Бог любить того, хто охоче дає!
1 А про службу святим мені зайво писати до вас,
2 бо відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македонянам, що Ахая готова з минулого року, а ваша ревність заохотила багатьох.
3 А я послав братів, щоб моя похвала щодо вас не даремна була в цім випадкові, але, як казав, щоб були ви приготовані,
4 щоб, коли македоняни прийдуть зо мною та знайдуть, що ви неготові, щоб не осоромитись нам — не кажемо вам — у цій речі.
5 Отож, я надумався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготували заздалегідь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він приготований, як щедрий дар, а не річ примусова.
6 А до цього кажу : Хто скупо сіє, — той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, — той щедро й жатиме!
7 Нехай кожен дає , як серце йому призволяє, — не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!
8 А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком,
9 як написано: “Розсипав та вбогим роздав, — Його справедливість триває навіки!”
10 А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, — нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведности вашої,
11 щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку.
12 Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові.
13 Досвідченням цього служіння вони хвалять Бога за послух Христовій Євангелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма,
14 вони за вас моляться й тужать по вас із за дуже великої Божої благодаті на вас.
15 Дяка Богові за невимовний дар Його!
Бог любить, коли дають з радістю
1 А про служіння святим мені зайве писати вам,
2 бо знаю вашу готовність; нею хвалюся за вас перед македонцями, що Ахая від минулого року готова, — ваша ревність заохотила багатьох.
3 Тож я послав братів, щоб те, чим ми хвалилися щодо вас, не виявилося в цьому випадку даремним, а щоб, як я сказав, ви були готові.
4 Як прийдуть зі мною македонці й знайдуть вас неготовими, щоб ми не були засоромлені з приводу того, [чим хвалилися], а про вас і не говорю.
5 Отже, я вважав необхідним просити братів, аби пішли до вас заздалегідь і підготували щедрий дар, про який ви наперед сповістили, щоб він був готовий — саме як щедрий дар, а не як вимушений.
6 Втім, хто сіє скупо, той скупо і жатиме, а хто сіє щедро, той щедро і пожне.
7 Кожний нехай дає за велінням серця, а не з жалем чи з примусу, адже Бог любить того, хто дає з радістю.
8 А Бог спроможний збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви завжди в усьому мали повний достаток і збагачувалися всяким добрим ділом,
9 як написано: Розсипав, роздав бідним; його праведність перебуває навіки!
10 А Той, Хто дає насіння та хліб сіячеві на поживу, нехай зростить і примножить ваше «насіння» і нехай виростить плоди вашої праведності.
11 У всьому збагачуйтеся різноманітною щирістю, яка через нас складає подяку Богові.
12 Бо справа цього служіння не тільки задовольняє потреби святих, вона переповнена численними подяками Богові.
13 Завдяки досвідові цього служіння вони славлять Бога за ваше підкорення Євангелію Христа, яке ви сповідуєте, та за щирість спілкування з ними та з усіма.
14 Тож у своїй молитві за вас вони прагнуть до вас через превелику Божу благодать, яка над вами.
15 Подяка Богові за Його невимовний дар!