ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
1 І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.
2 Слава Божа — щоб справу сховати, а слава царів — щоб розвідати справу.
3 Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів — недослідимі.
4 Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина, —
5 коли віддалити безбожного з‑перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.
6 Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій,
7 бо ліпше, як скажуть тобі: “Ходи вище сюди!” аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.
8 Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,
10 щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.
11 Золоті яблука на срібнім тарелі — це слово, проказане часу свого.
12 Золотая сережка й оздоба зі щирого золота — це мудрий картач для уважного уха.
13 Немов снігова прохолода в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.
14 Хмари та вітер, а немає дощу — це людина, що чваниться даром, та його не дає.
15 Володар зм’якшується терпеливістю, а м’якенький язик ломить кістку.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.
17 Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.
18 Молот, і меч, і гостра стріла, — людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
19 Гнилий зуб та кульгава нога — це надія на зрадливого радника в день твого утиску.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, — це — співати пісні серцю засмученому.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спрагнений він — водою напій ти його,
22 бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
24 Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
25 Добра звістка з далекого краю — це холодна водиця на спрагнену душу.
26 Джерело скаламучене чи зіпсутий потік — це праведний, що схиляється перед безбожним.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — неслава.
28 Людина, що стриму не має для духу свого, — це зруйноване місто без муру.
1 И это притчи Соломона, которые собрали мужи Езекии, царя Иудейского. 2 Слава Божия — облекать тайною дело, а слава царей — исследовать дело. 3 Как небо в высоте и земля в глубине, так сердце царей — неисследимо. 4 Отдели примесь от серебра, и выйдет у серебряника сосуд: 5 удали неправедного от царя, и престол его утвердится правдою. 6 Не величайся пред лицем царя, и на месте великих не становись; 7 потому что лучше, когда скажут тебе: «пойди сюда повыше», нежели когда понизят тебя пред знатным, которого видели глаза твои. 8 Не вступай поспешно в тяжбу: иначе что будешь делать при окончании, когда соперник твой осрамит тебя? 9 Веди тяжбу с соперником твоим, но тайны другого не открывай, 10 дабы не укорил тебя услышавший это, и тогда бесчестие твое не отойдет от тебя. [Любовь и дружба освобождают: сбереги их для себя, чтобы не сделаться тебе достойным поношения; сохрани пути твои благоустроенными.] 11 Золотые яблоки в серебряных прозрачных сосудах — слово, сказанное прилично. 12 Золотая серьга и украшение из чистого золота — мудрый обличитель для внимательного уха. 13 Что прохлада от снега во время жатвы, то верный посол для посылающего его: он доставляет душе господина своего отраду. 14 Что тучи и ветры без дождя, то человек, хвастающий ложными подарками. 15 Кротостью склоняется к милости вельможа, и мягкий язык переламывает кость. 16 Нашел ты мед — ешь, сколько тебе потребно, чтобы не пресытиться им и не изблевать его. 17 Не учащай входить в дом друга твоего, чтобы он не наскучил тобою и не возненавидел тебя. 18 Что молот и меч и острая стрела, то человек, произносящий ложное свидетельство против ближнего своего. 19 Что сломанный зуб и расслабленная нога, то надежда на ненадежного [человека] в день бедствия. 20 Что снимающий с себя одежду в холодный день, что уксус на рану, то поющий песни печальному сердцу. [Как моль одежде и червь дереву, так печаль вредит сердцу человека.] 21 Если голоден враг твой, накорми его хлебом; и если он жаждет, напой его водою: 22 ибо, [делая сие,] ты собираешь горящие угли на голову его, и Господь воздаст тебе. 23 Северный ветер производит дождь, а тайный язык — недовольные лица. 24 Лучше жить в углу на кровле, нежели со сварливою женою в пространном доме. 25 Что холодная вода для истомленной жаждой души, то добрая весть из дальней страны. 26 Что возмущенный источник и поврежденный родник, то праведник, падающий пред нечестивым. 27 Как нехорошо есть много меду, так домогаться славы не есть слава. 28 Что город разрушенный, без стен, то человек, не владеющий духом своим.