1 Соломонова Пісня над піс-нями.
Туга молодої за своїм молодим
2 “Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, — бо ліпші кохання твої від вина!
3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, — ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші , — поправді кохають тебе!
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кедарські , мов занавіси Соломонові!
6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бо ж сонце мене опалило, — сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!”…
7 “Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі ? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?”
8 “Якщо ти не знаєш цього , вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої”.
Взаємне оспівування краси
9 “Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя — між разками намиста!
11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!”
12 “Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
13 Мій коханий для мене — мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
14 Мій коханий для мене — мов кипрове гроно в ен‑ґедських садах‑виноградах!”
15 “Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!”
16 “Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зелень!
17 Бруси наших домів — то кедрини, стелі в нас — кипариси!”
1 Пісня пісень, що складена Соломоном.
Наречена:
2 Нехай він мене цілує поцілунками своїх уст , адже твоє кохання солодше за вино.
3 Добірний запах твоїх пахощів найприємніший, а твоє ім’я – неначе розлите миро, – через те й люблять тебе дівчата.
4 Потягни мене за собою, і ми разом побіжимо! Впровадь мене, о царю, у свої світлиці, аби ми могли радіти і веселитися тобою, захоплюючись твоїм коханням, більше ніж вином! Яка ж то насолода тебе любити!
5 Дочки єрусалимські, я смуглява, але вродлива, як намети кедарські , як Соломонові занавіси.
6 Не дивіться так на мене, що я смаглявка, адже це сонечко мене опалило. Брати мої на мене розсердились, – вони мені наказали сторожувати у їхньому винограднику, а тому свого власного виноградника я не вберегла.
7 Скажи мені, мій коханий, де ти пасеш своє стадо, й де ти опівдні з ним відпочиваєш, щоб я безцільно не блукала між отарами твоїх друзів, покриваючись наміткою.
Наречений:
8 Якщо того не знаєш, найвродливіша серед жінок, то вирушай стежинками отари, і паси своїх козенят біля пастуших наметів.
9 Я порівнюю тебе, моя подруженько, з гарною лошицею в колісниці фараона.
10 Які ж гарненькі твої щічки між сережками, а твоя шия – з кораловим намистом!
11 Ми зробимо тобі золоті сережки з краплинками срібла.
Наречена:
12 Поки цар при своєму столі, мій нард видає свої пахощі.
13 Мій коханий для мене – наче китиця мирри, – відпочиває на моїх грудях.
14 Мій коханий для мене – мов пахуча китиця кіперу в ен-ґедських виноградниках .
Наречений:
15 О, яка ж ти гарна, моя подруженька, яка ти вродлива, зі своїми голубиними оченятами!
Наречена:
16 О, який ти прекрасний, мій коханий, який милий! А наше ложе – сама квітуча зелень.
Наречений:
17 Кедри – покрівля нашої домівки, а її стіни – кипариси.