Передсмертна Мойсеєва пісня
1 “Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх!
2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень.
3 Як буду я кликати Ймення Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!
4 Він Скеля, а діло Його досконале, всі‑бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому , справедливий і праведний Він.
5 Зіпсулись вони, — не Його то сини, покоління невірне й покручене.
6 Чи тим віддасте Господеві, народе нікчемний й немудрий? Чи ж не Він — Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.
7 Пам’ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, — запитай свого батька, і покаже тобі твоїх тих старших, а вони тобі скажуть.
8 Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів.
9 Бо частка Господня — народ Його, Яків — відміряний уділ спадщини Його.
10 Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн , та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока.
11 Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм, —
12 так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було.
13 Він його садовив на висотах землі, і він їв польові врожаї, Він медом із скелі його годував, і оливою з скельного кременя,
14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібної, разом із лоєм ягнят та баранів з Башану й козлів, разом з такою пшеницею, як лій на нирках, і кров виноградної ягоди пив ти вином.
15 І потовстів Єшурун та й брикатися став. І ти потовстів, погрубів, став гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого злегковажив.
16 Чужими богами Його роздражнили, Його розгнівили своїми гидотами.
17 Вони демонам жертви складали, не Богу, складали богам, що не відали їх, новим, що недавно прийшли, — не лякалися їх батьки ваші!
18 Забуваєш ти Скелю , Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.
19 І побачив Господь, та й зненавидів їх , через гнів на синів Своїх і на дочок Своїх,
20 та й сказав: “Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кінець, бо вони покоління розбещене, діти, що в них нема віри.
21 Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, — нерозумним народом розгніваю їх.
22 Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір.
23 Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них.
24 Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі.
25 Надворі забиватиме меч, а в кімнатах — страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.
26 Я сказав: Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам’ять,
27 та це Я відклав з‑за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це.
28 Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумування.
29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій.
30 Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала їхня Скеля, і Господь видав їх?
31 Не така‑бо їх скеля, як наша та Скеля, хай судять самі вороги.
32 Бо їх виноград — з винограду содомського та з піль тих гоморських, винні ягоди їхні — отруйні то ягоди, вони грона гіркоти для них,
33 вино їхнє — зміїна отрута і гадюча погибельна їдь!
34 Чи замкнене в Мене не це, у скарбницях Моїх запечатане?
35 Моя пімста й відплата на час, коли їхня нога посковзнеться, бо близький день погибелі їх, поспішає майбутнє для них.
36 Бо розсудить Господь Свій народ, і змилосердиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабіла, і нема ні невільного, ані вільного.
37 І Він скаже тоді : Де їх боги, де скеля, що в ній поховались вони,
38 що їли вони лій кривавих їх жертов, пили вино жертов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.
39 Побачте тепер, що Я — Я є Той, і Бога немає, крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.
40 Бо до неба підношу Я руку Свою та й кажу: Я навіки Живий!
41 Поправді кажу вам : Я вістря Свого меча нагострю, і рука Моя схопиться суду, тоді відімщу Я Своїм ворогам, і Своїм ненависникам Я відплачу.
42 Я стріли Свої понапоюю кров’ю, — а Мій меч поїдатиме м’ясо, кров’ю забитого й бранця, головами кучматими ворога.
43 Радійте, погани, з народом Його, бо Він відімститься за кров Своїх всіх рабів, і пімсту поверне Своїм ворогам, і викупить землю Свою, Свій народ”.
44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова цієї пісні до ушей народу, він та Ісус, син Навинів.
45 А коли Мойсей скінчив промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,
46 то сказав він до них: “Приложіть свої серця до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова цього Закону.
47 Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її”.
Мойсей побачить Обіцяний Край
48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:
49 “Вийди на ту гору Аварім, на гору Нево, що в моавському краї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.
50 І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Аарон на Гор‑горі, і долучився до своєї рідні,
51 за те, що ви спроневірилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізраїлевих синів.
52 Бо знавпроти побачиш ти той Край, та не ввійдеш туди, до того Краю, що Я даю Ізраїлевим синам”.
1 Слухай, небо, я промовлятиму,
і нехай земля почує слова з моїх уст.
2 Нехай моє прорікання очікується, немов дощ,
нехай мої слова зійдуть, немов роса,
нехай проллються , мов ливень на городину,
і нехай упадуть , мов сніг на траву.
3 Адже я прикликав Господнє Ім’я, —
віддайте ж славу нашому Богу!
4 Божі діла бездоганні,
і всі Його дороги — справедливі присуди.
Бог вірний, у Ньому немає несправедливості,
Господь справедливий і святий!
5 Згрішили не Його порочні діти, —
лукавий і розбещений рід!
6 Це так ви оддячуєте Господу,
безумний, нерозумний народе?
Хіба це не Він, твій Батько, придбав тебе,
сформував тебе і створив тебе?
7 Згадайте дні давнини,
осмисліть роки минулих поколінь.
Запитай у свого батька, і він розповість тобі,
запитай у своїх старців, і вони скажуть тобі.
8 Коли Всевишній розподіляв народи,
коли розсіював синів Адама,
Він встановив границі народів
відповідно до кількості Божих синів;
9 і Його народ, Яків, став Господньою часткою,
Ізраїль — наділом Його спадщини.
10 Він підтримував його в пустинній землі
в спекотній спразі, у безводді,
охороняв його, виховував його
й оберігав його, немов зіницю ока.
11 Як орел, пильнуючи над своїм гніздом,
томився над своїми пташенятами; розпростерши свої крила, взяв їх
і поніс їх вгору на своїй спині, —
12 так єдиний Господь водив їх,
і з ними не було чужого бога.
13 Він вивів їх на неприступні висоти землі,
годував їх плодами полів;
вони харчувалися медом зі скелі
й олією з твердої скелі,
14 маслом корів та молоком овець
із жиром ягнят та баранів,
телят та козенят,
з жиром нирок пшениці,
й пили вино, кров винограду.
15 Поїв Яків і наситився,
й улюбленець забрикав.
Він розжирів, потовстів, погладшав… —
і покинув Бога, Який його створив,
відступив від Бога, свого Спасителя.
16 Вони роздратували Мене чужими богами ,
їхніми гидотами завдали Мені гіркоти.
17 Приносили жертви бісам, а не Богові, —
богам, яких не знали;
нові, недавні боги з’явилися у них ,
яких не відали їхні батьки.
18 А Бога, Який тебе породив, ти покинув
і забув Бога, Який тебе годував.
19 Господь побачив це й запалився ревністю,
розлютився через злість Своїх синів і дочок;
20 Він сказав: Відверну від них Своє обличчя
і покажу, що з ними станеться вкінці,
бо це зіпсутий рід,
сини, в яких немає вірності.
21 Вони пробудили в Мені ревнощі не богом, —
викликали в Мене обурення своїми ідолами.
Тож і Я пробуджу в них ревнощі не народом, —
народом нерозумним викличу в них обурення!
22 Бо вогонь запалав із Мого гніву,
і він палитиме аж до аду внизу,
спопелить землю та її плоди,
спалить основи гір.
23 Я нагромаджу на них нещастя
і витрачу на них Свої стріли.
24 Вони будуть виморені голодом і пожиранням птахами,
їх уразить невиліковний стовбняк.
Я нашлю на них зуби звірів
з отрутою змій , що плазують по землі.
25 Знадвору їх позбавлятиме дітей меч,
а з потайних кімнат нападатиме страх.
Юнак із дівчиною,
грудне немовля з тим, хто став старцем…
26 Я сказав би : Розсію їх,
зітру в людей пам’ять про них! —
27 якщо б не остерігався озлоблення ворогів, — щоб вони не жили довгочасно, —
щоб супротивники не скористалися цим проти Мене
і не сказали: Це наша піднесена рука,
а не Господь здійснив це все.
28 Адже це народ, який втратив глузд,
і немає в них розуміння.
29 Досі вони не мали здорового глузду, щоби збагнути це.
Тож нехай приймуть це на майбутній час!
30 Як може одна людина гнати тисячу
чи двоє — відтіснити десятки тисяч,
якщо це не Бог продав їх
і не Господь видав їх?
31 Адже їхні боги не такі , як наш Бог,
наші вороги ж безумні!
32 Адже їхній виноград — із содомського винограду,
і їхня лоза — з Гоморри;
їхнє гроно — гроно жовчі,
гроно гіркоти в них.
33 Їхнє вино — зміїна отрута,
невиліковна гадюча отрута.
34 Хіба це не зібране в Мене
й не запечатане в Моїх скарбницях?
35 У день помсти Я відплачу,
в час, коли спіткнеться їхня нога,
бо день їхньої погибелі близько,
і надходить те, що приготовлене для вас.
36 Адже Господь судитиме Свій народ
і буде утішений за Своїх рабів.
Адже Він побачив їх ослабленими,
знеможеними в час ворожого нападу й обезсиленими.
37 І Господь сказав: Де їхні боги,
на яких вони покладалися,
38 чиїх жертвоприношень жир ви їли
і чиїх жертв виливань вино ви пили?
Нехай устануть і допоможуть вам,
нехай будуть для вас оборонцями.
39 Подивіться, подивіться, що Я є,
й окрім Мене немає бога.
Я позбавляю життя й оживляю,
Я вражаю й виліковую,
і не існує нікого , хто б визволив із Моїх рук.
40 Бо Я піднесу до неба Свою руку,
поклянуся Своєю правицею
і скажу: Я живу вічно!
41 Я нагострю, як блискавку, Свій меч,
і Моя рука візьметься за суд,
Я звершу помсту над ворогами
та відплачу тим, хто Мене ненавидить.
42 Упою Мої стріли кров’ю,
а Мій меч насититься тілами, —
кров’ю поранених та полонених,
головами ворожих начальників.
43 Веселіться разом з Ним, небеса,
і нехай Йому поклоняться всі Божі сини!
Веселіться з Його народом, язичники,
й кріпіться в Ньому, усі Божі ангели,
бо Він помститься за кров Своїх синів,
відомстить і звершить помсту над ворогами,
і відплатить тим, хто Його ненавидить;
Господь очистить землю Свого народу!
44 Того дня Мойсей записав цю пісню і навчив її ізраїльських синів. Мойсей увійшов і виголосив усі слова цього закону так , щоб чув народ, — він та Ісус, син Навина. 45 Коли Мойсей закінчив промовляти до всього Ізраїлю, 46 він сказав їм: Візьміть до серця всі ці слова, які я сьогодні беру на свідчення проти вас, і які ви повинні заповісти своїм синам, щоб вони дотримувалися всіх слів цього закону і виконували їх . 47 Адже це не є для вас якесь порожнє слово, — це ж ваше життя! Завдяки цьому слову ви довго житимете на землі, до якої переправляєтеся через Йордан, щоб заволодіти нею. 48 Того дня Господь промовив до Мойсея, кажучи: 49 Піднімись на ось цю гору Аварім, на гору Навав, що в Моавській землі, напроти Єрихона, і подивись на Ханаанську землю, яку Я даю ізраїльським синам у власність. 50 І ти помреш на горі, на яку піднімешся, і приєднаєшся до свого народу, як помер на горі Ор твій брат Аарон і приєднався до свого народу, 51 за те, що ви не послухалися Мого слова серед ізраїльських синів біля води Суперечки в Кадисі, у пустелі Сін, — за те, що ви не святили Мене серед ізраїльських синів. 52 Ти побачиш перед собою ту землю, але не ввійдеш туди.