1 Псалом навчальний, Асафів.
Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився, —
3 підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!..
4 Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої, —
5 виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева…
6 А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,
7 Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили…
8 Сказали вони в своїм серці:  “Зруйнуймо їх разом!” і спалили в краю всі місця Божих зборів…
9 Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде
10 Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки Ім’я Твоє?
11 Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!
12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!
13 Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,
14 Ти левіятанові  голову був потрощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,
15 Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
17 всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!
18 Пам’ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!
19 Не віддай звірині душі Своєї горлиці  , живої  Твоїх бідарів не забудь же назавжди!
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!
21 Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють Імення Твоє!
22 Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам’ятай про щоденну наругу Свою від безумного!
23 Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!
Учение Асафа.
1 Для чего, Боже, отринул нас навсегда? возгорелся гнев Твой на овец пажити Твоей? 2 Вспомни сонм Твой, который Ты стяжал издревле, искупил в жезл достояния Твоего, — эту гору Сион, на которой Ты вселился. 3 Подвигни стопы Твои к вековым развалинам: все разрушил враг во святилище. 4 Рыкают враги Твои среди собраний Твоих; поставили знаки свои вместо знамений наших ; 5 показывали себя подобными поднимающему вверх секиру на сплетшиеся ветви дерева; 6 и ныне все резьбы в нем в один раз разрушили секирами и бердышами; 7 предали огню святилище Твое; совсем осквернили жилище имени Твоего; 8 сказали в сердце своем: «разорим их совсем», — и сожгли все места собраний Божиих на земле. 9 Знамений наших мы не видим, нет уже пророка, и нет с нами, кто знал бы, доколе это будет . 10 Доколе, Боже, будет поносить враг? вечно ли будет хулить противник имя Твое? 11 Для чего отклоняешь руку Твою и десницу Твою? Из среды недра Твоего порази их . 12 Боже, Царь мой от века, устрояющий спасение посреди земли! 13 Ты расторг силою Твоею море, Ты сокрушил головы змиев в воде; 14 Ты сокрушил голову левиафана, отдал его в пищу людям пустыни, [Ефиопским]; 15 Ты иссек источник и поток, Ты иссушил сильные реки. 16 Твой день и Твоя ночь: Ты уготовал светила и солнце; 17 Ты установил все пределы земли, лето и зиму Ты учредил. 18 Вспомни же: враг поносит Господа, и люди безумные хулят имя Твое. 19 Не предай зверям душу горлицы Твоей; собрания убогих Твоих не забудь навсегда. 20 Призри на завет Твой; ибо наполнились все мрачные места земли жилищами насилия. 21 Да не возвратится угнетенный посрамленным; нищий и убогий да восхвалят имя Твое. 22 Восстань, Боже, защити дело Твое, вспомни вседневное поношение Твое от безумного; 23 не забудь крика врагов Твоих; шум восстающих против Тебя непрестанно поднимается.
Слава: