Біля Давида збираються незадоволені
1 І пішов Давид звідти, і втік до печери Адуллам. А брати його та ввесь дім батька його почули про це , та й посходилися до нього туди.
2 І позбиралися до нього кожен пригноблений, і кожен, хто був задовжений, і кожен огірчений в душі, — і він став над ними провідником. І було їх із ним близько чотирьох сотень люду.
3 І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи, та й сказав до моавського царя: “Нехай прийде батько мій та мати моя, і будуть із вами, аж поки я буду знати, що зробить мені Бог”.
4 І він привів їх до моавського царя, і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебування в твердині.
5 А пророк Ґад сказав до Давида: “Ти не будеш сидіти в твердині, — іди, і перейдеш собі до Юдиного краю!” І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.
6 І почув Саул, що пізнаний Давид та люди, хто з ним. А Саул сидів у Ґів’ї під тамариском на узгір’ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому.
Саул убиває новських священиків
7 І сказав Саул до слуг своїх, що стояли при ньому: “Послухайте, веніяминівці! Чи вже ж Єссеїв син дасть усім вам поля та виноградники? Чи вже ж настановить усіх вас тисячниками та сотниками,
8 що всі ви змовилися на мене, і не донесли до вуха мого, що син мій склав умову з Єссеєвим сином, і ніхто з вас не змилосердився надо мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатувати на мене, і те діється і цього дня?”
9 І відповів ідумеянин Доеґ, — а він стояв при Саулових слугах, — і сказав: “Я бачив Єссеєвого сина, що приходив до Нова, до Ахімелеха, Ахітувового сина,
10 і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча филистимлянина Ґоліята”.
11 І послав цар покликати священика Ахімелеха, сина Ахітувового, та ввесь дім його батька, священиків, що в Нові. І всі вони прибули до царя.
12 А Саул сказав: “Слухай‑но, сину Ахітувів!” А той відказав: “Ось я, мій пане!”
13 І сказав до нього Саул: “Нащо ви змовилися на мене, ти та Єссеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і питав для нього Бога, щоб повстав він на мене й чигав, як цього дня?”
14 І відповів Ахімелех цареві, та й сказав: “А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, і має приступ до тайної ради, і шанований у твоєму домі?
15 Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, — ані малого, ані великого”.
16 А цар сказав: “Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого!”
17 І сказав цар слугам, що стояли при ньому: “Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука разом із Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не донесли до вуха мого”. Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків.
18 Тоді цар сказав до Доеґа: “Підійди ти, і вдар священиків!” І підійшов ідумеянин Доеґ, та й ударив священиків, — і вбив того дня вісімдесят і п’ять чоловік, що носять лляного ефода.
19 А Нов, священиче місто, цар побив вістрям меча все , — від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну худобину, — усе побив вістрям меча.
20 Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім’я йому: Евіятар. І втік він до Давида.
21 І Евіятар доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків.
22 А Давид сказав до Евіятара: “Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, який конче розповість Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ дому твого батька!
23 Зостанься ж зо мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти будеш стережений у мене”.
1 І Давид відійшов звідти, і врятувався; він приходить до печери Одоллама. І чують його брати і дім його батька, та й приходять туди до нього. 2 І кожний, хто в скруті, і кожний, хто в боргах, і кожний, хто в душевних болях, починають збиратися до нього, і він стає їхнім володарем. І було з ним якихось чотириста мужів. 3 І звідти Давид пішов до моавської Массифи, і сказав моавському цареві: Хай же мій батько і моя матір будуть у тебе, аж доки не пізнаю, що вчинить мені Бог. 4 І вблагав обличчя моавського царя, і вони жили з ним усі дні, коли Давид був у обозі. 5 І пророк Ґад сказав Давидові: Не сиди в обозі! Йди і прийдеш у землю Юди. І Давид пішов, і прийшов, і осів у місті Саріх.
6 І почув Саул, що дався чути Давид і мужі, які з ним. А Саул перебував на горі околиці, що в Рамі, і спис у його руці, і всі його слуги довкола нього. 7 І звернувся Саул до своїх слуг, які стояли перед ним, і сказав їм: Послухайте ж, сини Веніаміна: Хіба насправді син Єссея дасть усім вам поля та виноградники і поставить вас усіх сотниками і тисяцькими? 8 Адже ви всі змовляєтеся проти мене, і немає нікого, хто відкриває вухо моє про те, що мій син склав завіт із сином Єссея, і немає того з вас, хто дбає за мене, і відкриває вухо моє, що мій син підняв проти мене мого раба, як ворога до цього дня.
9 І відповідає Доек, сирієць, який наставлений над ослами Саула, і сказав: Я побачив сина Єссея, який прийшов до Номви, до Авімелеха, сина священика Ахітова, 10 і той запитав про нього в Бога, і дав йому поживу, і дав йому меч Голіафа, филистимця.
11 І цар послав покликати Авімелеха, сина Ахітова, і всіх синів його батька, священиків, які в Номві, тож усі приходять до царя. 12 І сказав Саул: Послухай-но, сине Ахітова! А той відповів: Ось я, говори, володарю! 13 І сказав йому Саул: Навіщо змовився проти мене, ти і син Єссея, що ти дав йому хліба і меч, і питав за нього в Бога, щоб наставити його проти мене ворогом до цього дня? 14 А він відповів цареві й сказав: А між усіма твоїми слугами, хто такий вірний, як Давид? І зять царя, і виконавець кожного твого наказу, і славний у твоєму домі! 15 Хіба сьогодні почав я питати за нього в Бога? Зовсім ні. Хай не видає цар звинувачення проти свого раба й проти всього дому мого батька, бо твій раб у цьому всьому не знав слова малого чи великого!
16 І сказав цар Саул: Ти, Авімелех, неодмінно помреш , — ти і весь дім твого батька! 17 І цар наказав вартовим, які стояли перед ним: Приведіть і повбивайте Господніх священиків, бо їхня рука — з Давидом, оскільки вони знали, що він втікає, і не відкрили вухо моє! Та слуги царя не забажали накласти своїх рук на Господніх священиків. 18 Тож цар сказав Доекові: Повернися ти і напади на священиків! І повернувся Доек, сирієць, і повбивав Господніх священиків у той день — триста п’ять чоловік, усіх, хто носить ефод. 19 І Номву, місто священиків, побив лезом меча від чоловіка аж до жінки, від немовляти аж до того, хто ссе, — і телят, і ослів, і овець. 20 Та врятувався один син Авімелеха, сина Ахітова, а його ім’я — Авіятар, і він втік слідом за Давидом.
21 І Авіятар сповістив Давидові, що Саул повбивав усіх Господніх священиків. 22 А Давид сказав Авіятарові: Знав я в той день, що Доек, сирієць, безсумнівно сповістить Саулові. Я винний за душі дому твого батька. 23 Залишайся зі мною, не бійся, бо де лише знайду місце для моєї душі, то шукатиму і для твоєї душі, щоб тебе оберігати біля мене.