Доспів кінець Ізраїлеві
1 Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось кіш доспілих плодів.
2 І сказав Він: “Що бачиш, Амосе?” А я відказав: “Кіш доспілих плодів”. І промовив до мене Господь: “Доспів кінець Моєму народові Ізраїлеві, — уже більше йому не прощу!
3 І обернуться пісні в палатах на зойк того дня, — говорить Господь Бог: буде трупів багато, — бо ворог на кожному місці накидає їх!
4 Послухайте це, ви, що топчете бідного, і що прагнете винищити всіх убогих з землі,
5 кажучи: Коли‑то мине новомісяччя, — щоб нам збіжжя продати? і субота, — щоб нам відчинити збіжеві комори ? Щоб зменшити ефу, і щоб шекля побільшити, і щоб викривляти обманну вагу,
6 щоб купувати за срібло нужденних, а вбогого за взуття, і попродати послід збіжевий?
7 Господь присягнув славою Якова: Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків!
8 Чи не затрясеться від цього земля, і всі мешканці її не впадуть у жалобу? Вся вона захвилюється, мов та Ріка , і бурхливо поплине й обнизиться знов , немов річка Єгипту.
9 І станеться в день той, — говорить Господь Бог, — і вчиню захід сонця опівдні, і для землі серед світлого дня воно стемніє.
10 І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні — в голосіння, і на всі стегна спроваджу верету, а на всякую голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого, — немов гіркий день!
Голод на слово Боже
11 Ось дні настають, — говорить Господь Бог, — і голод пошлю Я на землю, — не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова!
12 І будуть ходити від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, — та не знайдуть його !
13 Того дня будуть мліти від спраги вродливі дівчата та хлопці,
14 що клянуться гріхом самарійським та кажуть: Як живий твій Бог, Дане, і як жива дорога до Беер‑Шеви! Та вони всі попадають, і більше не встануть…
1 Так мені показав Господь: ось знаряддя ловця. 2 І Він сказав: Що ти бачиш, Амосе? Я ж відказав: Знаряддя ловця. І Господь сказав мені: Прийшов кінець на Мій народ Ізраїля, більше не буду його минати. 3 І стелі храму закричать. У той день, — говорить Господь, — численний той, хто впав на всякому місці, Я накладу мовчанку.
4 Послухайте це, ви, що зранку гнобите бідного і насилуєте вбогого землі, 5 що кажете: Коли мине місяць і субота, і продаватимемо, і відкриємо скарби, щоби зробити міру малою і щоби зробити важки великими, і зробити неправедний важок, 6 аби купити бідних сріблом і впокорених за взуття, і торгуватимемо всяким плодом? 7 Клянеться Господь проти гордості Якова: Не забудуться всі ваші діла до переможного! 8 Тож хіба цими не буде збентежена земля, і не заплаче кожний, хто в ній живе, і не піде, наче ріка вигублення, і не зійде, наче Єгипетська ріка?
9 І буде в той день, — говорить Господь, — і сонце зайде в полудень, і потемніє вдень на землі світло. 10 І оберну ваші свята на плач, і всі ваші пісні — на плач, і накладу мішковину на кожне стегно і на будь-яку лисину голови, і поставлю його, як ридання за улюбленим, і тих, що з ним, як день болю. 11 Ось приходять дні, — говорить Господь, — і пошлю голод на землю, не голод хліба чи спрагу води, але голод почути Господнє слово. 12 І зрушаться води, як води моря, і з півночі аж до сходу оббігатимуть, шукаючи Господнє слово, та не знайдуть. 13 Того дня не стане через спрагу гарних дівчат і юнаків, 14 тих, що клянуться надолуженням Самарії і говорять: Живе твій Бог, Дане! Живе твій Бог, Бог, Вирсавіє! Тож вони впадуть, і більше не встануть.