Війна Ахава з Арамом. Ахавова смерть
1 Цар. 22:1–35.1 І було в Йосафата багато багатства та слави, і він посвоячився з Ахавом.
2 А по кількох роках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібної та худоби великої йому та народові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот.
3 І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: “Чи підеш зо мною до ґілеадського Рамоту?” А той відказав йому: “Я — як ти, народ мій — як твій народ, і буду з тобою на війні”.
4 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: “Вивідай зараз слово Господнє!”
5 І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловік, та й сказав до них: “Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати?” А ті сказали: “Іди, і Бог дасть його в цареву руку!”
6 І сказав Йосафат: “Чи нема тут іще Господнього пророка, — і звернімось до нього”.
7 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхей, син Їмлин”. А Йосафат відказав: “Нехай цар не говорить таке!”
8 І покликав Ізраїлів цар одного евнуха й сказав: “Приведи скоріше Міхея, Їмлиного сина!”
9 А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повбирані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.
10 А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: “Так сказав Господь: Оцим будеш бодати сиріян аж до вигублення їх!”
11 І всі пророки пророкували так, говорячи: “Виходь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, — і Господь дасть його в цареву руку!”
12 А той посланець, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: “Ось слова тих пророків, — одноусно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, — і ти говоритимеш добре”.
13 І сказав Міхей: “Як живий Господь, — те, що скаже Господь, тільки те говоритиму!”
14 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: “Міхею, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занехати?” А той відказав: “Вийдіть, і будете мати успіх, — і вони будуть дані в вашу руку”.
15 І сказав йому цар: “Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічого , тільки правду в Ім’я Господа?”
16 А той відказав: “Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай вернуться з миром кожен до дому свого!”…
17 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?”
18 А Міхей відказав: “Тому послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло по правиці Його та по лівиці Його.
19 І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так.
20 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим?
21 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!
22 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре”…
23 І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: “Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?”
24 А Міхей відказав: “Ось ти побачиш це того дня, коли ввійдеш до внутрішньої кімнати, щоб сховатися”…
25 І сказав Ізраїлів цар: “Візьміть Міхея, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина,
26 та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в’язничного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не вернуся з миром”.
27 А Міхей відказав: “Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене”. І до того сказав: “Слухайте це , усі люди!”
28 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту.
29 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Я переберуся й піду на бій, а ти вбери свої шати!” І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій.
30 А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесниць, говорячи: “Не воюйте ні з малим, ні з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем!”
31 І сталося, як зверхники колесниць побачили Йонатана, то вони сказали: “Це Ізраїлів цар!” І вони оточили його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього.
32 І сталося, як зверхники колесниць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього.
33 А один чоловік знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв’язанням пояса та між панцерем. А той сказав візникові: “Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ранений”…
34 І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поставлений на колесниці проти сиріян аж до вечора. І помер він під час заходу сонця…
1 Now Jehoshaphat had riches and honour in abundance, and joined affinity with Ahab. 2 And after certain years he went down to Ahab to Samaria. And Ahab killed sheep and oxen for him in abundance, and for the people that he had with him, and persuaded him to go up with him to Ramoth-gilead. 3 And Ahab king of Israel said unto Jehoshaphat king of Judah, Wilt thou go with me to Ramoth-gilead? And he answered him, I am as thou art , and my people as thy people; and we will be with thee in the war.
4 ¶ And Jehoshaphat said unto the king of Israel, Enquire, I pray thee, at the word of the LORD to day. 5 Therefore the king of Israel gathered together of prophets four hundred men, and said unto them, Shall we go to Ramoth-gilead to battle, or shall I forbear? And they said, Go up; for God will deliver it into the king’s hand. 6 But Jehoshaphat said, Is there not here a prophet of the LORD besides, that we might enquire of him? 7 And the king of Israel said unto Jehoshaphat, There is yet one man, by whom we may enquire of the LORD: but I hate him; for he never prophesied good unto me, but always evil: the same is Micaiah the son of Imla. And Jehoshaphat said, Let not the king say so. 8 And the king of Israel called for one of his officers, and said, Fetch quickly Micaiah the son of Imla. 9 And the king of Israel and Jehoshaphat king of Judah sat either of them on his throne, clothed in their robes, and they sat in a void place at the entering in of the gate of Samaria; and all the prophets prophesied before them. 10 And Zedekiah the son of Chenaanah had made him horns of iron, and said, Thus saith the LORD, With these thou shalt push Syria until they be consumed. 11 And all the prophets prophesied so, saying, Go up to Ramoth-gilead, and prosper: for the LORD shall deliver it into the hand of the king. 12 And the messenger that went to call Micaiah spake to him, saying, Behold, the words of the prophets declare good to the king with one assent; let thy word therefore, I pray thee, be like one of theirs, and speak thou good. 13 And Micaiah said, As the LORD liveth, even what my God saith, that will I speak. 14 And when he was come to the king, the king said unto him, Micaiah, shall we go to Ramoth-gilead to battle, or shall I forbear? And he said, Go ye up, and prosper, and they shall be delivered into your hand. 15 And the king said to him, How many times shall I adjure thee that thou say nothing but the truth to me in the name of the LORD? 16 Then he said, I did see all Israel scattered upon the mountains, as sheep that have no shepherd: and the LORD said, These have no master; let them return therefore every man to his house in peace. 17 And the king of Israel said to Jehoshaphat, Did I not tell thee that he would not prophesy good unto me, but evil? 18 Again he said, Therefore hear the word of the LORD; I saw the LORD sitting upon his throne, and all the host of heaven standing on his right hand and on his left. 19 And the LORD said, Who shall entice Ahab king of Israel, that he may go up and fall at Ramoth-gilead? And one spake saying after this manner, and another saying after that manner. 20 Then there came out a spirit, and stood before the LORD, and said, I will entice him. And the LORD said unto him, Wherewith? 21 And he said, I will go out, and be a lying spirit in the mouth of all his prophets. And the Lord said, Thou shalt entice him , and thou shalt also prevail: go out, and do even so. 22 Now therefore, behold, the LORD hath put a lying spirit in the mouth of these thy prophets, and the LORD hath spoken evil against thee. 23 Then Zedekiah the son of Chenaanah came near, and smote Micaiah upon the cheek, and said, Which way went the Spirit of the LORD from me to speak unto thee? 24 And Micaiah said, Behold, thou shalt see on that day when thou shalt go into an inner chamber to hide thyself. 25 Then the king of Israel said, Take ye Micaiah, and carry him back to Amon the governor of the city, and to Joash the king’s son; 26 And say, Thus saith the king, Put this fellow in the prison, and feed him with bread of affliction and with water of affliction, until I return in peace. 27 And Micaiah said, If thou certainly return in peace, then hath not the LORD spoken by me. And he said, Hearken, all ye people.
28 So the king of Israel and Jehoshaphat the king of Judah went up to Ramoth-gilead. 29 And the king of Israel said unto Jehoshaphat, I will disguise myself, and will go to the battle; but put thou on thy robes. So the king of Israel disguised himself; and they went to the battle. 30 Now the king of Syria had commanded the captains of the chariots that were with him, saying, Fight ye not with small or great, save only with the king of Israel. 31 And it came to pass, when the captains of the chariots saw Jehoshaphat, that they said, It is the king of Israel. Therefore they compassed about him to fight: but Jehoshaphat cried out, and the LORD helped him; and God moved them to depart from him. 32 For it came to pass, that, when the captains of the chariots perceived that it was not the king of Israel, they turned back again from pursuing him. 33 And a certain man drew a bow at a venture, and smote the king of Israel between the joints of the harness: therefore he said to his chariot man, Turn thine hand, that thou mayest carry me out of the host; for I am wounded. 34 And the battle increased that day: howbeit the king of Israel stayed himself up in his chariot against the Syrians until the even: and about the time of the sun going down he died.