Розкоші й багатство — усе це марнота!
1 Сказав був я в серці своєму: Іди‑но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, — та й воно ось марнота…
2 На сміх я сказав: “Нерозумний”, а на радість: “Що робить вона?”
3 Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя.
4 Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники,
5 запровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих.
6 Наробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали.
7 Набував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники. А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до мене були!
8 Назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок — наложниць.
9 І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені.
10 І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, — і це була частка моя від усякого труду свого!
11 Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, — й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!..
І дурному, і мудрому — доля одна
12 І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те , що вона вже зробила!
13 І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою:
14 у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться!
15 І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце…
16 Не лишається пам’яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, — в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний…
17 І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, — бо все це марнота та ловлення вітру!..
Кому позоставиш набуте трудом?
18 І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, — бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,
19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також…
20 І я обернувся чинити , щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем…
21 Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зі знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!
22 Та й що має людина зо всього свого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?
23 Бо всі дні її — муки, а смуток — робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, — теж марнота й оце!..
Усі радощі земні — марнота
24 Нема ліпшого земній людині над те , щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все , я бачив, воно з руки Бога!
25 Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?
26 Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, — щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!..
1 Я промовив у своєму серці: Давай випробую тебе веселістю, тож поглянь на добро! Ось і це марнота. 2 Я сказав сміхові: Крутійство! А веселості: Що це ти чиниш? 3 Я перевірив у своєму серці, чи буде тягнути до вина моє тіло, — та моє серце провадило в мудрості. Я намагався схопити безумність, доки не побачу, у чому добро для людських синів, яке чинитимуть під сонцем усю кількість днів їхнього життя. 4 Я звеличив мої творіння, збудував собі доми, насадив собі виноградники, 5 зробив собі огорожі та сади і посадив у них дерево всякого плоду. 6 Я зробив собі ставки для води, щоб наводнювати з них ліс, що породжував дерева. 7 Я придбав рабів і рабинь, і були в мене ті, що народилися в домі, і в мене було велике надбання стад і череда понад усіх, що були переді мною в Єрусалимі.
8 Я зібрав собі золото, срібло і особисті маєтки царів та країн. Я настановив собі співаків, співачок і приємності людських синів, виночерпіїв і виночерпинь. 9 І я звеличився, і додав понад усіх, що були переді мною в Єрусалимі. І моя мудрість установлена була в мені. 10 І все, що мої очі попросили, я від них не відняв, я не заборонив моєму серцю жодної веселості, бо моє серце веселилося всяким моїм трудом, і це стало моєю часткою від усякої моєї праці. 11 Я поглянув на всі мої творіння, які зробили мої руки, і на труд, яким я попрацював, аби зробити, і ось усе марнота і бажання духа, і немає користі під сонцем.
12 Я поглянув, щоб побачити мудрість, плутанину і безумність. Бо хто — людина, яка піде за порадою, що в усьому виконав її? 13 І я побачив, що є більше мудрості від безумності, як більше світла від темряви. 14 Очі мудрого — на його голові, а безумний ходить у темряві. Я пізнав, що один випадок трапиться з ними всіма. 15 І я сказав у своєму серці: Випадок безумного і зі мною трапиться, тож навіщо я став мудрим? Я тоді надмірно заговорив у своєму серці, бо безумний говорить від надвишку, бо ж і це марнота. 16 Адже немає пам’яті мудрого з безумним навіки, оскільки вже в днях, що приходять, усе буде забуте. Яким чином мудрий помирає з безумним? 17 Я зненавидів життя, бо лукаве переді мною творіння зроблене під сонцем, бо все — марнота і бажання духа.
18 Я зненавидів увесь мій труд, яким я працюю під сонцем, бо залишаю його людині, що буде після мене. 19 І хто знає, чи мудрий буде, чи дурний? І він володітиме всім моїм трудом, яким я працював, і яким я мудрував під сонцем. Та це ж — марнота. 20 І я відвернувся, щоб відставити від мого серця весь труд, яким я трудився під сонцем. 21 Бо є чоловік, труд якого в мудрості, у пізнанні та в мужності, і чоловік, який не трудився в ньому, дасть йому його частку. Це — марнота і велике зло. 22 Бо що буває із чоловіком в усьому його труді та в бажанні його серця, яким він трудиться під сонцем? 23 Адже всі його дні є днями страждань і гніву, його плутанина, і вночі його серце не спить. Це ж є марнота.
24 Не є добром для людини те, що їсть, що п’є і що покаже своїй душі, добро — в його труді. І я побачив, що це від Божої руки. 25 Бо хтось їсть, а хтось стримується без Нього. 26 Адже доброму чоловікові перед Його обличчям Він дав мудрість, пізнання і веселість. А тому, що грішить, дав плутанину, щоб побільшити і зібрати, аби дати доброму перед Божим обличчям. Адже і це — марнота та порив духа.