1 “Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!”
2 Хай так скажуть ті всі , що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога,
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й заходу, від півночі й моря!
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили,
5 голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала…
6 І в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
7 І Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли.
8 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,
9 бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром!
10 Ті, хто перебував був у темряві та в смертній тіні, то в’язні біди та заліза,
11 бо вони спротивлялися Божим словам, і відкинули раду Всевишнього.
12 Та Він упокорив їхнє серце терпінням, спіткнулись вони — і ніхто не поміг,
13 і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
14 І Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани строщив.
15 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,
16 бо Він поламав мідні двері, і засуви залізні зрубав!
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
18 Душа їхня від усякої їжі відверталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
19 і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх, —
20 Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!
21 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським,
22 і хай жертви подяки приносять, і хай розповідають зі співом про чини Його!
23 Ті, хто по морю пливе кораблями, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
24 вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині!
25 Він скаже — і буря зривається, і підносяться хвилі Його,
26 до неба вони підіймаються, до безодні спадають, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п’яний, і вся їхня мудрість бентежиться!
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
29 Він змінює бурю на тишу, — і стихають їхні хвилі,
30 і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані.
31 Нехай же подяку складуть Господеві за милість, та за чуда Його синам людським!
32 Нехай величають Його на народньому зборі, і нехай вихваляють Його на засіданні старших!
33 Він обертає річки в пустиню, а водні джерела — на суходіл,
34 плодючу землю — на солончак через злобу мешканців її.
35 Він пустиню обертає в водне болото, а землю суху — в джерело,
36 і голодних садовить Він там, а вони ставлять місто на мешкання,
37 і поля засівають, і виноградники садять, — і отримують плід урожаю!
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмножуються, і одержують плід урожаю!
39 Та змаліли вони й похилилися з утиску злого та з смутку.
40 Виливає Він ганьбу на можних, — і блудять вони без дороги в пустині,
41 а вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяке безправ’я.
43 Хто мудрий, той все це завважить, — і познають вони милосердя Господнє!
Псалом 106
1 Алілуя!
Прославляйте Господа, бо Він добрий, і Його милосердя навіки!
2 Хто здатний описати величні Господні діла, хто може розповісти про всю Його славу?
3 Щасливі ті, котрі дотримуються правосуддя і завжди чинять справедливо!
4 Згадай і про мене, Господи, – у доброзичливості до Свого народу, відвідай мене спасінням Своїм, –
5 аби я міг бачити добробут Твоїх обранців, радів щастям Твого народу, хвалився з Твоєю спадщиною.
6 Ми грішили, як і наші батьки, творили беззаконня, діяли несправедливо.
7 Наші батьки не усвідомлювали Твоїх чудес у Єгипті, не пам’ятали численних виявів Твого милосердя і бунтувались біля моря, – біля моря Червоного.
8 Але Він їх рятував задля Свого Імені, виявляючи Свою всемогутність.
9 Він звелів Червоному морю – і воно висохло; перевів їх по дну безодні, наче через пустелю.
10 Спас їх від рук ненависників, – врятував їх з рук ворога.
11 Води покрили їхніх гнобителів, – жодного з них не залишилося.
12 Лише тоді повірили Його словам, заспівавши Йому пісню слави.
13 Проте дуже швидко забули Його діяння і не дотримувались Його настанов.
14 Вони дали волю своїй жадібності в пустелі, випробовували Бога в безлюдних місцях.
15 Він задовольнив їхні пожадання, але наслав на них виснажливу хворобу.
16 Коли ж у таборі вони запалали заздрістю проти Мойсея та Аарона, посвяченого Господу,
17 то розступилася земля й поглинула Датана; вона зімкнулась і над зборищем Авірона.
18 У їхньому натовпі спалахнув вогонь, і в полум’ї нечестиві загинули.
19 Вони зробили тельця під Хоривом, – стали поклонятися литому ідолові .
20 Проміняли свою Славу на подобу теляти, що їсть траву.
21 Забули Бога, свого Спасителя, Котрий велике вчинив у Єгипті, –
22 дивовижне в країні Хама, страшні речі над Червоним морем.
23 Вже сказав був про те, що їх знищить… якби не Його обранець, Мойсей, який став перед Ним у проломі, аби відвернути Його гнів і щоб Він їх не знищив.
24 Та недооцінили вони бажаний край, не повірили Його слову.
25 Нарікали в своїх наметах, не прислухались до Господнього голосу.
26 Тоді Він підняв на них Свою руку, щоб уразити їх у пустелі, –
27 розкидати їхніх нащадків серед народів, розпорошити їх по країнах.
28 Вони приєднались до Баал-Пеора, – їли жертви, що приносили для неживих.
29 Викликали своїми вчинками Божий гнів, через що серед них почала ширитися смертельна пошесть.
30 Тоді піднявся Фінеес, учинив суд, і покарання пошестю зупинилось.
31 Йому це було зараховано в праведність з покоління в покоління, навіки.
32 Вони прогнівили Бога біля вод Меріви. Тут через них постраждав і Мойсей,
33 оскільки люди так засмутили його духа , що вирвалось з його уст необачне слово.
34 Вони не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
35 а змішалися з язичниками, перейнявши їхні звичаї.
36 Вони служили їхнім ідолам, які стали для них пасткою.
37 Вони приносили в жертву демонам своїх синів і своїх дочок,
38 проливаючи невинну кров, – кров власних синів і дочок, яких вони приносили в жертву божищам Ханаану. Таким чином земля була осквернена кров’ю…
39 Вони опоганились своїми вчинками, загрузли в своєму блудстві.
40 Тому запалав Господній гнів на Його народ, – Він відчув огиду до Свого спадку,
41 і передав їх у руки інших народів. Над ними запанували ті, котрі їх ненавиділи.
42 Їхні вороги гнобили їх, впокорюючи під свою владу.
43 Багато разів Він визволяв їх, однак вони й далі виявляли впертість у своїх намірах, а тому зазнавали приниження через свої беззаконня.
44 Дивлячись на їхні страждання і слухаючи їхнє волання, Він співчував їм, –
45 адже Він пам’ятав про Свій Заповіт – змилосерджувався у Своїй безмежній любові;
46 Він викликав співчуття в усіх тих, котрі їх тримали в полоні…
47 Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми могли прославляти Твоє святе Ім’я, хвалитися, що можемо славити Тебе.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й до віку! І весь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя!