Війна Ахава з Арамом. Ахавова смерть
1 І прожили вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем.
2 І сталося третього року, і зійшов Йосафат, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.
3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: “Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя”.
4 І сказав він до Йосафата: “Чи ти підеш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?” А Йосафат відказав: “Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!”
5 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: “Вивідай зараз слово Господнє!”
6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловік, та й сказав до них: “Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати?” А ті відказали: “Іди, а Господь дасть його в цареву руку”.
7 І сказав Йосафат: “Чи нема тут іще Господнього пророка, — і вивідаємо від нього”.
8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин”. А Йосафат відказав: “Нехай цар не говорить так!”
9 І покликав Ізраїлів цар одного евнуха, і сказав: “Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!”
10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повбирані в шати при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.
11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: “Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до вигублення їх!”
12 І всі пророки пророкували так, говорячи: “Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку”.
13 А той посланець, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: “Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говоритимеш добре”.
14 І сказав Міхей: “Як живий Господь, — те, що скаже мені Господь, я те говоритиму!”
15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: “Міхею, — чи підемо на війну до ґілеадського Рамоту, чи занехаємо?” А той відказав йому: “Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку”.
16 І сказав йому цар: “Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічого , тільки правду в Ім’я Господа?”
17 А той відказав: “Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов овець, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай вернуться з миром кожен до дому свого”.
18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?”
19 А Міхей відказав: “Тому послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло при Ньому з правиці Його та з лівиці Його.
20 І сказав Господь: Хто намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так.
21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим?
22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!
23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе”…
24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: “Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?”
25 А Міхей сказав: “Ось ти побачиш це , коли вбіжиш до найдальшої кімнати, щоб сховатися”.
26 І сказав Ізраїлів цар: “Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина,
27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в’язничного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не вернуся з миром”.
28 А Міхей відказав: “Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!” І до того сказав: “Слухайте це , всі народи!”
29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту.
30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Я переберуся, і піду на бій, а ти вбери свої царські шати!” І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій.
31 А сирійський цар наказав керівникам своїх колесниць, тридцятьом і двом, говорячи: “Не будете воювати з малим та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем”.
32 І сталося, як керівники колесниць побачили Йосафата, то вони сказали: “Це дійсно Ізраїлів цар!” І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафат закричав.
33 І сталося, як керівники колесниць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього.
34 А один чоловік знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв’язанням пояса та між панцерем. А той сказав своєму візникові: “Поверни назад, і виведи мене з табору, бо я ранений”…
35 І знявся бій того дня, а цар був поставлений на колесниці проти Сирії, і помер увечорі. І кров із рани текла в колесницю.
36 А як сонце заходило, нісся крик у таборі такий: “Кожен — до міста свого, і кожен — до краю свого!”
37 І помер цар, і був привезений до Самарії. І поховали царя в Самарії.
38 І полоскали колесницю над ставом у Самарії, і пси лизали його кров, а блудниці мили своє тіло , за словом Господнім, що Він говорив.
39 А решта Ахавових діл, і все, що він зробив був, і дім зі слонової кости, що він збудував, і всі міста, які він побудував, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.
40 І спочив Ахав із батьками своїми, а замість нього зацарював син його Ахазія.
Царі Йосафат та Ахазія
41 А Йосафат, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого.
42 Йосафат був віку тридцяти й п’яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п’ять літ царював в Єрусалимі. А ім’я його матері — Азува, дочка Шілхи.
43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збочував із неї, щоб чинити добре в Господніх очах.
44 Тільки пагірки не були понищені, — народ іще приносив жертви й кадив на пагірках.
45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем.
46 А решта Йосафатових діл та лицарськість його, що він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.
47 А решту блудодіїв, що позоставалися за днів його батька Аси, він вигубив із Краю.
48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів.
49 А Йосафат наробив був таршіських кораблів, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбивалися кораблі при Ецйон‑Ґевері.
50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: “Нехай підуть на кораблях мої раби з рабами твоїми”. Та Йосафат не захотів.
51 І спочив Йосафат зі своїми батьками. І був він похований у Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам.
52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки.
53 І робив він лихе в Господніх очах, і ходив дорогою батька свого й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.
54 І служив він Ваалові, і вклонявся йому, та й гнівив Господа, Бога Ізраїлевого, — усе так, як робив його батько.
1 І він прожив три роки, і не було війни між Сирією і між Ізраїлем. 2 І сталося в третьому році, пішов Йосафат, цар Юди, до царя Ізраїля. 3 І промовив цар Ізраїля до своїх слуг: Чи знаєте, що нашим є Реммат ґалаадський? А ми мовчимо, не забираємо його з руки царя Сирії! 4 І промовив цар Ізраїля до Йосафата: Піди з нами війною на Реммат ґалаадський! А Йосафат сказав: Я так само, як і ти, і мій народ так само, як і твій народ, і мої коні так само, як твої коні.
5 І сказав Йосафат, цар Юди, цареві Ізраїля: Запитайте ж сьогодні в Господа! 6 Тож ізраїльський цар зібрав усіх пророків, якихось чотириста чоловік, і запитав їх цар: Чи йти мені війною на Реммат ґалаадський, чи краще я стримаюся? А вони сказали: Іди, і Господь неодмінно видасть його в руки царя! 7 Та Йосафат звернувся до царя Ізраїля: Чи немає тут Господнього пророка? Давайте запитаємо Господа через нього! 8 А цар Ізраїля промовив до Йосафата: Ще є один чоловік, щоб запитати Господа через нього, — Міхей, син Ємлі. Та я його зненавидів, бо не говорить про мене добре, але тільки погане. І сказав Йосафат, цар Юди: Хай цар так не говорить. 9 Тоді цар Ізраїля покликав одного євнуха і сказав: Скоро! Міхея, сина Ємли! 10 І цар Ізраїля, і Йосафат, цар Юди, кожний сидів на своєму троні, озброєні, у брамі Самарії, і всі пророки пророкували перед ними. 11 А Седекія, син Ханана, зробив собі залізні роги і сказав: Так говорить Господь: Ось ними заколеш Сирію, аж доки не буде знищена! 12 І всі пророки так само пророкували, кажучи: Іди на Реммат ґалаадський, і пощастить, і Господь видасть його і царя Сирії у твої руки.
13 А посланець, який пішов покликати Міхея, сказав йому, вмовляючи: Ось усі пророки одними устами проголошують добре про царя. Будь і ти у твоїх словах згідний зі словами одного з них і говори добре! 14 Та Міхей сказав: Нехай живе Господь, бо те, що тільки скаже мені Господь, це звіщатиму!
15 І він прийшов до царя, і цар йому сказав: Міхею, чи йти мені війною на Реммат ґалаадський, чи краще я стримаюся? А він сказав: Іди, і Він пошле успіх, — Господь видасть його в руки царя! 16 Та цар сказав йому: Скільки разів я заклинатиму тебе, щоб Іменем Господа ти говорив мені правду? 17 А Міхей відповів: Не так! Я побачив увесь Ізраїль розкиданим по горах, наче стадо, в якого немає пастиря, і Господь сказав: Немає володаря в них, нехай кожний повернеться до свого дому в мирі! 18 І цар Ізраїля промовив до Йосафата, царя Юди: Хіба я не сказав тобі: Цей мені не пророкує добро, але тільки зло?
19 А Міхей відповів: Не так! Це не я, послухай Господнє слово! Не так! Я побачив Господа, Бога Ізраїля, Який сидів на Своєму престолі, а все небесне військо стояло довкола Нього — справа від Нього і зліва від Нього. 20 І Господь запитав: Хто обмане Ахава, царя Ізраїля, і той піде, і поляже в Ремматі ґалаадському? Цей говорив так, а інший — так. 21 Та вийшов дух, став перед Господом і сказав: Я його обману. А Господь запитав його: Яким чином? 22 І той відповів: Я вийду і буду духом омани в устах усіх його пророків! І Він сказав: Обманеш і здолаєш! Вийди і зроби так! 23 І ось тепер Господь дав духа омани в уста всіх цих твоїх пророків, і Господь проголосив на тебе зло!
24 Тоді Седекія, син Ханани, підійшов, вдарив Міхея по щоці й запитав: Який Господній Дух говорить у тобі? 25 А Міхей сказав: Ось ти побачиш у той день, коли ввійдеш до комірки в кімнаті, щоб заховатися! 26 Тоді цар Ізраїля сказав: Візьміть Міхея і поверніть його до Емира, володаря міста. А Йоасові, синові царя, 27 скажи кинути цього до в’язниці й годувати його хлібом смутку і поїти водою смутку аж до мого повернення в мирі! 28 Та Міхей відповів: Якщо ти справді повернешся в мирі, то Господь не промовляв через мене!
29 І пішов цар Ізраїля, а з ним — Йосафат, цар Юди, на Реммат ґалаадський. 30 І цар Ізраїля сказав Йосафатові, цареві Юди: Я прикриюся і піду в бій, а ти одягнися в мій одяг. І прикрився цар Ізраїля, і пішов у бій. 31 А цар Сирії наказав тридцяти двом начальникам своїх колісниць, кажучи: Не воюйте ні з великим, ні з малим, але тільки із самим царем Ізраїля! 32 І сталося, коли начальники колісниць побачили Йосафата, царя Юди, то вони сказали: Цей виглядає, як цар Ізраїля! — і оточили його, щоб воювати. А Йосафат закричав. 33 І сталося, коли начальники колісниць побачили, що він не є царем Ізраїля, то повернули від нього. 34 Та один влучно натягнув лука і уразив стрілою царя Ізраїля між легенями і між панциром, і він сказав своєму проводиреві колісниці : Поверни свої руки і виведи мене з бою, бо я поранений! 35 І в той день хід бою змінився, і цар стояв на колісниці проти Сирії від ранку аж до вечора, а з рани на долівку колісниці текла кров. І ввечері він помер, а кров витікала з рани на долівку колісниці. 36 І, коли заходило сонце, виступив уперед вісник, гукаючи: Кожний нехай повертається у своє місто і до своєї землі, 37 бо цар помер!
І прибули до Самарії, і поховали царя в Самарії. 38 І помили колісницю біля джерела Самарії, і свині та пси лизали кров, і розпусниці помилися в крові — за Господнім словом, яке Він сказав. 39 А решта оповідей про Ахава, і все, що він зробив, і про дім зі слонової кості, який спорудив, і про всі міста, які збудував, ось чи не записане це в книзі літопису царів Ізраїля? 40 І заснув Ахав зі своїми батьками, а замість нього зацарював його син Охозія.
41 Йосафат, син Аси, царював над Юдою. Він зацарював у четвертому році Ахава, царя Ізраїля. 42 Йосафат був тридцятип’ятилітнього віку, коли він зацарював, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі, а ім’я його матері — Азува, дочка Селея. 43 І він ходив усією дорогою свого батька Аси. Він не звернув з неї, чинячи те, що правильне в Господніх очах. 44 Лише висоти не знищив, — народ ще приносив жертви і кадив ладаном на висотах. 45 І Йосафат був у мирі із царем Ізраїля.
46 А решта оповідей про Йосафата та про його подвиги, які вчинив, ось чи не записане це в книзі літопису царів Юди? 51 І заснув Йосафат зі своїми батьками, і поховано його біля його батьків у місті Давида, його батька. А замість нього зацарював його син Йорам.
52 І Охозія, син Ахава, зацарював над Ізраїлем у Самарії в сімнадцятому році Йосафата, царя Юди. Він царював в Ізраїлі два роки. 53 І чинив зло перед Господом, і пішов дорогою свого батька Ахава та дорогою Єзавелі, своєї матері, і в гріхах дому Єровоама, сина Навата, який довів Ізраїль до гріха. 54 І він служив Ваалам, поклонявся їм і викликав гнів Господа, Бога Ізраїля, — згідно з усім, що чинилося перед ним.