Війна Ахава з Бен‑Гададом
1 А Бен‑Гадад, цар сирійський, зібрав усе своє військо та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесниці. І пішов він, і обліг Самарію, та й воював проти неї.
2 І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,
3 та й сказав йому: “Так сказав Бен-Гадад: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки твої та сини твої, ці найліпші, — мої вони!”
4 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: “Буде за словом твоїм, пане мій царю! Твій я та все, що моє!”
5 І знову вернулися ті посли та й сказали: “Так сказав Бен‑Гадад, говорячи: Я посилав до тебе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жінок своїх, і синів своїх.
6 А взавтра цього часу пошлю я своїх рабів до тебе, і вони перешукають дім твій та доми твоїх рабів. І станеться, — на все, що сподобається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть”…
7 І скликав Ізраїлів цар усіх старших Краю та й сказав: “Довідайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жінок моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив”.
8 І сказали до нього всі старші та ввесь народ: “Не слухай, і не погоджуйся!”
9 І сказав він до послів Бен‑Гадада: “Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що посилав ти до свого раба напочатку, я зроблю, а цієї речі зробити не можу”. І пішли посли, і віднесли йому відповідь.
10 І послав до нього Бен‑Гадад та й сказав: “Нехай так зроблять мені боги, і нехай так додадуть, якщо самарійського пороху вистачить по жмені всьому народові, що стоїть при мені!”…
11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: “Кажіть: Хай не хвалиться той, хто меча припинає, а той, хто розв’язує!”
12 І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в шатрах, — то сказав до своїх рабів: “Пустіть тарани !” І вони пустили тарани на місто.
13 Аж ось один пророк підійшов до Ахава, Ізраїлевого царя, та й сказав: “Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий натовп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізнаєш, що Я — Господь!”
14 І сказав Ахав: “Ким?” А той відказав: “Так сказав Господь: Слугами начальників округ”. І сказав: “Хто розпочне війну?” А той відказав: “Ти”.
15 І перелічив він слуг начальників судових округ, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь народ, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч.
16 І вийшли вони опівдні, а Бен-Гадад пив п’яний у шатрах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому.
17 І вийшли напочатку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і донесли йому, кажучи: “Ось повиходили люди з Самарії”.
18 А він відказав: “Якщо на мир вийшли вони, — схопіть їх живих, а якщо на війну повиходили, — теж живими схопіть їх у неволю!”
19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та військо, що йшло за ними.
20 І побивали вони один одного, і побігли сиріяни, а Ізраїль їх гнав. Та втік Бен‑Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівцями.
21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесниці, і завдав в Сирії великої поразки.
22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: “Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар знову піде на тебе”.
23 А слуги сирійського царя сказали йому: “Бог гір — їхній Бог, тому вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівнині, — присягаємо , що будемо сильніші від них!
24 І зроби цю річ: Поскидай тих царів, кожного з його місця, і понаставляй намісників замість них.
25 А ти збереш собі військо, як те, що відпало від тебе, і коней, скільки було коней, і колесниць, скільки було колесниць, і будемо воювати з ними на рівнині. Присягаємо , що ми будемо сильніші від них!” І він послухався їхнього голосу, і зробив так.
26 І сталося по році, і Бен‑Гадад переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.
27 А Ізраїлеві сини були переглянені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборували Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отари кіз, а сиріяни наповнили Край.
28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: “Так сказав Господь: Тому, що сказали сиріяни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий натовп у твою руку, і ви пізнаєте, що Я — Господь!”
29 І таборували ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпалився бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одного дня.
30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловік. А Бен‑Гадад утік і ввійшов до міста, до внутрішньої кімнати.
31 І сказали до нього його слуги: “Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милостиві. Покладім веретища на стегна свої, а шнури — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може, він пощадить твою душу”.
32 І підперезали вони веретищами стегна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: “Твій раб Бен‑Гадад сказав: Нехай живе душа моя!” А той відказав: “Чи він іще живий? Він мій брат!”
33 А ті люди взяли це за натяка, і поспішили скористатися з того й сказали: “Брат твій Бен‑Гадад!” І той відказав: “Підіть, приведіть його!” І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесницю.
34 І сказав до нього Бен ‑Гадад : “Ті міста, що батько мій був забрав від твого батька, я поверну. І ти урядиш собі в Дамаску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії”. “А я, — сказав Ахав , — по умові відпущу тебе”. І він склав з ним умову, та й відпустив його.
35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: “Удар мене!” Та відмовився той чоловік ударити його.
36 І сказав він йому: “За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти підеш від мене — і вб’є тебе лев!” І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.
37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: “Удар мене!” І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив.
38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.
39 І сталося, цар проходив, а він кричав до царя й говорив: “Раб твій ввійшов у середину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш таланта срібла.
40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник”. І сказав до нього Ізраїлів цар: “Такий твій присуд, — ти сам проказав”.
41 А той спішно зняв хустку з‑над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.
42 А той йому сказав: “Так сказав Господь: Тому, що ти випустив із руки чоловіка, Мені призначеного, то буде життя твоє за його життя, а народ твій — за його народ!”…
43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадоволений та гнівний, і прибув у Самарію.
1 У Навутея, єзраельця, був один виноградник біля току Ахава, царя Самарії. 2 І Ахав сказав Навутеєві, пропонуючи: Дай мені твій виноградник і буде мені за город для зелені, бо він близько до мого дому, а я дам тобі інший виноградник, кращий за нього. Якщо ж прийнятно для тебе, то дам тобі срібло взамін за цей твій виноградник, і буде мені за город для зелені. 3 А Навутей відповів Ахавові: Хай не буде мені перед моїм Богом, щоб я віддав тобі спадок моїх батьків. 4 І дух Ахава був засмучений, і він ліг на своє ліжко, його обличчя підупало, і він не їв хліба.
5 Та до нього ввійшла Єзавель, його жінка, і заговорила з ним: Чому твій дух засмучений, і ти не їси хліба? 6 А він відповів їй: Тому що я сказав Навутеєві, єзраельцеві, пропонуючи: Дай мені твій виноградник за гроші, якщо ж бажаєш, дам тобі інший виноградник замість нього! Та він сказав: Не дам тобі спадку моїх батьків! 7 Тоді Єзавель, його жінка, сказала йому: Ти тепер так чиниш, царю Ізраїля? Встань, їж хліб і будь собі. Я дам тобі виноградник Навутея, єзраельця!
8 І вона написала листа від імені Ахава, запечатала його печаттю і послала листа до старійшин і вільних, які жили з Навутеєм. 9 А в листі написано, кажучи: Закличте до посту і посадіть Навутея перед народом. 10 А напроти нього посадіть двох мужів, синів-злочинців, і хай засвідчать на нього, кажучи: Він зневажив Бога і царя. І хай виведуть його, і каменують його, 11 і нехай він помре! І мужі його міста, старійшини і вільні, котрі жили в його місті, зробили так, як і послала до них Єзавель, — як і було написано в листі, який вона до них послала.
12 Закликали до посту і Навутея посадили перед народом, 13 і прийшли два мужі, сини-злочинців, і сіли напроти нього, і засвідчили проти нього, кажучи: Ти зневажив Бога і царя! І його вивели за місто, і каменували його камінням, і він помер. 14 І послали до Єзавелі, повідомляючи: Навутей каменований! Він помер! 15 І сталося, коли почула Єзавель, то сказала Ахавові: Встань, успадкуй виноградник Навутея, єзраельця, який не дав тобі його за гроші, тому що в живих Навутея немає, бо помер! 16 І сталося, коли Ахав почув, що Навутей, єзраелець, помер, то роздер свій одяг і зодягнувся в мішковину. І сталося після цього, встав і пішов Ахав до виноградника Навутея, єзраельця, щоб його успадкувати.
17 А Господь звернувся до Іллі, тесвітянина, кажучи: 18 Устань і вийди назустріч Ахавові, цареві Ізраїля, який у Самарії. Ось він у винограднику Навутея, бо пішов туди його успадкувати. 19 І скажеш йому, промовляючи: Так говорить Господь: Оскільки ти вбив і успадкував, через це так говорить Господь: На кожному місці, де свині та пси лизали кров Навутея, там пси лизатимуть твою кров, і розпусниці митимуться у твоїй крові!
20 І сказав Ахав Іллі: Невже ти мене знайшов, мій вороже? А він відповів: Знайшов, тому що нерозумно ти себе продав, щоб чинити зло перед Господом, аби викликати Його гнів. 21 Так каже Господь: Ось Я наводжу на тебе зло, запалю за тобою і вигублю в Ахава того, хто мочиться до стіни, замкненого і залишеного в Ізраїлі. 22 І дам твій дім, як дім Єровоама, сина Навата, і як дім Вааси, сина Ахії, за навмисне підбурювання, яким ти викликав гнів, і що ти довів Ізраїль до гріха. 23 І Господь сказав про Єзавель, проголошуючи: Пси пожеруть її у твердині Єзраела! 24 Мерця з роду Ахава в місті з’їдять пси, а його мерця на рівнині склюють небесні птахи.
25 (Утім нерозумний Ахав, який продався, аби чинити зло перед Господом, бо перевернула його Єзавель, його жінка. 26 І він став дуже мерзенним, щоб іти за мерзенностями, за всім, що чинив Аморей, якого Господь вигубив з-перед синів Ізраїля).
27 Оскільки ж через слово Ахав був сильно приголомшений перед Господом, і пішов, плачучи, роздер свій одяг і одягнув мішковину на своє тіло, — постив і одягнувся в мішковину в день, в який побив Навутея, єзраельця, 28 то було Господнє слово через його раба Іллю про Ахава, і Господь сказав: 29 Чи ти побачив, наскільки був приголомшений Ахав переді Мною? Не наведу Я зло в його дні, але наведу зло в дні його сина.