Перехід через землю ісавську та моавську
1 І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружляли ми навколо гори Сеїр багато днів.
2 І сказав Господь до мене, говорячи:
3 “Досить вам кружляти навколо цієї гори, — оберніться на північ!
4 А народові наказуй, говорячи: Ви переходите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!
5 Не дражніть їх, бо Я не дам вам з їхнього краю місця ані на стопу ноги, бо гору Сеїр Я дав Ісавові, як спадщину.
6 Їжу купите від них за срібло — і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло — і будете пити.
7 Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, — не відчув ти недостачі ні в чому”.
8 І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги степу, від Елату, і від Ецйон‑Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.
9 І сказав Господь мені: “Не ворогуй з Моавом, і не дратуй їх війною, бо Я не дам тобі з його краю спадщини, — бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок”.
10 Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і численний, і високий, як велетні.
11 Рефаями вважалися й вони, як велетні, а моавітяни кличуть їх: еми.
12 А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль Краєві спадку свого, що дав їм Господь.
13 “Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред”. І перейшли ми потік Зеред.
14 А час, що ходили ми від Кадеш‑Барнеа, аж перейшли потік Зеред, — тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військових із табору, як Господь присягнув був їм.
15 Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табору аж до решти.
16 І сталося, коли вигинули всі військові і вимерли з‑посеред народу,
17 то Господь промовляв до мене, говорячи:
18 “Ти сьогодні проходиш моавську границю — Ар.
19 І прийдеш близько до Аммонових синів, — не ненавидь їх і не дратуй їх, бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спадщину”.
20 За край рефаїв вважався також він, — рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммонітяни кликали їх: замзуми,
21 народ великий, і численний, і високий, як велетні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,
22 як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, — і вигнали їх, і осіли замість них, і сидять аж до сьогодні.
23 А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.
Перемога над царем Сигоном
24 “Уставайте, рушайте, та й перейдіть потік Арнон! Ось — Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.
25 Того дня Я зачну наводити страх та жах перед тобою на народи під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтять, і жахнуться перед тобою”.
26 І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:
27 “Нехай же я перейду в твоїм краї в дорозі, — я піду дорогою, не збочу ні праворуч, ні ліворуч.
28 Їжу за срібло продаси мені, — і я їстиму, і воду даси мені за срібло, — і я питиму. Нехай тільки перейду я ногами,
29 як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять ув Арі, аж перейду я Йордан до того Краю, що його нам дає Господь, Бог наш”.
30 Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю , бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це видко .
31 І сказав Господь мені: “Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодівати, щоб успадкувати його край”.
32 І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.
33 І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.
34 І того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.
35 Тільки худобу забрали ми собі на здобич, та захоплене в містах, що ми їх здобули.
36 Від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, — усе віддав нам Господь, Бог наш.
37 Тільки до краю Аммонових синів не наблизився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.
1 Повернувши назад, ми вирушили до пустелі, у напрямку до Червоного моря, як Господь мені й сказав. І ми кружляли навколо гори Сиїр багато часу. 2 Господь сказав мені: 3 Досить вам кружляти навколо цієї гори. Повертайте на північ. 4 Звели народові, кажучи: Ось ви перетинаєте кордони своїх братів, синів Ісава, які живуть у Сиїрі. Вони боятимуться вас і дуже остерігатимуться. 5 Не виступайте проти них з війною, бо Я не дам вам їхньої землі навіть на стопу ноги, — адже Я дав гору Сиїр у володіння Ісавові. 6 Їжу будете в них купувати — і будете їсти; і воду будете в них брати мірою за гроші — і будете пити. 7 Адже Господь, наш Бог, поблагословив тебе в кожному ділі твоїх рук. Задумайся, як ти пройшов цю велику й страшну пустелю. Ось уже сорок років Господь, твій Бог, з тобою, — і ти ні в чому не мав недостатку. 8 Тож ми пройшли попри наших братів, синів Ісава, що живуть у Сиїрі, попри дорогу до Арави від Елона і від Гасіон-Ґавера, і, повернувши, пройшли попри дорогу до моавської пустелі. 9 Тоді Господь сказав мені: Не ворогуйте з моавійцями і не виступайте проти них з війною, бо Я не дам вам у володіння їхньої землі, — адже Я дав Сиїр у володіння синам Лота. 10 (Раніше на ній жили оммінці — великий, численний і сильний народ, такий як енакімці. 11 Вони також вважатимуться рафаїнцями, як і енакімці, та моавійці називають їх оммінцями. 12 У Сиїрі також раніше жили хорейці; та сини Ісава вигубили їх, стерли їх перед своїм обличчям і поселилися на їхньому місці — так, як учинив Ізраїль із землею, яку дав йому Господь у його володіння). 13 Тож тепер ви встаньте, руште та перейдіть через долину Заред. І ми перейшли через долину Заред. 14 А часу, що ми подорожували з Кадис-Варни, аж поки перейшли через долину Заред, було тридцять вісім років, — доки не вимерло все покоління чоловіків-воїнів у таборі, як Господь і поклявся їм. 15 Та й Божа рука була проти них, щоб вигубити їх із табору, аж поки вони не вигинули. 16 І сталося, — коли загинули всі чоловіки-воїни, вимираючи з-посеред народу, 17 Господь промовив до мене, кажучи: 18 Сьогодні ти перетнеш кордони Моаву, Ароір, 19 і ви наблизитесь до синів Аммана. Не ворогуйте з ними, не виступайте проти них з війною, бо Я не дам тобі у володіння землі синів Аммана, — адже Я дав її у володіння синам Лота. 20 (Вона вважатиметься землею рафаїнців, адже і на ній раніше жили рафаїнці; амманійці ж називають їх зомзоммінцями. 21 Це великий, численний і дуже сильний народ, такий як енакімці. Та Господь вигубив їх перед обличчям амманійців , і ті захопили їх та поселилися на їхньому місці , 22 так само, як вони вчинили синам Ісава, які живуть у Сиїрі, таким чином, як вигубили перед їхнім обличчям хорейців і захопили їх , поселилися на їхньому місці й живуть аж до цього дня. 23 Також евейці, які живуть в Асероті аж до Ґази, та кападокійці, які вийшли з Кападокії, вигубили їх і поселилися на їхньому місці ). 24 Тож тепер ви встаньте, рушайте та перейдіть через долину Арнон. Ось Я видав у твої руки аморейця Сеона, есевонського царя, та його землю. Починай захоплювати її , — виступай проти нього з війною. 25 Із цього дня починай наводити страх і трепет перед собою на обличчя всіх народів, що під небом, які, почувши твоє ім’я, затривожаться та затремтять перед твоїм обличчям. 26 Тож я послав послів з пустелі Кедамот до Сеона, есевонського царя, з мирними словами, кажучи: 27 Дозволь мені перейти через твою землю; я проходитиму по дорозі, не звертатиму ні праворуч, ні ліворуч. 28 Їжу продаватимеш мені за гроші, — і я їстиму, і воду продаватимеш мені за гроші, — і я питиму. Дозволь мені тільки перейти ногами, 29 як це мені вчинили сини Ісава, які живуть у Сиїрі, та моавійці, які живуть в Ароірі, — аж доки я не переправлюся через Йордан до землі, яку Господь, наш Бог, дає нам. 30 Та Сеон, есевонський цар, не хотів, щоб ми перейшли через його землю , бо Господь, наш Бог, учинив його дух непоступливим і його серце вчинив упертим, щоб він був виданий у твої руки, як це і є цього дня. 31 Тоді Господь сказав мені: Ось Я почав видавати перед твоїм обличчям аморейця Сеона, есевонського царя, та його землю. Починай брати у володіння його землю. 32 І Сеон вийшов нам назустріч, — він та весь його народ, — на війну до Яси. 33 Та Господь, наш Бог, видав його перед нашим обличчям, і ми побили його, його синів та весь його народ. 34 Того часу ми захопили всі міста і вигубили по черзі кожне місто, — і їхніх жінок, і їхніх дітей, — не залишили живим нікого . 35 Ми забрали тільки худобу та взяли здобич із міст. 36 Від Ароера, що на березі потоку Арнон, та міста, що в долині, і аж до гори Ґалааду не було міста, яке вбереглося б від нас; усіх їх Господь, наш Бог, видав у наші руки. 37 Лише до землі синів Аммона, до всього, що прилягає до потоку Явок та до міст, що в гірській місцевості , ми не наближалися, як Господь, наш Бог, наказав нам.