Бунт Авесалома
1 І сталося по тому, і завів собі Авесалом повоза та коні, та п’ятдесят чоловік, що бігали перед ним.
2 І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав суперечку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: “З якого ти міста?” І той говорив: “З одного з Ізраїлевих племен твій раб”.
3 І говорив до нього Авесалом: “Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати”.
4 І говорив Авесалом: “Коли б мене настановлено суддею в Краю, то до мене приходив би кожен чоловік, що мав би суперечку чи судову справу, а я виправдував би його”.
5 І, бувало, коли хто підходив поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його та цілував його.
6 І робив Авесалом, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто приходив на суд до царя. І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей!
7 І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесалом до царя: “Піду я та виповню обітницю мою, що я обіцяв був Господеві в Хевроні.
8 Бо раб твій, коли осів був у Ґешурі в Арамі, склав обітницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я буду служити Господеві”.
9 І сказав йому цар: “Іди з миром!” І той устав та й пішов до Хеврону.
10 І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: “Коли ви почуєте сурмлення сурми, то скажете: Зацарював Авесалом у Хевроні!”
11 А з Авесаломом пішли двісті чоловік з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті своїй, і нічого не знали.
12 І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахітофела, Давидового дорадника, з його міста з Ґіло, як він мав приносити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесаломом.
13 І прийшов вісник до Давида, говорячи: “Серце ізраїльтян стало за Авесаломом”.
14 І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: “Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста вістрям меча”.
15 І сказали цареві царські раби: “Усе, що вибере наш пан цар, то при тому твої раби!”
16 І вийшов цар та ввесь його дім пішки, а цар позоставив десять жінок наложниць, щоб стерегли дім.
17 І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет‑Гамерхаку.
18 А всі його слуги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, — шість сотень чоловік, що прийшли були пішки з Ґату, ішли перед царем.
19 А цар сказав до ґатянина Іттая: “Чого підеш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигнанець зі свого місця.
20 Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду, — куди доведеться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!”
21 І відповів Іттай до царя, та й сказав: “Як живий Господь і живий мій пан цар, — тільки в тому місці, в якому буде мій пан цар, — чи то на смерть, чи то на життя, — то там буде твій раб!”
22 І сказав Давид до Іттая: “Іди й перейди!” І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним.
23 А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ переходив. А цар переходив потік Кедрон, і ввесь народ переходив дорогою до пустині.
24 А ось ішли й Садок та всі Левити з ним, що несли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіятар приносив цілопалення , аж поки ввесь народ не вийшов із міста.
25 І сказав цар до Садока: “Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його.
26 А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, — ось я: нехай зробить мені, як добре в очах Його”.
27 І сказав цар до священика Садока: “Чи ти бачиш це все ? Вернися з миром до міста, а син твій Ахімаац та син Евіятарів Йонатан, обидва ваші сини будуть із вами.
28 Глядіть, я буду проволікати в степах цієї пустині, аж поки не прийде від вас слово, щоб повідомити мене”.
29 І повернув Садок та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там.
30 А Давид сходив узбіччям на гору Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов босий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали голову свою, і все йшли та плакали…
31 А Давидові донесли, говорячи: “Ахітофел серед зрадників з Авесаломом”. І Давид сказав: “Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!”
32 І сталося, коли вийшов Давид на верхів’я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хушай у роздертій туніці, а порох на його голові.
33 І сказав йому Давид: “Якщо ти підеш зо мною, то будеш мені тягарем.
34 А якщо вернешся до міста й скажеш Авесаломові: “Я буду раб твій, о царю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб”, то зламаєш мені Ахітофелеву раду.
35 І чи ж не будуть там із тобою священики Садок та Евіятар? І станеться, — усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові.
36 Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара — і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте”.
37 І ввійшов Хушай, Давидів друг, до міста. А Авесалом також увійшов до Єрусалиму.
1 І сталося після цього, що Авесалом придбав собі колісниці та коней і п’ятдесят мужів, щоби бігли перед ним. 2 Авесалом уставав вранці й ставав на узбіччі дороги брами, і було, що кожний чоловік, в якого була судова справа, і він приходив до царя на суд, то його окликав Авесалом, кажучи йому: З якого ти міста? І відказував чоловік: Твій раб з одного з племен Ізраїля. 3 А Авесалом йому говорив: Ось слова твої добрі та зрозумілі, та біля царя немає того, хто вислухає тебе. 4 І говорив Авесалом: Хто мене настановить суддею на землі! До мене приходитиме кожний чоловік, в якого буде незгода і судова справа, і розсуджу його? 5 І було, коли наближався чоловік, щоб йому поклонитися, і простягав свою руку, то він обіймав його і цілував його. 6 І чинив Авесалом за цим словом усьому Ізраїлеві, кожному , хто приходив на суд до царя. І Авесалом привертав серце ізраїльських мужів. 7 І було по закінченні сорока років, Авесалом сказав своєму батькові: Піду і виконаю мої обітниці, які я дав Господу в Хевроні. 8 Адже обітниці склав твій раб, коли я жив у Ґедсурі, у Сирії, кажучи: Якщо Господь справді поверне мене в Єрусалим, то служитиму Господу. 9 І цар сказав йому: Іди в мирі. І, вставши, він пішов до Хеврону. 10 Авесалом послав розвідників до всіх племен Ізраїля, кажучи: Коли ви почуєте голос рога, то скажете: Цар Авесалом зацарював у Хевроні! 11 І з Авесаломом пішло двісті славних мужів з Єрусалима, ішли у своїй простоті й не знали нічого про справу. 12 І послав Авесалом, і покликав Ахітофела, ґелмонейця, радника Давида з його міста з Ґоли, коли він приносив жертву. І була велика змова, і народ підходив, і багато стало на бік Авесалома. 13 І прийшов вісник до Давида, кажучи: Серце ізраїльських мужів пішло за Авесаломом. 14 І сказав Давид усім своїм слугам, які були з ним у Єрусалимі: Встаньте, і втікаймо, бо немає нам спасіння від обличчя Авесалома! Не баріться піти, щоб він не поспішив і не захопив нас, не наніс нам зла і не побив міста вістрям меча! 15 А слуги царя сказали цареві: За всім, що вибирає наш володар-цар, ось твої раби. 16 І вийшов цар, і весь його дім своїми ногами. І цар залишив десять своїх жінок-наложниць, щоб стерегли дім. 17 І вийшов цар, і всі його раби пішки і зупинилися у віддаленому домі. 18 І всі його слуги йшли поряд з ним, і кожний хет, і кожний фелеттієць. Вони зупинилися біля оливкових дерев у пустелі. І весь народ ішов близько від нього, і всі, хто довкола нього, і всі мужі, і всі військові, шістсот мужів, були поряд нього. Кожний хереттієць, кожний фелеттієць і всі ґеттейці, шістсот мужів, які прийшли пішки з Ґета, які ходять перед обличчям царя. 19 І сказав цар Еттієві, ґеттейцю: Навіщо і ти йдеш з нами, повернися і живи із царем, адже ти є чужинцем, і ти переселився зі свого місця. 20 Учора ти прийшов, і сьогодні зрушу тебе з нами, і знову мінятимеш твоє місце? Учора ти вийшов, і сьогодні зрушу тебе з нами, щоб іти? А я піду, куди лиш піду. Повернися і поверни своїх братів з тобою, і Господь учинить з тобою милосердя і правду. 21 Та Еттій відповів цареві, запевняючи: Нехай живе Господь, і нехай живе мій володар-цар, у місці, де тільки буде мій володар, — і хоч би на смерть, і хоч би на життя, — то там буде твій раб! 22 І сказав цар Еттієві: Давай, іди зі мною! І пішов Еттій, ґеттеєць, усі його слуги і весь народ, що був з ним. 23 І вся земля плакала могутнім голосом. А весь народ переходив потік Кедрон, і цар перейшов потік Кедрон. Весь народ і цар ішли по поверхні пустельної дороги. 24 І ось і Садок, і з ним — усі левіти, несучи ковчег Господнього завіту з Ветара, і зупинили Божий ковчег, і Авіятар піднявся, аж доки весь народ не закінчив виходити з міста. 25 Та цар сказав Садокові: Поверни Божий ковчег в місто. Якщо знайду милість в Господніх очах, Він і поверне мене, і покаже мені його та його красу. 26 А якщо Він так сказав: Не забажав Я тебе! Ось я, нехай учинить мені за тим, що добре в Його очах. 27 І сказав цар священикові Садокові: Поглянь, ти повертаєшся до міста в мирі, і Ахімаас, твій син, і Йонатан, син Авіятара, два ваші сини з вами. 28 Глядіть, я є зі зброєю в пустелі Аравот, аж доки не прийде від вас слово, щоб мене попередити. 29 І повернув Садок і Авіятар ковчег до Єрусалима, і перебував там. 30 А Давид ішов вгору до оливкових дерев та все плакав , і був з покритою головою, і він ішов босий, і весь народ, який з ним, кожний покрив свою голову і йшов вгору та все плакав . 31 І сповістили Давидові, переказуючи: Ахітофел між змовниками з Авесаломом! А Давид сказав: Господи, Боже мій, зруйнуй раду Ахітофела! 32 Давид ішов аж до Рооса, де там поклонився Богові, і ось йому назустріч вийшов Хусій, архієць, друг Давида, з роздертим своїм одягом, і земля на його голові. 33 І сказав йому Давид: Якщо підеш зі мною, то будеш для мене тягарем. 34 Якщо ж повернешся в місто і скажеш Авесаломові: Перейшли твої брати, і цар, твій батько, перейшов за мною, і тепер я — твій слуга, царю, залиши мене живим! Я був слугою твого батька тоді, дотепер, а тепер я — твій раб. І зруйнуєш мені раду Ахітофела. 35 Ось там з тобою священики Садок і Авіятар, і буде, що кожне слово, яке почуєш з дому царя, то сповістиш священикам — Садокові та Авіятарові. 36 Ось там з ними — два їхніх сини: Ахімаас, син Садока, і Йонатан, син Авіятара, і через них пошлете до мене кожне слово, яке тільки почуєте. 37 І Хусій, друг Давида, увійшов у місто, а тоді в Єрусалим почав заходити Авесалом.