Перенесення ковчега
1 Тоді Соломон зібрав усіх Ізраїлевих старших та голів племен, керівників батьківських домів Ізраїлевих синів, до царя Соломона, до Єрусалиму, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.
2 І були зібрані до царя Соломона всі ізраїльтяни в свято в місяці етанім, він — місяць сьомий.
3 І поприходили всі Ізраїлеві старші, а священики понесли ковчега.
4 І понесли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і понесли їх священики та Левити.
5 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що через многість не була вона ані записувана, ані лічена.
6 І внесли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під крила херувимів.
7 Бо херувими простягали крила над місцем ковчегу, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху.
8 А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з святині перед найсвятішим, а зназовні не були видні. І вони там аж до цього дня.
9 У ковчезі не було нічого , тільки дві камінні таблиці, що поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського краю.
10 І сталося, як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм.
11 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм!
Соломонове благословення
12 Тоді Соломон проказав: “Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці.
13 Будуючи, я збудував оцей храм, на оселю Тобі, місце Твого пробування навіки!”
14 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.
15 І він сказав: “Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер виконав, говорячи:
16 Від того дня, коли Я вивів Свій народ, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Ймення там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим народом.
17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїля.
18 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.
19 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, — він збудує цей дім для Ймення Мого!
20 І виконав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.
21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського краю”.
Соломонова молитва
22 І став Соломон перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг руки свої до неба та й сказав:
23 “Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небесах угорі та на землі долі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.
24 Ти додержав Своєму рабові, Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.
25 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе переводу з‑перед лиця Мого нікому з тих, що сидітимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої будуть держатися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.
26 А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запевнене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.
27 Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, — що ж тоді храм той, що я збудував?
28 Та ти зглянешся на молитву Свого раба та на його благання, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій молиться перед лицем Твоїм сьогодні,
29 щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Ймення Моє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці!
30 І Ти будеш прислухатися до благання Свого раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробування, на небесах, — і почуєш, і простиш.
31 Як згрішить людина проти свого ближнього, і вимагатимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть перед Твій жертівник у цьому храмі,
32 то Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, — осудиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедливиш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.
33 Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогрішив Тобі, і коли вони звернуться до Тебе, і будуть славити Ім’я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,
34 то Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.
35 Коли замкнеться небо й не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то коли знову вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім’я Твоє, — і від гріха свого відвернуться, бо Ти будеш їх впокоряти, —
36 то Ти почуєш на небесах, і простиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму народові на спадщину.
37 Голод коли буде в Краю, моровиця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його ворог стане тіснити його в краю міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба, —
38 усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простягне руки свої до цього храму,
39 то Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, — і простиш, і зробиш, і даси кожному за всіма його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх людських синів,
40 щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим.
41 Також і чужинця, що він не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого, —
42 бо почують і вони про велике Ім’я Твоє, і про сильну руку Твою та про витягнене рамено Твоє, — і прийде він, і помолиться в цьому храмі,
43 Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім’я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім’ям Твоїм названо цей храм, що я збудував.
44 Коли народ Твій вийде на війну на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,
45 то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє благання, — і вчиниш їм суд!
46 Коли вони згрішать Тобі, — бо немає людини, щоб вона не згрішила, — і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького,
47 і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті в неволю, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю полонителів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були ми винні;
48 і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю ворогів своїх, що їх поневолили, і помоляться до Тебе в напрямі до свого краю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого,
49 то Ти почуєш на небесах, постійному місці пробування Свого, їхню молитву та їхнє благання, і зробиш їм суд,
50 і пробачиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завинили проти Тебе, і нахилиш до любови полонителів їхніх, і вони змилосердяться над ними,
51 бо вони — народ Твій та наділ Твій, якого Ти вивів з Єгипту, з середини залізної гутничої печі, —
52 щоб очі Твої були відкриті на благання Твого раба та на благання народу Твого, Ізраїля, щоб прислухуватися до них, коли вони кликатимуть до Тебе.
53 Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наділ, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виводив наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!”
54 І сталося, як Соломон скінчив цю молитву й благання до Господа, то він устав від Господнього жертівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простягнені до неба.
55 І встав він, і поблагословив усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:
56 “Благословенний Господь, що дав мир Своєму народові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, — не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.
57 Нехай буде Господь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,
58 щоб прихиляти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма Його дорогами, щоб ми дотримувалися наказів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.
59 І нехай будуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого та суд для Свого народу, Ізраїля, день у день,
60 щоб знали всі народи землі, що Господь — Він Бог, і нема вже іншого !
61 І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами Його та щоб перестерігати заповіді Його, як цього дня!”
62 А цар та ввесь Ізраїль з ним принесли жертву перед Господнім лицем.
63 І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що приносив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібної — сто й двадцять тисяч. І виконали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.
64 Того дня цар освятив середину двору, що перед храмом Господнім, бо приготовив там цілопалення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяний жертівник, що перед Господнім лицем, був малий для прийняття цілопалення й хлібної жертви та лою мирних жертов.
65 І вчинив Соломон того часу свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирнадцять день.
66 Восьмого дня він відпустив народ, а вони поблагословили царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своєму рабові Давидові та Своєму народові Ізраїлеві.
1 І сталося, коли через двадцять років Соломон закінчив будувати Господній дім і свій дім, тоді цар Соломон зібрав усіх старійшин Ізраїля в Сіоні, щоб принести ковчег Господнього завіту з міста Давида (це Сіон), 2 в місяці атаніні. 3 І священики взяли ковчег, 4 намет свідчення і весь святий посуд, що в наметі свідчення. 5 Цар і весь Ізраїль перед ковчегом приносили жертви овець і волів — без числа. 6 І священики внесли ковчег на своє місце, до давіра дому, до Святого святих, під крила херувимів. 7 Бо були херувими з розпростертими крилами над місцем ковчега, і херувими покривали ковчег та його святощі згори. 8 Та священні держаки виступали, і були помітні кінці священних держаків зі святого за межі давіру, та ззовні їх не було видно. 9 У ковчезі не було нічого , за винятком двох кам’яних скрижалей, котрі туди поклав Мойсей на Хориві, — таблиць завіту, який склав Господь з ізраїльськими синами, коли вони виходили з Єгипетської землі. 10 І сталося, коли священики вийшли зі святого, то хмара покрила дім. 11 І священики не змогли стояти й служити через присутність хмари, бо Господня слава наповнила дім.
14 І цар повернув своє обличчя, і він поблагословив увесь Ізраїль, а вся громада Ізраїля стояла. 15 І він сказав: Благословенний сьогодні Господь, Бог Ізраїля, Який говорив Своїми устами про Давида, мого батька, і виконав Своїми руками, кажучи: 16 Від дня, в який Я вивів Мій народ Ізраїля з Єгипту, Я не вибрав міста в одному зі скіпетрів Ізраїля, щоби збудувати дім, аби там було Моє Ім’я. А вибрав Я Єрусалим, щоб там було Моє Ім’я, і вибрав Я Давида, щоб він був над Моїм народом — Ізраїлем. 17 І спало на серце мого батька Давида збудувати дім Імені Господа, Бога Ізраїля. 18 Тож Господь промовив до Давида, мого батька: Через те, що прийшло на твоє серце збудувати дім Моєму Імені, добре вчинив ти, що це спало на твоє серце. 19 Проте не ти збудуєш дім, а твій син, який вийшов з твого тіла, він збудує дім Моєму Імені. 20 І Господь виконав Своє слово, яке сказав, і поставив мене на місце Давида, мого батька, і я сів на престолі Ізраїля, — як і сказав Господь, — і я збудував дім Імені Господа, Бога Ізраїля. 21 І я визначив там місце для ковчега, в якому є Господній завіт, який склав Господь з нашими батьками, коли Він їх виводив із Єгипетської землі.
22 І встав Соломон перед Господнім жертовником, перед усім зібранням Ізраїля, простягнув свої руки до неба 23 і сказав: Господи, Боже Ізраїля, немає Бога, як Ти, на небі вгорі й на землі внизу, Котрий зберігає завіт і милосердя з Твоїм рабом, який ходить перед Тобою в повноті свого серця, 24 який Ти зберіг для Твого раба Давида, мого батька, і проголосив Твоїми устами, і Ти виконав Твоїми руками в цей день. 25 Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, виконай для Твого раба Давида, мого батька, те, що Ти йому сказав, промовляючи: Не переведеться в тебе чоловік переді Мною, який сидить на престолі Ізраїля, якщо твої діти слідкуватимуть за своїми дорогами, щоб ходити переді Мною так, як ти ходив переді Мною! 26 Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, нехай буде вірним Твоє слово до Давида, мого батька!
27 Адже, хіба дійсно Бог проживатиме з людьми на землі? Якщо неба і неба небес не достатньо для Тебе, то як вистачатиме цього дому, який я збудував Твоєму Імені? 28 Зглянься на мою молитву, Господи, Боже Ізраїля, щоб вислухати молитву, якою Твій раб молиться перед Тобою сьогодні до Тебе, 29 щоб Твої очі були відкриті на цей дім вдень та вночі, на місце, про яке Ти сказав: Моє Ім’я там буде! — щоб вислухати молитву, якою Твій раб молиться на цьому місці вдень та вночі. 30 І вислухаєш молитву Твого раба і Твого народу Ізраїля, якими молитимуться на цьому місці, і Ти вислухаєш в місці Твого перебування на небі, сповниш і будеш милосердним.
31 Коли тільки згрішить хтось проти свого ближнього, і якщо він візьме на себе клятву, щоб поклястися, піде і визнає перед Твоїм жертовником у цьому домі, 32 то Ти вислухай з неба! І виконаєш, і судитимеш Твій народ Ізраїля, щоб засудити безбожного — повернути його дорогу на його ж голову, і виправдати праведного — віддати йому за його праведністю. 33 Коли Твій народ Ізраїль упаде перед ворогами, бо згрішать проти Тебе, та повернуться і прославлять Твоє Ім’я, помоляться і піднесуть молитву в цьому домі, 34 то Ти вислухаєш з неба, змилосердишся над гріхами Твого народу Ізраїля і повернеш їх у землю, яку Ти дав їхнім батькам. 35 Коли стримається небо, і не буде дощу, бо згрішать проти Тебе, та помоляться до цього місця і прославлять Твоє Ім’я, і відвернуться від своїх гріхів, коли їх упокориш, 36 то Ти вислухаєш з неба та змилосердишся над гріхами Твого раба і Твого народу Ізраїля, бо об’явиш їм добру дорогу, щоб нею ходити, і пошлеш дощ на землю, яку Ти дав Твоєму народові в спадок. 37 Якщо буде голод, якщо буде смерть, бо буде запалена земля , якщо буде сарана, іржа, і якщо його гнобитиме його ворог в одному з його міст, усе, що трапиться, усякий біль, 38 усяку молитву, усяке благання, якщо буде в якійсь людині, як тільки пізнає кожний біль свого серця і підніме свої руки до цього дому, 39 то Ти вислухаєш з неба, з Твого готового поселення, і будеш милосердним, учиниш і віддаси кожному за його дорогами, як Ти знаєш його серце. Адже Ти один знаєш серце всіх людських синів, 40 щоб Тебе боялися всі дні, які вони живуть на землі, котру Ти дав нашим батькам.
41 І чужинцеві, який не є з Твого народу, 42 і як прийдуть, і помоляться на цьому місці, 43 Ти вислухаєш з неба, з Твого готового поселення, і зробиш згідно з усім, про що закличе до Тебе чужинець, щоб усі народи пізнали Твоє Ім’я і боялися Тебе так, як Твій народ Ізраїля, і пізнають, що Твоє Ім’я закликатиметься на цей дім, який я збудував.
44 Коли Твій народ вийде на війну проти своїх ворогів дорогою, якою їх поведеш, і помоляться Господнім Іменем в напрямку міста, яке я виберу, і дому, який я збудував Твоєму Імені, 45 то Ти вислухаєш з неба їхнє благання та їхню молитву, і зробиш їм належне.
46 Коли згрішать проти Тебе, адже немає людини, яка не грішить, відведеш їх і видаси їх перед ворогами, і візьмуть їх у полон ті, хто бере в полон, у землю — далеко чи близько, — 47 і вони повернуть свої серця в землю, куди переселилися, навернуться і помоляться до Тебе в землі їхнього переселення, кажучи: Ми згрішили, ми були беззаконні, ми були неправедні! 48 І навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією своєю душею в землі їхніх ворогів, куди Ти їх відвів, і помоляться до Тебе в напрямі до їхньої землі, яку Ти дав їхнім батькам, до міста, яке Ти вибрав, і дому, який я збудував Твоєму Імені, 49 то Ти вислухаєш з неба, з Твого готового поселення, 50 і змилосердишся над їхніми неправдами, якими згрішили проти Тебе, і над усіма їхніми провинами, якими завинили проти Тебе, і даси їм згідно з милосердям перед тими, хто їх тримає в полоні, і ті будуть милосердними до них. 51 Адже вони — Твій народ і Твій спадок, яких Ти вивів з єгипетської землі з-посеред залізної печі. 52 І Твої вуха, і Твої очі будуть відкриті до молитви Твого раба і до молитви Твого народу Ізраїля, щоб вислухати його в усьому, у чому Тебе прикличуть, 53 бо Ти їх Собі виділив у спадок з усіх народів землі, як Ти і сказав через Твого раба Мойсея, коли Ти виводив наших батьків з Єгипетської землі, Господи, Господи! 53a Тоді Соломон сказав про дім, коли закінчив його будувати: Сонце з’явилось на небі. Господь сказав, що мешкатиме в темряві: Збудуй Мій дім, Мені прекрасний дім, щоб жити в новому. Чи ось не записане це в Книзі пісні? 54 І сталося, коли Соломон закінчив молитися до Господа всією молитвою і це благання, то він устав з-перед Господнього жертовника, після того , як схилився на свої коліна, і простягнув свої руки до неба.
55 І він устав, і поблагословив усе зібрання Ізраїля сильним голосом, кажучи: 56 Благословенний Господь сьогодні, Який дав спочинок Своєму народові — Ізраїлеві — згідно з усім, що сказав! Не пропало жодне слово з усіх Його добрих слів, які промовив через Свого раба Мойсея. 57 Нехай буде з нами Господь, наш Бог, як Він був і з нашими батьками! Хай не покине нас і не відвернеться від нас, 58 щоб наші серця були звернені до Нього, щоб ми ходили всіма Його дорогами і виконували всі Його заповіді та Його настанови, які Він заповів нашим батькам! 59 І хай ці слова, якими я помолився перед Господом, нашим Богом, наблизяться до Господа, нашого Бога, щоб вдень та вночі чинити праведне для Твого раба і праведне для Твого народу Ізраїля — діло дня в його день. 60 Щоб усі народи землі пізнали, що Господь Бог, Він є Бог, і немає більше жодного . 61 І наші серця хай будуть досконалі перед Господом, нашим Богом, і щоб ми праведно жили за Його приписами і виконували Його заповіді так, як у цей день.
62 Цар і всі сини Ізраїля принесли жертву перед Господом. 63 І цар Соломон приніс мирні жертви, які звершив для Господа, — двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець. І цар та всі сини Ізраїля освятили Господній дім. 64 У той день цар освятив середину двору, що перед входом Господнього дому, бо приніс там всепалення, жертви і жир мирних жертв , оскільки мідний жертовник, що перед Господом, був малий, так що неможливо було принести на ньому всі всепалення і мирні жертви.
65 І в той день Соломон зробив свято, і з ним — весь Ізраїль, велике зібрання від входу Імата аж до ріки Єгипту, перед Господом, нашим Богом, у домі, який він збудував, сім днів споживаючи їжу, п’ючи і радіючи перед Господом, нашим Богом. 66 А на восьмий день він відіслав народ і поблагословив його, і кожний відійшов до своїх поселень, радіючи, і з веселим серцем завдяки добру, яке Господь учинив Своєму рабові Давидові та Ізраїлю, Його народові.