І вернеться порох у землю
1 І пам’ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: “Для мене вони неприємні!”,
2 аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем,
3 у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає,
4 і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі,
5 і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть , і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники,
6 аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб’ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю…
7 І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!
8 Наймарніша марнота, — сказав Проповідник, — марнота — усе!..
Хто був Проповідник
9 Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей.
10 Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.
Підсумок усього: Бога бійся!
11 Слова мудрих — немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів , — вони дані від одного Пастиря.
12 А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок — не буде кінця, а багато навчатися — мука для тіла!
13 Підсумок усього почутого: Бога бійся, і чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!
14 Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, — чи добре воно, чи лихе!
1 І в дні твоєї молодості згадай Того, Хто тебе створив, аж доки не прийдуть дні злі, і надійдуть роки, в яких скажеш: Немає мені в них задоволення. 2 Доки не померкне сонце, світло, місяць і зірки, і повернуться хмари після дощу. 3 У день, в який зрушаться сторожі дому та зігнуться мужі сили, і бездіяльні будуть жінки, що мелють, бо зменшилися числом, і потемніють ті, що їх видно крізь дірку. 4 І замкнуть двері на торговиці в немочі голосу жінки, що меле, і підніметься на голос горобця, і впокорені будуть усі дочки співу. 5 З висоти побачать, і жахи на дорозі. І зацвіте мигдаль, і розтовстіє сарана, і розсіється кипарис, бо людина пішла до свого вічного дому, і оточили торговицю ті, що оплакують. 6 Доки не знищиться срібний шнурок, і розбитим буде чисте золото, знищеним буде відро біля джерела, колесо побіжить до ставу, 7 і порох повернеться в землю, як був, а дух повернеться до Бога, Який його дав. 8 Марнота марнот, — сказав Екклезіаст, — усе марнота.
9 А тому що Екклезіаст був надзвичайно мудрим, він ще навчив народ знання, і вухо дослідить красу притч. 10 Довго Екклезіаст намагався знайти бажані слова і правильно написане, слова правди. 11 Слова мудрих, як рожен і як насаджені цвяхи, які дані від пастуха одного, як збірка, і з них є надмір. 12 Мій сину, бережися робити багато книг. Немає кінця, і велике навчання — труд для тіла. 13 Кінець усього слова, як чується: Бійся Бога і дотримуйся Його заповідей, бо це — уся людина. 14 Адже Бог приведе на суд усе творіння з усім недоглянутим, чи добрим, чи злим.