Йонатан розбиває филистимську залогу
1 Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: “Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку”. А батькові своєму він цього не розповів.
2 А Саул сидів на кінці згір’я під гранатовим деревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шести сотень чоловік.
3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.
4 А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім’я одній Боцец, а ім’я другій Сенне.
5 Один зуб — скеля — стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви.
6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: “Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може, Господь зробить поміч для нас, — бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох”.
7 І сказав йому його зброєноша: “Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє”.
8 І сказав Йонатан: “Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.
9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них.
10 А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, — то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде знаком”.
11 І вони обидва показалися филистимській сторожі. І сказали филистимляни: “Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там”.
12 І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: “Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!” І сказав Йонатан зброєноші своєму: “Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!”
13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша. І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.
14 І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловік, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день .
15 І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі. Залога та нищителі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий сполох!
16 І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів’ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди.
17 І сказав Саул до народу, що був з ним: “Перегляньте й побачте, хто пішов від нас?” І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.
18 І сказав Саул до Ахійї: “Принеси Божого ковчега!” Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.
19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось. І сказав Саул до священика: “Спини свою руку!”
20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, — аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике!
21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном.
22 А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою.
23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.
Йонатанів гріх
24 Та Ізраїльтянин був пригноблений того дня. А Саул наклав клятву на народ, говорячи: “Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах”. І ввесь той народ не їв хліба.
25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині.
26 І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги.
27 А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз’яснилися очі йому!
28 А на це один із народу промовив і сказав: “Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ”.
29 І сказав Йонатан: “Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться‑но, як роз’яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.
30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зі здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?”
31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.
32 І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров’ю!
33 І розповіли Саулові, кажучи: “Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров’ю!” А той відказав: “Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя”.
34 І сказав Саул: “Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров’ю. І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.
35 І збудував Саул жертівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.
36 І сказав Саул: “Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, — і не полишімо між ними нікого”. А вони сказали: “Роби все, що добре в очах твоїх”. А священик сказав: “Приступімо тут до Бога!”
37 І запитався Саул Бога: “Чи зійти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?” Та Він не відповів йому того дня.
38 І сказав Саул: “Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні.
39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!” Та ніхто не відповів йому з усього народу.
40 І сказав він до всього Ізраїля: “Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік”. І сказав той народ до Саула: “Зроби, що добре в очах твоїх!”
41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: “Дай же тумім!” І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим .
42 І сказав Саул: “Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном”. І був виявлений Йонатан.
43 І сказав Саул до Йонатана: “Розкажи мені, що ти зробив?” І розповів йому Йонатан, і сказав: “Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!”
44 І сказав Саул: “Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане!”
45 А народ сказав до Саула: “Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!” І визволив народ Йонатана, і він не помер.
46 І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.
Саулове царювання
47 І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх.
48 І склав він військо, та й побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.
49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім’я двох дочок його: ім’я старшій Мерав, а ім’я молодшій Мелхола.
50 А ім’я Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахімааца. А ім’я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.
51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів.
52 І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.
1 Одного дня Йонатан, син Саула, сказав слузі, який носив його зброю: Давай пройдемо до Мессави филистимців, що на тому боці! Та він не сповістив цього своєму батькові. 2 А Саул у той час перебував поблизу гранатового дерева на верхів’ї гори, що в Маґдоні, і з ним були якихось шістсот чоловік 3 і Ахія, син Ахітова, брата Йохавида, сина Фінееса, сина Ілі, Божого священика в Силомі, який носив ефод. Та народ не знав, що Йонатан пішов. 4 Посеред переходу, яким Йонатан намагався пробратися до табору филистимців, був виступ скелі з одного боку і виступ скелі з іншого, ім’я одного — Вазес, ім’я другого — Сенна. 5 Одна дорога — з півночі, що йде до Махмаса, друга дорога — з півдня, що йде до Ґаваа.
6 І промовив Йонатан до слуги, який носив його зброю: Давай пройдемо до Мессави тих необрізаних. Можливо Господь що-небудь зробить для нас! Адже Господу не важко спасати за допомогою багатьох чи кількох! 7 А той, хто носив його зброю, сказав йому: Чини все, до чого схилилося твоє серце. Ось я з тобою, як твоє серце, так і моє серце! 8 Тоді Йонатан сказав: Ось ми переходимо до мужів і натрапимо на них! 9 Якщо заговорять до нас так: Зачекайте там, аж доки сповістимо вам! То станемо в себе і не підемо проти них. 10 Якщо ж до нас так скажуть: Ходіть до нас! То підемо, бо Господь передав їх у наші руки. Це нам знак!
11 І вони обидва ввійшли до Мессави филистимців, а филистимці кажуть: Ось євреї виходять зі своїх ровів, куди вони поховалися. 12 І мужі Мессави звернулися до Йонатана і до того, хто носив його зброю, і кажуть: Підійдіть до нас, і ми вам щось покажемо! Тож Йонатан сказав до того, хто носив його зброю: Давай за мною, бо Господь передав їх у руки Ізраїля! 13 І Йонатан на своїх руках і на своїх ногах піднявся вверх, і той, хто носив його зброю, з ним. І поглянули на обличчя Йонатана, і він побив їх, а той, хто носив його зброю, бив за ним. 14 І перший погром, яким Йонатан і той, хто носив його зброю, побили дротиками, пращами і камінням з долини складав приблизно двадцять чоловік. 15 І був жах у таборі й на полі. І весь народ, який в Мессаваті, і грабіжники жахнулися, та вони не бажали діяти, і земля була перелякана, і був жах від Господа.
16 Вартові Саула в Ґаваа Веніаміна глянули, аж ось табір перебував у замішанні по один бік і по інший.
17 І Саул сказав народові, який з ним: Розвідайте та подивіться, хто пішов від нас! І перевірили, і ось не знаходили Йонатана і того, хто носить його зброю. 18 І сказав Саул Ахії: Принесіть ефод! (Оскільки він у той день носив ефод перед Ізраїлем). 19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то шум в таборі филистимців дедалі більше зростав . І промовив Саул до священика: Зведи твої руки! 20 І заволав Саул і весь народ, який був з ним, аж поки не вступили в бій, і ось меч кожного був проти свого ближнього, — дуже велике замішання! 21 Раби, які були з филистимцями вчора і третього дня, ті, які йшли до табору, повернулися і вони, щоби бути з Ізраїлем, з тими, хто із Саулом і Йонатаном. 22 І весь Ізраїль, ті, які переховувалися на горі Єфрема, почули, що филистимці втекли, тож і вони зібралися за ними в бій. 23 У той день Господь спас Ізраїля.
І бій перейшов Ветон, і весь народ був із Саулом, якихось десять тисяч чоловік. І поширилася війна на кожне місто, що на горі Єфрема.
24 А Саул з незнання вчинив у той день великий переступ незнання, — він закляв народ, кажучи: Проклятий чоловік, який їстиме хліб до вечора, аж помщуся моєму ворогові! І весь народ не їв хліба. 25 А вся земля обідала. Хащі Яар були багатими на мед — на поверхні рівнини. 26 І прийшов народ до місця , багатого на мед, і ось він ішов, розмовляючи, та однак не було того, котрий повертав би свою руку до своїх уст, бо народ злякався Господньої клятви. 27 А Йонатан не чув, коли його батько заклинав народ, і він простягнув кінець своєї палиці, що в його руці, замочив її до вощини з медом, повернув свою руку до своїх уст, і його очі просвітилися. 28 А один із народу зауважив, кажучи: Твій батько ж узяв у народу присягу , кажучи: Проклятий чоловік, який сьогодні їстиме хліб! Тож народ підупав. 29 А Йонатан зрозумів і промовив: Мій батько знищив землю! Знай же, що мої очі побачили, бо я покуштував трохи цього меду, 30 але коли б народ таки поїв сьогодні зі здобичі їхніх ворогів, яку знайшли, то наскільки більшою тепер була б поразка серед филистимців!
31 І в той день він побив филистимців у Махемасі, і народ дуже знемігся. 32 І повернувся народ до здобичі, і народ взяв отари, стада, телят і різав на землі, і народ їв з кров’ю. 33 І сповістили Саулові, кажучи: Народ згрішив проти Господа, бо їв з кров’ю! А Саул у Ґеттемі сказав: Прикотіть мені сюди великий камінь! 34 Розійдіться в народ і скажіть їм, — промовив Саул, — щоб кожний приводив сюди своє теля і кожний свою вівцю, і нехай на ньому заколює, і не грішіть проти Господа, щоб їсти з кров’ю! І весь народ приводив (кожний те, що в його руці) й там різали. 35 І Саул збудував там жертовник для Господа. Це був перший, побудований Саулом, жертовник для Господа.
36 І сказав Саул: Ходімо за филистимцями вночі й пограбуймо їх, аж доки не проясниться день, і жодного не залишимо з них! А вони сказали: Усе, що добре перед тобою, чини! А священик сказав: Давайте підемо звідси до Бога! 37 І запитав Саул Бога: Якщо б я пішов за филистимцями, то чи видаси їх у руки Ізраїля? Та Він не відповів йому в той день. 38 Тоді Саул сказав: Приведіть сюди всі коліна Ізраїля, пізнайте і довідайтеся, через кого сьогодні стався цей гріх. 39 Адже живе Господь, Який спасає Ізраїля, бо якщо дасть відповідь і проти мого сина Йонатана, то він неодмінно помре ! Та не було жодного , хто дав би відповідь, серед усього народу. 40 Тож він сказав усьому Ізраїлеві: Ви станете рабами, і я з моїм сином Йонатаном станемо рабами. А народ сказав Саулові: Чини те, що добре перед тобою. 41 І промовив Саул: Господи, Боже Ізраїля, чому не відповів Ти сьогодні Твоєму рабові? Чи несправедливість в мені, чи в моєму синові Йонатані? Господи, Боже Ізраїля, дай об’явлення! Якщо ж скажеш це: У народі Твоєму Ізраїлі, дай же праведність! І жереб випав на Йонатана та Саула, і народ відійшов. 42 І сказав Саул: Киньте між мною і між моїм сином Йонатаном. Кого лишень Господь жеребом вибере, нехай помре! І народ сказав Саулові: Хай не станеться це слово! Та Саул переміг народ, тож кидають між ним і між його сином Йонатаном, і жереб випадає на Йонатана.
43 І Саул сказав Йонатанові: Сповісти мені, що ти вчинив! І сповістив йому Йонатан, кажучи: Я справді скуштував трохи меду, на кінчику палиці, що в моїй руці. І ось я маю померти. 44 А Саул сказав йому: Це нехай учинить мені Бог і нехай це додасть, бо він безсумнівно сьогодні помре ! 45 Та народ сказав Саулові: Хіба сьогодні помре той, хто вчинив це велике спасіння в Ізраїлі? Нехай живе Господь! Якщо на землю впаде волос з його голови… адже Божий народ зробив цей день! І народ помолився за Йонатана в той день, і він не помер. 46 А Саул відійшов від переслідування филистимців, і филистимці пішли до своєї місцевості.
47 І Саул успадкував правління над Ізраїлем. Він воював довкола з усіма його ворогами: проти Моава, проти синів Аммона, проти синів Едома, до Ветеора, до царя Сува і до филистимців, куди лиш повертався, він був переможцем. 48 Він діяв владно і побив Амалика, і визволив Ізраїля з руки тих, які топтали його.
49 Синами Саула були: Йонатан, Єссій і Мелхіса, й імена його двох дочок: ім’я первородної — Меров, ім’я другої — Мелхола. 50 Ім’я його жінки — Ахіноом, дочка Ахімааса. Ім’я полководця: Авенир, син Нира, син родича Саула. 51 Кіс, батько Саула, і Нир, батько Авенира, був сином Яміна, сина Авіїла.
52 І була сильна війна проти филистимців усі дні Саула, і Саул, побачивши всякого сильного мужа і всякого мужа сина сили, збирав їх до себе.