Пророк Ілля
1 І сказав тішб’янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: “Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, — цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!”
2 І було до нього слово Господнє, говорячи:
3 “Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.
4 І станеться, — будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там”.
5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, і осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.
6 А круки приносили йому хліба та м’яса вранці, і хліба та м’яса ввечері, а з потоку він пив.
7 І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу.
8 І було Господнє слово до нього, говорячи:
9 “Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе”.
10 І він устав та й пішов до Сарепти. І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: “Візьми мені трохи води до посудини, і я нап’юся”.
11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: “Візьми мені й шматок хліба в свою руку!”
12 А та відказала: “Як живий Господь, Бог твій, — не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю два полінця дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму. І з’їмо ми, — та й помремо”…
13 І сказав до неї Ілля: “Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім.
14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі”.
15 І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, —
16 “дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії”, за словом Господа, що говорив через Іллю.
17 І сталося по тих пригодах, — заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому.
18 І сказала вона до Іллі: “Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!”…
19 І сказав він до неї: “Дай мені сина свого!” І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку.
20 І кликнув він до Господа, й сказав: “Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?”
21 І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: “Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї!”
22 І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, — і вона ожила…
23 І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: “Дивися, — твій син живий!”
24 І сказала та жінка до Іллі: “Тепер‑то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!”
1 І промовив Ілля, пророк, тесвітянин з Тесвони ґалаадської, до Ахава: Нехай живе Господь, Бог сил, Бог Ізраїля, перед Яким я стою, якщо в цьому році буде роса і дощ! Але хіба що за словом моїх уст! 2 І прийшло Господнє слово до Іллі: 3 Іди звідси на схід і сховайся біля потоку Хоррат, що перед Йорданом. 4 І станеться, що питимеш з потоку воду, а крукам заповідаю прогодувати тебе там. 5 І вчинив Ілля за словом Господа, і поселився біля потоку Хоррат перед Йорданом. 6 І круки приносили йому хліб вранці й м’ясо ввечері, а з потоку він пив воду. 7 І сталося, що через певний час, потік висох, бо на землі не було дощу.
8 І було Господнє слово до Іллі: 9 Уставай і йди в Сарепту сидонську. Ось Я дав там вказівку жінці-вдові тебе прогодувати! 10 І він устав, і прийшов у Сарепту, до брами міста, і ось там жінка-вдова збирала дрова. Тож Ілля гукнув їй услід, звертаючись до неї: Принеси мені трохи води в глечику, щоб напитися! 11 І вона пішла взяти глечик , а Ілля закричав за нею, гукаючи: Візьми для мене і шматок хліба у свою руку! 12 А жінка сказала: Нехай живе Господь, Бог твій, якщо є в мене хліб, але хіба тільки пригорща борошна у відрі й трохи олії в посудині. І ось я назбираю два полінця, піду і спечу це собі та моїм дітям, тож ми з’їмо і помремо. 13 І сказав їй Ілля: Кріпися, увійди і зроби за своїм словом. Але спочатку зроби мені з того малу паляницю і винесеш мені, собі ж і своїм дітям зробиш пізніше. 14 Бо так говорить Господь: Борошно у відрі не закінчиться, і в посудині олії не убуватиме аж до дня, коли Господь пошле на землю дощ! 15 Жінка пішла і зробила. Тож і він їв, і вона та її діти. 16 І борошно у відрі не закінчилося, і в посудині олії не стало менше — за Господнім словом, яке Він сказав через Іллю.
17 І сталося після цього, що захворів син жінки, господині дому, і його хвороба була дуже тяжка, аж доки не забракло в ньому духу. 18 І вона промовила до Іллі: Що мені й тобі, чоловіче Божий? Чи ти ввійшов до мене, щоби згадати мої несправедливості та вбити мого сина? 19 І сказав Ілля жінці: Дай мені твого сина. І він узяв його з її грудей і поніс його на горище, на якому він перебував, і поклав його на своє ліжко. 20 І закричав Ілля, гукаючи: Горе мені, Господи, свідку вдови, в якої я живу, ти зло вчинив, щоб убити її сина! 21 І він дмухнув тричі на дитину, закликав Господа і сказав: Господи, Боже мій, нехай же повернеться душа цієї дитини до неї. 22 І сталося так, і закричала дитина. 23 І він завів її з горища в дім, і дав її матері. І сказав Ілля: Глянь, твій син живе. 24 А жінка промовила до Іллі: Ось я пізнала, що ти є Божим чоловіком, і Господнє слово у твоїх устах правдиве!