1 Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Асафів.
2 Співайте Богові, нашій твердині, покликуйте Богові Якова,
3 заспівайте пісню, і заграйте на бубні, на цитрі приємній із гуслами,
4 засурміть у сурму в новомісяччя, на повні в день нашого свята,
5 бо це право Ізраїлеві, Закон Бога Якова!
6 На свідчення в Йосипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
7 “Рамена його Я звільнив з тягара, від коша його руки звільнились.
8 Ти був кликав у недолі, — і я видер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громовім, Я випробував був тебе над водою Мериви. Села .
9 Слухай же ти, Мій народе, і хай Я засвідчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
10 нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
11 Я — Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх наповню!
12 Але Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізраїль, —
13 і Я їх пустив ради впертости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми порадами!
14 Коли б Мій народ був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по дорогах Моїх,
15 ще мало — і Я похилив би був їхніх ворогів, і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх!
16 Ненависники Господа йому б покорились, — і був би навіки їхній час,
17 і Я жиром пшениці його годував би, і медом із скелі тебе б насищав!”
To the chief Musician upon Shoshannim-eduth, A Psalm of Asaph.
1 Give ear, O Shepherd of Israel, thou that leadest Joseph like a flock; thou that dwellest between the cherubims, shine forth.
2 Before Ephraim and Benjamin and Manasseh stir up thy strength, and come and save us.
3 Turn us again, O God, and cause thy face to shine; and we shall be saved.
4 O LORD God of hosts, how long wilt thou be angry against the prayer of thy people?
5 Thou feedest them with the bread of tears; and givest them tears to drink in great measure.
6 Thou makest us a strife unto our neighbours: and our enemies laugh among themselves.
7 Turn us again, O God of hosts, and cause thy face to shine; and we shall be saved.
8 Thou hast brought a vine out of Egypt: thou hast cast out the heathen, and planted it.
9 Thou preparedst room before it, and didst cause it to take deep root, and it filled the land.
10 The hills were covered with the shadow of it, and the boughs thereof were like the goodly cedars.
11 She sent out her boughs unto the sea, and her branches unto the river.
12 Why hast thou then broken down her hedges, so that all they which pass by the way do pluck her?
13 The boar out of the wood doth waste it, and the wild beast of the field doth devour it.
14 Return, we beseech thee, O God of hosts: look down from heaven, and behold, and visit this vine;
15 And the vineyard which thy right hand hath planted, and the branch that thou madest strong for thyself.
16 It is burned with fire, it is cut down: they perish at the rebuke of thy countenance.
17 Let thy hand be upon the man of thy right hand, upon the son of man whom thou madest strong for thyself.
18 So will not we go back from thee: quicken us, and we will call upon thy name.
19 Turn us again, O LORD God of hosts, cause thy face to shine; and we shall be saved.