Филистимляни не взяли Давида на війну
1 І зібрали филистимляни всі свої війська до Афеку, а Ізраїль таборував в Аїні, що в Їзреелі.
2 А филистимські князі переходили за сотнями та за тисячами, Давид же та люди його ішли накінці разом з Ахішем.
3 І казали филистимські князі: “Що це за євреї?” А Ахіш відказав филистимським князям: “Таж це Давид, раб Саула, Ізраїлевого царя, що був зо мною певний час, чи то роки, а я не знайшов у ньому нічого злого від дня його приходу аж до дня цього”.
4 І гнівалися на нього филистимські князі. І сказали йому филистимські князі: “Заверни того чоловіка, і нехай він вернеться до свого місця, де ти призначив йому, і нехай він не йде з нами на війну, і не стане нам противником на війні. І чим він може подобатися своєму панові? Хіба головами цих людей?
5 Чи ж це не той Давид, що про нього співали в танцях, говорячи: “Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!”
6 І покликав Ахіш Давида, і сказав до нього: “Як живий Господь, — ти правдивий, і в моїх очах добрий твій вихід та вхід твій зо мною в таборі, бо я не знайшов у тобі зла від дня приходу твого до мене аж до цього дня. Та в очах князів ти не добрий.
7 А тепер вернися та йди в мирі, і не зробиш зла в очах филистимських князів”.
8 А Давид сказав до Ахіша: “Що ж зробив я? І що ти знайшов у своєму рабові від дня, коли став я перед твоїм обличчям, аж до цього дня, що я не вийду й не буду воювати з ворогами мого пана, царя?”
9 І відповів Ахіш, і сказав до Давида: “Знаю я, що ти добрий в очах моїх, немов Ангол Божий. Та филистимські князі сказали: Нехай не йде він із нами на війну!
10 А тепер устань рано‑вранці ти та раби пана твого, що прийшли з тобою. І повставайте рано‑вранці, і як вам розсвіне, ідіть!”
11 І встав рано‑вранці Давид та люди його, щоб піти ранком і вернутися до филистимського краю. А филистимляни пішли до Ізраїля.
1 Филистимці збирають усі свої табори до Афека, а Ізраїль отаборився в Аендорі, що в Єзраелі. 2 І сатрапи филистимців ішли сотнями і тисячами, а Давид і його мужі йшли позаду з Анхусом. 3 І сказали сатрапи филистимців: Хто ці, які йдуть? І промовив Анхус до воєвод филистимців: Хіба це не Давид, раб Саула, ізраїльського царя? Він був з нами багато часу, це вже другий рік, і я не знайшов у ньому нічого з того дня, коли він прийшов до мене, і аж до цього дня.
4 І засмутилися на нього вожді филистимців, і кажуть йому: Поверни мужа до його місця, куди ти його там наставив, і хай не йде з нами на війну, і хай не викликає заколоту в таборі! І щоб якось він не перейшов до свого володаря. Хіба він не на чолі тих мужів? 5 Хіба він не Давид, якому вийшли в хорах, виспівуючи: Саул побив свої тисячі, а Давид — свої десятки тисяч.
6 І Анхус покликав Давида, і сказав йому: Хай живе Господь, бо ти праведний і добрий у моїх очах, і твій вхід і твій вихід у таборі зі мною, і не знайшов я в тебе зла від того дня, коли ти прийшов до мене, аж до сьогоднішнього дня. Та в очах сатрапів ти не добрий. 7 Тож тепер повернися і йди в мирі, і не вчиниш зла в очах сатрапів филистимців.
8 І сказав Давид Анхусові: Що я тобі вчинив, і що ти знайшов у твоєму рабі від того дня, коли я був перед тобою, і аж до цього дня, що не піду воювати з ворогами мого володаря, царя? 9 Анхус відповів Давидові: Знаю, що ти добрий у моїх очах, але сатрапи филистимців кажуть: Хай не йде з нами на війну! 10 Тож тепер устань вранці, ти і слуги твого володаря, які прийшли з тобою, і підете до місця, де я вас настановив, і не покладеш поганого слова у твоєму серці, бо ти добрий переді мною. Тож устаньте вранці в дорогу, і нехай буде вам ясно, і підете.
11 І вранці Давид устав, сам і його мужі, щоб відійти і сторожити землю филистимців, а филистимці пішли воювати проти Ізраїля.