1 Псалом Давидів.
Господи, вислухай молитву мою, почуй благання моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізвися до мене!
2 І на суд не вступай із рабом Своїм, — бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде!
3 Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі… Посадив мене в темряву, як мерців цього світу!
4 Омліває мій дух у мені, кам’яніє в нутрі моїм серце моє…
5 Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук.
6 Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля! Села .
7 Поспіши мене вислухати, Господи, — дух мій кінчається! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу!
8 Об’яви мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе надіюсь, повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити, бо до Тебе підношу я душу свою!
9 Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаюся!
10 Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, — добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі!
11 Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою виведи душу мою від недолі!
12 А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і вигуби всіх, хто ненавидить душу мою, бо я — раб Твій!
Maschil of David; A Prayer when he was in the cave.
1 I cried unto the LORD with my voice; with my voice unto the LORD did I make my supplication.
2 I poured out my complaint before him; I shewed before him my trouble.
3 When my spirit was overwhelmed within me, then thou knewest my path. In the way wherein I walked have they privily laid a snare for me.
4 I looked on my right hand, and beheld, but there was no man that would know me: refuge failed me; no man cared for my soul.
5 I cried unto thee, O LORD: I said, Thou art my refuge and my portion in the land of the living.
6 Attend unto my cry; for I am brought very low: deliver me from my persecutors; for they are stronger than I.
7 Bring my soul out of prison, that I may praise thy name: the righteous shall compass me about; for thou shalt deal bountifully with me.