Буває глупота, на великих висотах поставлена
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, — так трохи глупоти псує мудрість та славу.
2 Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного — ліворуч.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:
6 на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!
7 Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби…
Не копай ближньому ями, бо сам в неї впадеш
8 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.
9 Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.
10 Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, — та мудрість зарадить йому!
11 Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.
Про безумного
12 Слова з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
13 початок слів його уст — глупота, а кінець його уст — зле шаленство.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
Про правителів
16 Горе, краю, тобі, коли цар твій — хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!
17 Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п’яниці!
18 Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.
19 Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.
20 Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, — небесний‑бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє…
1 Мухи, що здихають, засмердять посудину пахучої олії. Мало мудрості шляхетніше від великої слави безумності. 2 Серце мудрого — з його правого боку, а серце безумного — з його лівого боку. 3 І коли безумний іде дорогою, забракне в нього серця, і те, що він думає, усе — безумність. 4 Якщо проти тебе підніметься дух того, хто панує, не залиши твого місця, бо оздоровлення спиняє великі гріхи.
5 Є зло, яке я побачив під сонцем, як проступок, що вийшов від обличчя того, хто панує. 6 Безумного поставлено на великих висотах, і багаті сядуть у приниженні. 7 Я бачив рабів на конях і володарів, що ходять по землі, як раби. 8 Хто копає рів, упаде в нього, і того, хто валить огорожу, його вкусить гадюка. 9 Хто витягає каміння, через них буде в біді, хто ріже дерева, через них матиме клопіт. 10 Як відпаде залізо, і він жахнеться обличчям, зміцнить сили, і мудрість більша за сміливість. 11 Якщо змія вкусить без шепоту, немає користі для чарівника. 12 Слова уст мудрого — милість, і губи безумного його затоплюють. 13 Початок слів його уст — безумність, і кінець його уст — погане запаморочення. 14 І безумний множить слова. Людина не пізнала того, що стається, і те, що буде після нього, хто їй сповістить? 15 Труднощі безумних їх замучать, як того, хто не довідався, як іти до міста.
16 Горе тобі, місто, якщо твій цар молодий, а твої володарі вдосвіта їдять. 17 Блаженна ти, земле, якщо твій цар — син вільних, і твої володарі своєчасно їдять для сили, і не застидаються. 18 Через лінивство впаде дах, і через безділля рук завалиться дім. 19 На радість роблять хліб, і вино веселить живих, і всі послухаються срібла. 20 І у твоїй совісті не проклинай царя, і в покоях твоїх спалень не проклинай багатого. Адже небесний птах віднесе голос, і той, хто має крила, сповістить слово.