Недоноскові краще, як живому
1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:
2 Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, — бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!..
3 Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!..
4 Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його, —
5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!..
6 А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, — то хіба не до місця одного все йде?
7 Увесь труд людини — для рота її, і пожадання її не виповнюються.
8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те , що перед живими уміє ходити?
9 Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, — і також це марнота та ловлення вітру…
10 Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,
11 бо багато речей, що марноту примножують, але яка користь від них для людини?
12 Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?
1 Є зло, яке я побачив під сонцем, і воно велике на людині. 2 Чоловік, якому Бог дасть багатство, маєтки і славу, і в його душі немає браку ні в чому, що забажає, та Бог не дасть йому владу із цього їсти, бо чужий чоловік його їсть. Це марнота і тяжка. 3 Якщо чоловік народить сто дітей і поживе багато років, і дуже численні будуть дні його років, і його душа не насититься добром, і не було для нього гробниці, я сказав: Недоношеному краще за нього, 4 бо він прийшов у марноті й відходить у темряві, і його ім’я покриється темрявою, 5 і він сонця не побачив і не пізнав, у нього спокій більший, аніж у того. 6 І якщо він пожив до повороту тисячі років, і не знав праведності, то хіба не все йде до одного місця? 7 Усякий труд людини — для її уст, і душа не насититься.
8 Адже яка користь мудрому над нерозумним? Бо бідний пізнав, як ходити перед життям. 9 Зір очей кращий, ніж у того, що ходить душею. І це — марнота і бажання духа. 10 Якщо щось сталося, вже дано йому ім’я, і знано, хто є чоловік, і не зможе судитися із сильнішим від нього. 11 Адже є численні слова, що множать марноту. Що корисне для людини? 12 Бо хто знає, що добре для людини в житті: число днів життя його марноти? І він провів їх у тіні. Бо хто сповістить людині, що після нього буде під сонцем?