1 “Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п’ю вино я своє зі своїм молоком!.. Споживайте, співдрузі, — пийте досхочу, кохані!”
Молода з томлінням шукає свого молодого
2 “Я сплю, — моє ж серце чуває… Ось голос мого коханого!.. Стукає… “Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, — бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері — краплями ночі!”…
3 “Зняла я одежу свою, — як знову її надягну? Помила я ніжки свої, — як же їх занечищу?”…
4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, — і нутро моє схвилювалось від нього!..
5 Встала я відчинити своєму коханому, — а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців…
6 Відчинила своєму коханому, — а коханий мій зник, відійшов!.. Душі не ставало в мені, як він говорив… Я шукала його, та його не знайшла… Я гукала його, та він не відізвався до мене…
7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, — набили мене, завдали мені рани… Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!”
8 “Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? — Що я хвора з кохання!”
9 “Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?”
10 “Коханий мій білий і рум’яний, визначніший він від десяти тисяч інших …
11 Голова його — щиреє золото, його кучері — пальмове віття, чорні, як ворон…
12 Його очі — немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
13 Його личка — як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи — лілеї, з яких капає мирра текуча!
14 Його руки — стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його — твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
15 Його стегна — стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд — немов той Ливан, він юнак — як ті кедри!
16 Уста його — солодощі, і він увесь — пожадання… Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!”
Наречений:
1 Я ввійшов у свій сад, моя сестро, кохана моя, я зібрав мою мирру разом з моїм бальзамом, – я з’їв мій стільник разом з моїм медом, я випив своє вино з моїм молоком… Отже, їжте, мої друзі, пийте й насолоджуйтесь коханням, брати!
Наречена:
2 Я спала, але моє серце не засинало. І ось чую голос мого коханого, – він постукав і заволав : Відкрий мені, моя сестро, кохана моя, світла моя голубко! Але ж моя голова промокла від роси і моє кучеряве волосся сповнене нічною вологою!
3 Я скинула свою сукню, як же мені її знову вдягнути? Я помила свої ноги, як же мені їх забруднити?
4 Коли ж мій коханий просунув крізь отвір свою руку, все в мені затремтіло.
5 Я встала, щоб відкрити моєму коханому, а з моїх рук капала мирра; з моїх пальців мирра потекла на ручку засува.
6 Я відкрила моєму коханому, але мій коханий уже відійшов і зник! Я була в розпачі, коли він пішов. Я його шукала, але ніде не знаходила, – я волала до нього, та він мені не відповідав.
7 Мене зустріли вартові, які обходили нічне місто. Вартові стін мене побили, і навіть поранили мене, зірвавши з мене мою накидку.
8 Я благаю вас, єрусалимські дочки: якщо ви зустрінете мого коханого, то скажіть йому, що я занедужала від кохання.
Дівчата:
9 Чим же твій коханий переважає інших коханих, найгарніша між жінками? Хіба твій коханий кращий за інших, не менше бажаних й коханих, що ти нас так благаєш?
Наречена:
10 Мій коханий білявий та рум’яний, – я його розпізнаю серед десяти тисяч.
11 Його голова – це чисте золото, а його кучері – хвилясті, чорні, кольору воронового крила.
12 Його очі, наче голубки скраю водних потоків, – ніби вимиті в молоці, вони спокійно сидять біля струменистих джерел .
13 Його щічки, немов пахучі грядки, – квітники запашних рослин, а його губи – лілеї, що сочаться коштовною миррою.
14 Його руки ніби виточені з золота, оздоблені коштовним хризолітом; а його груди – мистецьки створені плити зі слонової кості, прикрашені сапфірами.
15 Його ноги – мармурові стовпи, закріплені на золотих підставках, а весь його вигляд, як прекрасний Ліван, – величний, як той кедр.
16 Його уста – одні солодощі, а він увесь – одне пожадання. Отаким є мій коханий. Він – мій найкращий друг, єрусалимські дівчата!