Повернення Авесалома до Єрусалиму
1 А Йоав, син Церуї, пізнав, що цареве серце прихилилося до Авесалома.
2 І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: “Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим.
3 І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке‑то слово”. І Йоав поклав ці слова в її уста.
4 І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася, та й сказала: “Поможи, царю!”
5 І сказав до неї цар: “Що тобі?” А та відказала: “Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.
6 А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, — і вдарив один одного, та й убив його.
7 А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб’ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі”…
8 І сказав цар до тієї жінки: “Іди до свого дому, а я накажу про тебе”.
9 І сказала та текоїтянка до царя: “На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні”.
10 І сказав цар: “Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе”.
11 Та вона відказала: “Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина”. А він відказав: “Як живий Господь, — не впаде на землю й волосина сина твого!”
12 І сказала та жінка: “Нехай‑но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя!” А він відказав: “Говори!”
13 І сказала та жінка: “А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця.
14 Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.
15 І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, — може, виконає цар слово своєї невільниці.
16 Бо цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку.
17 І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!”
18 А цар відповів та й сказав до тієї жінки: “Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе”. І сказала та жінка: “Нехай же говорить пан мій цар!”
19 І цар сказав: “Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому?” І відповіла та жінка та й сказала: “Як жива душа моя, пане мій царю, — не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав — він наказав мені це , і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова.
20 Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі”.
21 І сказав цар до Йоава: “Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома!”
22 І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: “Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба”.
23 І встав Йоав, і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму.
24 А цар сказав: “Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить”. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив.
25 А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, — від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади.
26 А коли він голив свою голову, — а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його — то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги.
27 І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім’я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.
Примирення Давида з Авесаломом
28 І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.
29 І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.
30 І сказав він до своїх слуг: “Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, — ідіть і підпаліть його огнем”. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем.
31 Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: “Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля?”
32 І сказав Авесалом до Йоава: “Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб’є мене”…
33 І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те . І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома…
1 Йоав, син Саруї, зрозумів, що серце царя прихильне до Авесалома. 2 Тож Йоав послав до Текоя, наказав узяти звідти мудру жінку і сказав їй: Плач і одягнися в одяг смутку, і будеш, як жінка, яка багато днів плакала над своїм мерцем, 3 підеш до царя і скажеш йому згідно із цим словом. І Йоав поклав слова в її уста.
4 І жінка-текойка ввійшла до царя, припала ниць до землі, поклонилася йому і сказала: Спаси, царю, спаси! 5 І сказав їй цар: Що тобі є? Вона ж відповіла: Я дійсно є жінкою вдовою, а мій муж помер. 6 У твоєї рабині є два сини, і обидва билися на полі, і не було між ними того, хто їх розлучив би, і один вдарив свого брата, і його вбив. 7 І ось весь рід повстав проти твоєї рабині, і вони сказали: Дай того, хто вбив свого брата, і вб’ємо його за душу його брата, якого він убив! Заберемо і вашого спадкоємця! І загасять моє вугілля, яке залишилося, так що не залишиться останку та імені моєму чоловікові на поверхні землі!
8 А цар сказав: Будь здоровою і йди до твого дому, і я дам наказ про тебе! 9 Та жінка-текойка промовила до царя: На мені беззаконня, мій володарю-царю, і на домі мого батька, цар же та його престол невинні! 10 І сказав цар: Хто є той, котрий говорив тобі? Приведеш його до мене, і більше не доторкнуться до нього! 11 Вона ж сказала: Нехай же пригадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножився кровний месник, аби вигубити, і хай не погублять мого сина! А він сказав: Нехай живе Господь, ані волосок твого сина не впаде на землю!
12 А жінка сказала: Нехай твоя рабиня скаже слово до царя, мого володаря. Говори! — сказав він. 13 Тож жінка сказала: Навіщо ти задумав це проти Божого народу? Чи це слово з уст царя як провина, щоб цар не повернув свого вигнанця. 14 Адже ми безсумнівно помремо , і будемо, як вода, що проливається на землю, якої не зберуть, і Бог візьме душу, і того, хто задумує відкинути від себе відкиненого. 15 І тепер, я для того і прийшла говорити це слово до царя, мого володаря, бо мене побачить народ, і твоя рабиня скаже: Нехай скаже цареві, може якось виконає цар слово своєї рабині. 16 Бо цар слухає, щоби спасти свою рабиню з руки чоловіка, який шукає забрати мене і мого сина з Божого спадку. 17 Нехай буде слово володаря, мого царя, як жертва, — сказала жінка, — бо володар, мій цар, наче Божий ангел, щоб слухати добро і зло, і твій Господь Бог буде з тобою.
18 І відповів цар, звертаючись до жінки: Не приховай від мене справи, про яку я тебе запитаю. А жінка сказала: Нехай говорить мій володар-цар. 19 І цар запитав: Чи не рука Йоава в усьому цьому з тобою? І жінка відповіла цареві: Як живе твоя душа, мій володарю-царю, немає відхилення ні направо, ні наліво в усьому, що сказав мій володар-цар, бо твій раб Йоав, він наказав мені, і він поклав усі ці слова в уста твоєї рабині. 20 Твій раб Йоав учинив цю справу, щоб перейшло на цей вид мови. А мій володар мудрий, як мудрість Божого ангела, щоб знати все, що в землі!
21 І цар сказав Йоавові: Ось я тобі вчинив за цим твоїм словом! Піди, поверни юнака Авесалома! 22 І Йоав упав долілиць на землю, поклонився і поблагословив царя, і Йоав сказав: Сьогодні твій раб пізнав, що знайшов милість у твоїх очах, мій володарю-царю, бо мій володар-цар виконав слово свого раба. 23 І встав Йоав, пішов до Ґедсура і привів Авесалома в Єрусалим. 24 А цар сказав: Нехай повернеться до свого дому, та хай не побачить мого обличчя! Тож Авесалом повернувся до свого дому і не побачив обличчя царя.
25 У всьому Ізраїлі не було настільки вродливого чоловіка, як Авесалом, — від стопи його ноги і аж до його голови не було в ньому фізичної вади. 26 І коли він стриг свою голову, а було, що він стригся на початку року, бо тяжіло на ньому волосся , і коли він її стриг, то волосся його голови важило двісті сиклів за царським сиклем. 27 В Авесалома народилося три сини і одна дочка, її ім’я — Тимар. Вона була дуже гарною жінкою і стала жінкою Ровоама, сина Соломона, і народила йому Авію.
28 Авесалом перебував у Єрусалимі впродовж двох років і не побачив обличчя царя. 29 І послав Авесалом до Йоава, щоб відіслав його до царя, але той не захотів прийти до нього. І послав до нього вдруге, та він знов не захотів прийти. 30 Тож Авесалом сказав своїм слугам: Погляньте, частина поля Йоава прилягає до мого, і там його ячмінь. Підіть і запаліть його вогнем! І слуги Авесалома спалили його. І прийшли слуги Йоава до нього, роздерши свій одяг, і сказали: Раби Авесалома спалили ділянку вогнем. 31 І встав Йоав, і пішов до Авесалома, до дому, і сказав йому: Навіщо твої слуги спалили мою ділянку вогнем? 32 І сказав Авесалом Йоавові: Ось я посилав до тебе, закликаючи: Прийди сюди і пошлю тебе до царя, щоб сказати: Навіщо я прийшов з Ґедсура? Краще б мені було бути ще там. І тепер ось я досі не побачив обличчя царя! Якщо є в мені несправедливість, то вбий мене! 33 Йоав увійшов до царя і сповістив йому, і він покликав Авесалома, і той увійшов до царя і поклонився йому, і впав долілиць на землю перед обличчям царя, і цар поцілував Авесалома.