Праця св. апостола Павла для Церков
1 О, коли б потерпіли ви трохи безумство моє! Але й терпите ви мене.
2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою.
3 Та боюсь я, — як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі.
4 Коли бо хто прийде й зачне проповідувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або приймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не прийняли, — то радо терпіли б ви те!
5 Та думаю я, що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів.
6 Хоч і неук я словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявлені поміж вами.
7 Чи я гріх учинив, себе впокоряючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо?
8 Оббирав я інші Церкви, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то нікого я не обтяжив.
9 Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.
10 Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї.
11 Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!
12 А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми.
13 Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.
14 І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!
15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!
16 Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!
17 А що я кажу, не кажу того в Господі, але ніби в безумстві — у цій частині хвали.
18 Через те ж, що тілом багато хто хваляться, то й я похвалюся.
19 Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши.
20 Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об’їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б’є.
21 На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то — скажу нерозумно — відважуюся і я.
22 Євреї вони? — То й я. Ізраїльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я!
23 Слуги Христові вони? — Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в’язницях, часто при смерті.
24 Від євреїв п’ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,
25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській ;
26 у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,
27 у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.
28 Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви.
29 Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?
30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.
31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благословенний навіки, — що я не говорю неправди.
32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,
33 але по мурі мене спущено в коші віконцем, — і я з рук його втік!
Застереження від лжевчителів
1 О, коли б ви трохи потерпіли моє безумство. Та ви й так терпите мене.
2 Адже я палаю до вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб, наче чисту діву, поставити перед Христом.
3 Та боюся, щоби часом, як змій звів Єву своїм лукавством, аби не зіпсувалися ваші думки, щоб ви не відхилилися від простоти й чистоти, яка в Христі.
4 Бо як прийшов би хто і проповідував іншого Ісуса, якого ми не проповідували, або прийняв іншого духа, якого ви не прийняли, або інше євангеліє, яке ви не прийняли, то ви з радістю терпіли б.
5 Думаю, що я нічим не менший від архиапостолів.
6 Хоч я і простий у слові, але не в знанні, адже в усьому ми завжди були відкритими перед вами.
7 Хіба я вчинив який гріх, коли принижував себе для того, аби ви були звеличені? Адже я даром благовістив вам Боже Євангеліє!
8 Від інших Церков забрав я, приймаючи плату, щоб вам служити.
9 А коли я прийшов до вас, то терпів нестатки, але нікому не був тягарем, бо мої нестатки поповнили брати, які прибули з Македонії. Я в усьому стримував себе, щоб не бути вам тягарем, — і буду стримувати.
10 Істина Христа є в мені; і цю похвалу не відніме в мене ніхто в країнах Ахаї.
11 Чому? Тому, що я не люблю вас? Те знає Бог.
12 А що роблю, те й буду робити, аби тим, котрі шукають підстави здаватися такими, як ми, усунути підставу того, чим вони хваляться.
13 Адже вони — лжеапостоли, робітники лукаві, які видають себе за апостолів Христа.
14 І не дивно, бо сам сатана видає себе за ангела світла.
15 Тому не є щось надзвичайне, коли і його слуги видають себе за служителів праведності: їхній кінець буде за їхніми вчинками.
Самовіддана праця приносить задоволення
16 Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за божевільного. А коли ні, то прийміть мене хоча б як божевільного, щоб і я трохи похвалився.
17 Те, що кажу із цього приводу похвали, не кажу це від Господа, а наче в безумстві.
18 Оскільки багато хто хвалиться тілом, то і я похвалюся.
19 Тому що будучи мудрими, ви радо зносите безумних.
20 Адже ви терпите, коли вас хто поневолює, коли хто об’їдає, коли хто обдирає, коли хто величається, коли хто б’є вас в обличчя.
21 На сором кажу, що ми наче стали безсилими. Якщо хто наважується на щось, то — кажу це в безумстві — відважусь і я.
22 Вони юдеї? — І я. Вони ізраїльтяни? — І я. Вони нащадки Авраама? — І я.
23 Вони слуги Христові? — Кажу як нерозумний: я — більшою мірою! У труднощах — більше, у ранах — дуже багато, у в’язницях — надмірно, на межі смерті — часто.
24 Від юдеїв я дістав п’ять разів по сорок ударів без одного.
25 Тричі киями був я битий. Один раз був каменований. Тричі корабель розбивався зі мною, — ніч і день я провів у безодні.
26 Часто перебував у подорожах: у небезпеках на ріках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від одноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках від лжебратів;
27 у клопотах і труднощах; часто в недосипанні, у голоді й спразі; дуже часто в постах, у холоді та в наготі.
28 Крім цього зовнішнього, налягають на мене щоденні турботи за всі Церкви.
29 Якщо хто хворий, то хіба я не хворію? Якщо хто спокушається, то я хіба не палаю?
30 Коли вже маю хвалитися, то буду хвалитися своєю неміччю.
31 Бог і Отець Господа Ісуса, Який є благословенний навіки, знає, що не кажу неправди.
32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, [вистежуючи], щоб мене схопити,
33 але мене через вікно спустили в кошику по стіні, — і я вирвався з його рук.