Притча про злочинних винарів
1 І почав Він у притчах до них промовляти: “Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, — і віддав його винарям, та й пішов.
2 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.
3 Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.
4 І знову послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та зневажили.
5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьох іще інших, — набили одних, а одних повбивали.
6 І він мав ще одного, — сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: “Посоромляться сина мого!”
7 А ті винарі міркували собі: “Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, — і нашою спадщина буде!”
8 І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник…
9 Отож, що пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
10 Чи ви не читали в Писанні: “Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем!
11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в очах наших”.
12 І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже
13 І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.
14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: “Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?”
15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: “Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити”.
16 І принесли вони. А Він каже до них: “Чий це образ і напис?” Ті ж Йому відказали: “Кесарів”.
17 Ісус тоді каже у відповідь їм: “Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!” І дивувалися з Нього вони…
Воскресення мертвих
18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:
19 “Учителю, Мойсей написав нам: “Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його , та й відновить насіння для брата свого”.
20 Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.
21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лишив дітей. Так само і третій.
22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.
23 А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її”.
24 Ісус їм відказав: “Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?
25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.
26 Що ж до мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі — сказав йому Бог, промовляючи: “Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів”,
27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже”.
Котра заповідь найбільша в Законі
28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: “Котра заповідь перша з усіх?”
29 Ісус відповів: “Перша: “Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний”.
30 І: “Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!” (Це заповідь перша!)
31 А друга (однакова з нею): “Люби свого ближнього, як самого себе!” Нема іншої більшої заповіді над оці!”
32 І сказав Йому книжник: “Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що “Один Він, і нема іншого, окрім Нього”,
33 і що “Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душею), і з цілої сили”, і що “Любити свого ближнього, як самого себе”, — це важливіше за всі цілопалення й жертви!”
34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: “Ти недалеко від Божого Царства!” І ніхто не насмілювався вже питати Його.
Чий син Христос
35 Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: “Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?
36 Адже той Давид Святим Духом сказав: “Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!”
37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?”
Хто такі книжники й фарисеї
І багато людей залюбки Його слухали.
38 Він же казав у науці Своїй: “Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,
39 і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,
40 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, — вони тяжче осудження приймуть!”
Вдовина лепта
41 І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.
42 І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепти , цебто гріш.
43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: “Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
44 Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь”…
1 И начал говорить им притчами: некоторый человек насадил виноградник и обнес оградою, и выкопал точило, и построил башню, и, отдав его виноградарям, отлучился. 2 И послал в свое время к виноградарям слугу — принять от виноградарей плодов из виноградника. 3 Они же, схватив его, били, и отослали ни с чем. 4 Опять послал к ним другого слугу; и тому камнями разбили голову и отпустили его с бесчестьем. 5 И опять иного послал: и того убили; и многих других то били, то убивали. 6 Имея же еще одного сына, любезного ему, напоследок послал и его к ним, говоря: постыдятся сына моего. 7 Но виноградари сказали друг другу: это наследник; пойдем, убьем его, и наследство будет наше. 8 И, схватив его, убили и выбросили вон из виноградника. 9 Что же сделает хозяин виноградника? — Придет и предаст смерти виноградарей, и отдаст виноградник другим. 10 Неужели вы не читали сего в Писании: камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла; 11 это от Господа, и есть дивно в очах наших. 12 И старались схватить Его, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал притчу; и, оставив Его, отошли.
13 И посылают к Нему некоторых из фарисеев и иродиан, чтобы уловить Его в слове. 14 Они же, придя, говорят Ему: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лице, но истинно пути Божию учишь. Позволительно ли давать по́дать кесарю или нет? давать ли нам или не давать? 15 Но Он, зная их лицемерие, сказал им: что искушаете Меня? принесите Мне динарий, чтобы Мне видеть его. 16 Они принесли. Тогда говорит им: чье это изображение и надпись? Они сказали Ему: кесаревы. 17 Иисус сказал им в ответ: отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу. И дивились Ему.
18 Потом пришли к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его, говоря: 19 Учитель! Моисей написал нам: если у кого умрет брат и оставит жену, а детей не оставит, то брат его пусть возьмет жену его и восстановит семя брату своему. 20 Было семь братьев: первый взял жену и, умирая, не оставил детей. 21 Взял ее второй и умер, и он не оставил детей; также и третий. 22 Брали ее за себя семеро и не оставили детей. После всех умерла и жена. 23 Итак, в воскресении, когда воскреснут, которого из них будет она женою? Ибо семеро имели ее женою. 24 Иисус сказал им в ответ: этим ли приводитесь вы в заблуждение, не зная Писаний, ни силы Божией? 25 Ибо, когда из мертвых воскреснут, тогда не будут ни жениться, ни замуж выходить, но будут, как Ангелы на небесах. 26 А о мертвых, что они воскреснут, разве не читали вы в книге Моисея, как Бог при купине сказал ему: Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова? 27 Бог не есть Бог мертвых, но Бог живых. Итак, вы весьма заблуждаетесь.
28 Один из книжников, слыша их прения и видя, что Иисус хорошо им отвечал, подошел и спросил Его: какая первая из всех заповедей? 29 Иисус отвечал ему: первая из всех заповедей: слушай, Израиль! Господь Бог наш есть Господь единый; 30 и возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душею твоею, и всем разумением твоим, и всею крепостию твоею, — вот первая заповедь! 31 Вторая подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя. Иной большей сих заповеди нет. 32 Книжник сказал Ему: хорошо, Учитель! истину сказал Ты, что один есть Бог и нет иного, кроме Его; 33 и любить Его всем сердцем, и всем умом, и всею душею, и всею крепостью, и любить ближнего, как самого себя, есть больше всех всесожжений и жертв. 34 Иисус, видя, что он разумно отвечал, сказал ему: недалеко ты от Царствия Божия. После того никто уже не смел спрашивать Его.
35 Продолжая учить в храме, Иисус говорил: как говорят книжники, что Христос есть Сын Давидов? 36 Ибо сам Давид сказал Духом Святым: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих. 37 Итак, сам Давид называет Его Господом: как же Он Сын ему? И множество народа слушало Его с услаждением. 38 И говорил им в учении Своем: остерегайтесь книжников, любящих ходить в длинных одеждах и принимать приветствия в народных собраниях, 39 сидеть впереди в синагогах и возлежать на первом месте на пиршествах, — 40 сии, поядающие домы вдов и напоказ долго молящиеся, примут тягчайшее осуждение.
41 И сел Иисус против сокровищницы и смотрел, как народ кладет деньги в сокровищницу. Многие богатые клали много. 42 Придя же, одна бедная вдова положила две лепты, что составляет кодрант. 43 Подозвав учеников Своих, Иисус сказал им: истинно говорю вам, что эта бедная вдова положила больше всех, клавших в сокровищницу, 44 ибо все клали от избытка своего, а она от скудости своей положила всё, что имела, всё пропитание свое.