Випадки в Іконії та в Лістрі
1 І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.
2 Невірні ж юдеї підбурили та роз’ятрили душі поган на братів.
3 Та проте довгий час пробули вони там , промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.
4 А в місті народ поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.
5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї зі своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,
6 то, дізнавшись про це , вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,
7 і Євангелію там звіщали.
8 А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.
9 Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
10 то голосом гучним промовив: “Устань просто на ноги свої!” А той скочив, і ходити почав…
11 А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по лікаонському: “Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!”…
12 І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.
13 А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.
14 Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи
15 та говорячи: “Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, — від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.
16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,
17 але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші”.
18 І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.
19 А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він…
20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.
Повернення до Антіохії
21 І як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,
22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати у вірі, та навчаючи , що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.
23 І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.
24 Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;
25 і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,
26 а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.
27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.
28 І перебували вони немалий час із учнями.
Павло і Варнава проповідують в Іконії та Лістрі
1 В Іконії сталося таке , що вони разом увійшли до юдейської синагоги і говорили так, що повірила дуже велика кількість юдеїв і греків.
2 Ті ж юдеї, які не повірили, підбурили та озлобили душі язичників проти братів.
3 Втім, вони були тут досить часу, відважно діючи в Господі, Який підтверджував слово Своєї благодаті, роблячи ознаки та чудеса їхніми руками.
4 І розділилися люди в місті: деякі були з юдеями, інші — з апостолами.
5 Коли язичники та юдеї зі своїми керівниками здійснили напад, щоб над ними поглумитися й побити їх камінням,
6 вони, довідавшись про це, втекли до лікаонських міст: у Лістру, Дервію та в околиці
7 і там благовістили.
8 У Лістрі був один чоловік, хворий на ноги, кривий від народження; він ніколи не ходив.
9 Він слухав Павла, який говорив. Поглянувши на нього і побачивши, що має віру для зцілення,
10 Павло дуже голосно сказав: Устань прямо на ноги! Той підскочив і почав ходити.
11 Люди побачили, що зробив Павло, і піднесли свій голос, вигукуючи по-лікаонському: До нас зійшли боги в людській подобі!
12 І почали називати Варнаву Зевсом, а Павла — Гермесом, оскільки той був провідним у слові.
13 Жрець Зевса, який перебував за містом, привів до брами биків з вінками, збираючись разом з юрбою приносити жертву.
14 Почувши це , апостоли Варнава й Павло роздерли свій одяг і кинулися між людей, гукаючи:
15 Люди, що ви робите? Ми є такими ж людьми, як і ви, котрі благовістять вам відвертатися від цієї марноти до Живого Бога, Який створив небо, землю, море і все, що в них.
16 Він у минулих поколіннях допустив, щоб усі народи ходили своїми дорогами.
17 Проте Він не переставав свідчити про Себе, творячи добро, даючи вам дощ з неба і вчасно врожай, насичуючи їжею та веселістю ваші серця!
18 І, говорячи це, вони ледь стримали людей приносити їм жертву.
19 Але прийшли з Антіохії та Іконії юдеї і, підбуривши людей, побили Павла камінням і виволокли його за місто, думаючи, що він помер.
20 Коли учні оточили його, він устав і ввійшов у місто. А назавтра пішов з Варнавою до Дервії.
Повернення в Антіохію
21 Звістивши Євангеліє тому місту та навчивши багатьох, повернули назад до Лістри, Іконії та Антіохії.
22 Вони зміцнювали душі учнів, закликали залишатися у вірі. Бо ми маємо, — казали вони, — через великі утиски увійти до Царства Божого.
23 І вони, настановивши їм пресвітерів для всіх Церков і помолившись з постом, передали їх Господу, в Якого повірили.
24 Пройшовши Пісидію, вони прийшли в Памфилію
25 і, проголосивши слово в Пергії, спустилися до Атталії.
26 Звідти вони відпливли до Антіохії, де були передані Божій благодаті на справу, яку вони і завершили.
27 Прибувши туди і зібравши Церкву, розповіли, що Бог зробив через них, як відчинив язичникам двері віри.
28 І немало часу перебували вони з учнями.