Убивство Саулового сина Іш‑Бошета
1 І почув Саулів син, що помер Авнер у Хевроні, — і опустилися руки його, а ввесь Ізраїль збентежився.
2 А Саулів син мав двох мужів, керівників відділів, — ім’я одному Баана, а ім’я другому Рехав, сини бееротянина Ріммона, з Веніяминових синів, бо й Беерот залічений був на Веніямина.
3 Та повтікали бееротяни до Ґіттаїму, і мешкали там приходьками, і так є аж до цього дня.
4 А Йонатан, Саулів син, мав кульгавого сина; він був віку п’яти літ, коли прийшла звістка про Саула та Йонатана з Їзреелу. А нянька його несла його й утікала; і сталося, коли вона поспішно втікала, то він упав й окривів. А ім’я його Мефівошет.
5 І пішли сини бееротянина Ріммона, Рехав та Баана, і ввійшли, як була денна спекота, до Іш‑Бошетового дому, — а він лежав у південному спочинку .
6 І ото ввійшли вони аж до середини дому, ніби взяти пшениці, та й ударили його в живіт. І Рехав та брат його Баана втекли.
7 Отож, увійшли вони до дому, а він лежить на ліжку своїм у своїй спальні, — і вони вдарили його, і вбили його, і зняли йому голову. І взяли вони його голову, і йшли степовою дорогою всю ніч.
8 І принесли вони Іш‑Бошетову голову до Давида в Хеврон, та й сказали цареві: “Оце голова Іш‑Бошета, Саулового сина, твого ворога, що шукав був твоєї душі. І дав Господь цього дня панові моєму, цареві, пімсту над Саулом та над насінням його”.
9 І відповів Давид Рехавові та братові його Баані, синам бееротянина Ріммона, і сказав їм: “Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого утиску,
10 коли того, хто розповів мені, кажучи: Ось помер Саул, — а він був в очах своїх, як приємний вісник, — я схопив його, і вбив його в Ціклаґ у, замість дати йому нагороду за звістку,
11 тим більше, коли люди несправедливі вбили справедливого чоловіка в домі його на постелі його! А тепер чи я не пошукаю його крови з вашої руки, і не вигублю вас із Краю?”
12 І Давид наказав слугам, — і вони вбили їх, і відрубали їхні руки та їхні ноги, та й повісили над ставом у Хевроні. А Іш‑Бошетову голову взяли й поховали в Авнеровім гробі в Хевроні.
1 І почув Мемфівостей, син Саула, що Авенир помер в Хевроні, і опустилися його руки, і всі ізраїльські мужі ослабли. 2 А в Мемфівостея два мужі — проводирі угрупувань сина Саула, ім’я одного — Ваана, ім’я другого — Рихав, сини Реммона з Вирота, із синів Веніаміна (адже Вирот належав синам Веніаміна). 3 І втекли виротейці до Ґеттема, і там жили аж до цього дня. 4 (Йонатан, син Саула, мав сина, з ураженими ногами. Він був п’ятилітнього віку, коли з Єзраїла прийшла вістка про Саула і Йонатана, його сина, і його опікунка взяла його та втекла. І сталося, що коли вона поспішала і відходила, то він упав і став кульгавим, його ім’я також було Мемфівостей).
5 І пішли сини Реммона з Вирота, Рехав і Ваана, і ввійшли в спеку дня в дім Мемфівостея, а він у південь спав на ліжку. 6 І ось воротар дому віяв пшеницю, задрімав і заснув. Тож брати Рехав і Ваана крадькома пройшли 7 і ввійшли в дім, а Мемфівостей спав на своєму ліжку у своїй спальні. Його били і вбили, відрубали йому голову, взяли його голову та йшли дорогою на захід усю ніч. 8 Вони принесли голову Мемфівостея Давидові в Хеврон і промовили до царя: Ось голова Мемфівостея, сина Саула, твого ворога, який шукав твоєї душі, і Господь дав володареві-царю помсту над твоїми ворогами в цей день, — над Саулом, твоїм ворогом, і його потомством!
9 А Давид так відповів Рехавові та Ваані, його братові, синам Реммона з Вирота: Нехай живе Господь, Який спас душу мою від усякого смутку, — сказав він їм, — 10 адже той, хто сповістив мені, що помер Саул, він був як той, хто звіщав приємне переді мною! Та я схопив його і вбив у Секелаку, — того, який думав, що я дам винагороду. 11 Тепер же мужі негідні вбили праведного чоловіка в його домі на його ліжку. Тож тепер я домагатимуся його крові з вашої руки і вигублю вас із землі! 12 І Давид дав наказ своїм слугам, і вони вбили їх, відрубали їхні руки та їхні ноги, і повісили їх біля джерела в Хевроні. А голову Мемфівостея поховали в гробниці Авенира, сина Нира.