Промова Степанова — історія юдейського народу
1 Запитав тоді первосвященик: “Чи це так?”
Авраам
2 Степан же промовив: “Послухайте, мужі браття й отці! Бог слави з’явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані,
3 і промовив до нього: “Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу”.
4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер.
5 Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв “дати її на володіння йому і його родові по нім”, хоч дитини не мав він.
6 І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років.
7 “Але Я, — сказав Бог, — буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці”.
8 І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьох патріярхів.
Йосип
9 А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним,
10 і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.
11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки.
12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.
13 А як удруге послав , то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід.
14 Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою — сімдесят і п’ять душ.
15 І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.
16 І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового.
Мойсей
17 А коли наближавсь час обітниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся народ і намножився в Єгипті,
18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йосипа.
19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.
20 Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свого три місяці.
21 А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.
22 І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх.
23 А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24 Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина.
25 Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони.
26 А наступного дня, як сварились вони, він з’явився й хотів погодити їх, кажучи: “Люди, ви — браття, чого один одного кривдите?”
27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: “Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю?
28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина?”
29 І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів.
Мойсей виводить ізраїльтян із Єгипту
30 А коли сорок років проминуло, то з’явивсь йому Ангол Господній у полум’ї куща огняного в пустині Сінайської гори.
31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:
32 “Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!” І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути…
33 І промовив до нього Господь: “Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!
34 Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе”.
35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: “Хто наставив тебе за старшого й суддю”, цього Бог через Ангола, якому з’явився в кущі, послав за старшого й визвольника.
36 Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині.
Ізраїльтяни не слухались Бога на пустині
37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: “Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!”
38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати;
39 що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,
40 промовивши до Аарона: “Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського”…
41 І зробили вони тими днями теля, — і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук.
42 Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: “Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів?
43 Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана , зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм… Через те запроваджу вас аж за Вавилон!”
Дім Божий
44 У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.
45 Ї ї наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з перед обличчя наших отців, аж до часу Давида.
46 Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.
47 І Соломон збудував Йому дім.
48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:
49 “Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?
50 Хіба не рука Моя все це створила?”…
Твердошиї юдеї
51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!
52 Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,
53 ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!”…
Мученича смерть Степанова
54 Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього…
55 А Степан , повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,
56 і промовив: “Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!”…
57 Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!..
58 І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом.
59 І побивали камінням Степана, що молився й казав: “Господи Ісусе, — прийми духа мого!”…
60 Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: “Не залічи їм, о Господи, цього гріха!” І, промовивши це, він спочив…
1 Then said the high priest, Are these things so? 2 And he said, Men, brethren, and fathers, hearken; The God of glory appeared unto our father Abraham, when he was in Mesopotamia, before he dwelt in Charran, 3 And said unto him, Get thee out of thy country, and from thy kindred, and come into the land which I shall shew thee. 4 Then came he out of the land of the Chaldæans, and dwelt in Charran: and from thence, when his father was dead, he removed him into this land, wherein ye now dwell. 5 And he gave him none inheritance in it, no, not so much as to set his foot on: yet he promised that he would give it to him for a possession, and to his seed after him, when as yet he had no child. 6 And God spake on this wise, That his seed should sojourn in a strange land; and that they should bring them into bondage, and entreat them evil four hundred years. 7 And the nation to whom they shall be in bondage will I judge, said God: and after that shall they come forth, and serve me in this place. 8 And he gave him the covenant of circumcision: and so Abraham begat Isaac, and circumcised him the eighth day; and Isaac begat Jacob; and Jacob begat the twelve patriarchs. 9 And the patriarchs, moved with envy, sold Joseph into Egypt: but God was with him, 10 And delivered him out of all his afflictions, and gave him favour and wisdom in the sight of Pharaoh king of Egypt; and he made him governor over Egypt and all his house. 11 Now there came a dearth over all the land of Egypt and Chanaan, and great affliction: and our fathers found no sustenance. 12 But when Jacob heard that there was corn in Egypt, he sent out our fathers first. 13 And at the second time Joseph was made known to his brethren; and Joseph’s kindred was made known unto Pharaoh. 14 Then sent Joseph, and called his father Jacob to him , and all his kindred, threescore and fifteen souls. 15 So Jacob went down into Egypt, and died, he, and our fathers, 16 And were carried over into Sychem, and laid in the sepulchre that Abraham bought for a sum of money of the sons of Emmor the father of Sychem. 17 But when the time of the promise drew nigh, which God had sworn to Abraham, the people grew and multiplied in Egypt, 18 Till another king arose, which knew not Joseph. 19 The same dealt subtilly with our kindred, and evil entreated our fathers, so that they cast out their young children, to the end they might not live. 20 In which time Moses was born, and was exceeding fair, and nourished up in his father’s house three months: 21 And when he was cast out, Pharaoh’s daughter took him up, and nourished him for her own son. 22 And Moses was learned in all the wisdom of the Egyptians, and was mighty in words and in deeds. 23 And when he was full forty years old, it came into his heart to visit his brethren the children of Israel. 24 And seeing one of them suffer wrong, he defended him , and avenged him that was oppressed, and smote the Egyptian: 25 For he supposed his brethren would have understood how that God by his hand would deliver them: but they understood not. 26 And the next day he shewed himself unto them as they strove, and would have set them at one again, saying, Sirs, ye are brethren; why do ye wrong one to another? 27 But he that did his neighbour wrong thrust him away, saying, Who made thee a ruler and a judge over us? 28 Wilt thou kill me, as thou diddest the Egyptian yesterday? 29 Then fled Moses at this saying, and was a stranger in the land of Madian, where he begat two sons. 30 And when forty years were expired, there appeared to him in the wilderness of mount Sina an angel of the Lord in a flame of fire in a bush. 31 When Moses saw it , he wondered at the sight: and as he drew near to behold it , the voice of the Lord came unto him, 32 Saying , I am the God of thy fathers, the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob. Then Moses trembled, and durst not behold. 33 Then said the Lord to him, Put off thy shoes from thy feet: for the place where thou standest is holy ground. 34 I have seen, I have seen the affliction of my people which is in Egypt, and I have heard their groaning, and am come down to deliver them. And now come, I will send thee into Egypt. 35 This Moses whom they refused, saying, Who made thee a ruler and a judge? the same did God send to be a ruler and a deliverer by the hand of the angel which appeared to him in the bush. 36 He brought them out, after that he had shewed wonders and signs in the land of Egypt, and in the Red sea, and in the wilderness forty years.
37 ¶ This is that Moses, which said unto the children of Israel, A prophet shall the Lord your God raise up unto you of your brethren, like unto me; him shall ye hear. 38 This is he, that was in the church in the wilderness with the angel which spake to him in the mount Sina, and with our fathers: who received the lively oracles to give unto us: 39 To whom our fathers would not obey, but thrust him from them, and in their hearts turned back again into Egypt, 40 Saying unto Aaron, Make us gods to go before us: for as for this Moses, which brought us out of the land of Egypt, we wot not what is become of him. 41 And they made a calf in those days, and offered sacrifice unto the idol, and rejoiced in the works of their own hands. 42 Then God turned, and gave them up to worship the host of heaven; as it is written in the book of the prophets, O ye house of Israel, have ye offered to me slain beasts and sacrifices by the space of forty years in the wilderness? 43 Yea, ye took up the tabernacle of Moloch, and the star of your god Remphan, figures which ye made to worship them: and I will carry you away beyond Babylon. 44 Our fathers had the tabernacle of witness in the wilderness, as he had appointed, speaking unto Moses, that he should make it according to the fashion that he had seen. 45 Which also our fathers that came after brought in with Jesus into the possession of the Gentiles, whom God drave out before the face of our fathers, unto the days of David; 46 Who found favour before God, and desired to find a tabernacle for the God of Jacob. 47 But Solomon built him an house. 48 Howbeit the most High dwelleth not in temples made with hands; as saith the prophet, 49 Heaven is my throne, and earth is my footstool: what house will ye build me? saith the Lord: or what is the place of my rest? 50 Hath not my hand made all these things?
51 ¶ Ye stiffnecked and uncircumcised in heart and ears, ye do always resist the Holy Ghost: as your fathers did , so do ye. 52 Which of the prophets have not your fathers persecuted? and they have slain them which shewed before of the coming of the Just One; of whom ye have been now the betrayers and murderers: 53 Who have received the law by the disposition of angels, and have not kept it.
54 ¶ When they heard these things, they were cut to the heart, and they gnashed on him with their teeth. 55 But he, being full of the Holy Ghost, looked up stedfastly into heaven, and saw the glory of God, and Jesus standing on the right hand of God, 56 And said, Behold, I see the heavens opened, and the Son of man standing on the right hand of God. 57 Then they cried out with a loud voice, and stopped their ears, and ran upon him with one accord, 58 And cast him out of the city, and stoned him : and the witnesses laid down their clothes at a young man’s feet, whose name was Saul. 59 And they stoned Stephen, calling upon God , and saying, Lord Jesus, receive my spirit. 60 And he kneeled down, and cried with a loud voice, Lord, lay not this sin to their charge. And when he had said this, he fell asleep.