Данів наділ
1 Того часу не було царя в Ізраїлі, і того часу Данове плем’я шукало собі наділу на оселю, бо до того дня не випало йому жеребка на наділ серед Ізраїлевих племен.
2 І Данові сини послали зі свого роду п’ятеро люду з загалу людей військових, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: “Ідіть, дослідіть цей Край”. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там.
3 Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й зайшли туди й сказали йому: “Хто тебе привів сюди, і що ти тут робиш? І що ти тут маєш?”
4 І сказав він до них: “Так і так зробив мені Миха, — і він найняв мене, і я став йому за священика”.
5 А вони сказали йому: “Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо”.
6 І сказав їм священик: “Ідіть із миром, — перед Господом ваша дорога, якою ви підете”.
7 І пішли ті п’ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, — він сидить безпечно, за звичаєм сидонян, спокійний та безпечний. І не було нікого, хто робив би їм щось зле в Краю, посів би владу над ними , і вони далеко від сидонян, і нема їм діла ні до кого.
8 І прийшли вони до братів своїх у Цор’у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: “Що ви принесли ?”
9 А вони відказали: “Устаньте, і підемо на них, бо ми бачили той Край, і ось — дуже він добрий. А ви мовчите? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край.
10 Як ви підете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, — бо Бог дав його в вашу руку, — це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі”.
11 І рушили звідти з Данового роду з Цор’и та з Ештаолу шістсот чоловік, оперезаних зброєю.
12 І пішли вони й таборували в Кір’ят‑Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім’я тому місцю: Махане‑Дан , і так воно зветься аж до цього дня, — оце за Кір’ят‑Єарімом.
13 І перейшли вони звідти на Єфремові гори, і прийшли аж до Михиного дому.
14 І відповіли п’ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край до Лаїшу, і сказали своїм браттям: “Чи ви знаєте, що в цих домах є ефод та терафи, і бовван різьблений та бовван литий? А тепер знайте, що зробите”.
15 І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир.
16 А шість сотень мужів, що з Данових синів, оперезаних своєю зброєю, стояли при вході до брами.
17 І пішли п’ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край, увійшли туди, узяли різьбленого боввана, і ефода та терафи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужів, оперезаних зброєю.
18 І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли різьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: “Що ви робите?”
19 А вони відказали йому: “Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одного чоловіка, чи бути тобі священиком для племени та для роду Ізраїлевого?”
20 І стало добре на серці того священика, і він узяв ефода та терафи й різьбленого боввана, і ввійшов поміж народ.
21 І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тягар пустили перед себе.
22 Коли вони віддалилися від Михиного дому, то люди, що в домах, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів.
23 І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: “Що тобі, що ти кричиш?”
24 І він сказав: “Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?”
25 І сказали до нього Данові сини: “Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із злости нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні”.
26 І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому.
27 А вони взяли, що зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх вістрям меча, а місто спалили огнем.
28 А рятівника не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них діла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет‑Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому.
29 І вони назвали ім’я тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім’я того міста було Лаїш.
30 І поставили Данові сини того різьбленого боввана в себе, а Йонатан, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня виходу на вигнання того краю.
31 І поклали вони в себе Михиного різьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло.
1 In those days there was no king in Israel: and in those days the tribe of the Danites sought them an inheritance to dwell in; for unto that day all their inheritance had not fallen unto them among the tribes of Israel. 2 And the children of Dan sent of their family five men from their coasts, men of valour, from Zorah, and from Eshtaol, to spy out the land, and to search it; and they said unto them, Go, search the land: who when they came to mount Ephraim, to the house of Micah, they lodged there. 3 When they were by the house of Micah, they knew the voice of the young man the Levite: and they turned in thither, and said unto him, Who brought thee hither? and what makest thou in this place ? and what hast thou here? 4 And he said unto them, Thus and thus dealeth Micah with me, and hath hired me, and I am his priest. 5 And they said unto him, Ask counsel, we pray thee, of God, that we may know whether our way which we go shall be prosperous. 6 And the priest said unto them, Go in peace: before the LORD is your way wherein ye go.
7 ¶ Then the five men departed, and came to Laish, and saw the people that were therein, how they dwelt careless, after the manner of the Zidonians, quiet and secure; and there was no magistrate in the land, that might put them to shame in any thing; and they were far from the Zidonians, and had no business with any man. 8 And they came unto their brethren to Zorah and Eshtaol: and their brethren said unto them, What say ye? 9 And they said, Arise, that we may go up against them: for we have seen the land, and, behold, it is very good: and are ye still? be not slothful to go, and to enter to possess the land. 10 When ye go, ye shall come unto a people secure, and to a large land: for God hath given it into your hands; a place where there is no want of any thing that is in the earth.
11 ¶ And there went from thence of the family of the Danites, out of Zorah and out of Eshtaol, six hundred men appointed with weapons of war. 12 And they went up, and pitched in Kirjath-jearim, in Judah: wherefore they called that place Mahaneh-dan unto this day: behold, it is behind Kirjath-jearim. 13 And they passed thence unto mount Ephraim, and came unto the house of Micah.
14 ¶ Then answered the five men that went to spy out the country of Laish, and said unto their brethren, Do ye know that there is in these houses an ephod, and teraphim, and a graven image, and a molten image? now therefore consider what ye have to do. 15 And they turned thitherward, and came to the house of the young man the Levite, even unto the house of Micah, and saluted him. 16 And the six hundred men appointed with their weapons of war, which were of the children of Dan, stood by the entering of the gate. 17 And the five men that went to spy out the land went up, and came in thither, and took the graven image, and the ephod, and the teraphim, and the molten image: and the priest stood in the entering of the gate with the six hundred men that were appointed with weapons of war. 18 And these went into Micah’s house, and fetched the carved image, the ephod, and the teraphim, and the molten image. Then said the priest unto them, What do ye? 19 And they said unto him, Hold thy peace, lay thine hand upon thy mouth, and go with us, and be to us a father and a priest: is it better for thee to be a priest unto the house of one man, or that thou be a priest unto a tribe and a family in Israel? 20 And the priest’s heart was glad, and he took the ephod, and the teraphim, and the graven image, and went in the midst of the people. 21 So they turned and departed, and put the little ones and the cattle and the carriage before them.
22 ¶ And when they were a good way from the house of Micah, the men that were in the houses near to Micah’s house were gathered together, and overtook the children of Dan. 23 And they cried unto the children of Dan. And they turned their faces, and said unto Micah, What aileth thee, that thou comest with such a company? 24 And he said, Ye have taken away my gods which I made, and the priest, and ye are gone away: and what have I more? and what is this that ye say unto me, What aileth thee? 25 And the children of Dan said unto him, Let not thy voice be heard among us, lest angry fellows run upon thee, and thou lose thy life, with the lives of thy household. 26 And the children of Dan went their way: and when Micah saw that they were too strong for him, he turned and went back unto his house.
27 And they took the things which Micah had made, and the priest which he had, and came unto Laish, unto a people that were at quiet and secure: and they smote them with the edge of the sword, and burnt the city with fire. 28 And there was no deliverer, because it was far from Zidon, and they had no business with any man; and it was in the valley that lieth by Beth-rehob. And they built a city, and dwelt therein. 29 And they called the name of the city Dan, after the name of Dan their father, who was born unto Israel: howbeit the name of the city was Laish at the first.
30 ¶ And the children of Dan set up the graven image: and Jonathan, the son of Gershom, the son of Manasseh, he and his sons were priests to the tribe of Dan until the day of the captivity of the land. 31 And they set them up Micah’s graven image, which he made, all the time that the house of God was in Shiloh.