Перепелиці та манна
1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустині Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п’ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з єгипетського краю.
2 І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині.
3 І говорили їм Ізраїлеві сини: “Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м’яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір…”
4 І промовив Господь до Мойсея: “Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи ні.
5 А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде подвійне супроти того, що збирають день у день”.
6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: “Настане вечір — і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського краю.
7 А настане ранок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас?”
8 І сказав Мойсей: “Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м’яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа!”
9 І сказав Мойсей до Аарона: “Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ремствування!”
10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, — аж ось слава Господня показалася в хмарі!
11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:
12 “Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір будете їсти м’ясо, а рано насититесь хлібом, — і познаєте, що Я — Господь, Бог ваш!”
13 І сталося ввечері, і знялися перепелиці, і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору.
14 І піднялася верства тієї роси, — аж ось на поверхні пустині щось дрібне, вузькувате, дрібне, немов паморозь на землі.
15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: “Ман гу?”, бо не знали, що то. А Мойсей відказав їм: “Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.
16 Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди своєї, гомер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наметі його”.
17 І зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.
18 І зміряли вони гомером, — і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, — зібрали кожен у міру своєї їди!
19 І сказав до них Мойсей: “Нехай ніхто не лишає з нього до ранку!”
20 Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!
21 І збирали його щоранку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце — і воно розтавало.
22 І сталося шостого дня, — поназбирували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві.
23 А він сказав до них: “Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що будете пекти — печіть, а що будете варити — варіть, а все позостале покладіть собі на сховок до ранку”.
24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви не було в нім.
25 І сказав Мойсей: “Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не знайдете його на полі.
26 Шість день будете збирати його, а дня сьомого — субота: не буде в ній того ”.
27 І сталося сьомого дня, повиходили були з народу збирати, та не знайшли.
28 І сказав Господь до Мойсея: “Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої?
29 Побачте, — Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, — нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!”
30 І сьомого дня народ відпочивав.
31 І назвав Ізраїлів дім ім’я тому: манна. Вона була, як коріяндрове насіння, біла, а смак її, — як тісто в меду.
32 І сказав Мойсей: “Оце те, що наказав Господь: Наповни нею гомер на сховок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського краю”.
33 І сказав Мойсей до Аарона: “Візьми одну посудину, і поклади туди повний гомер манни, і постав її перед Господнім лицем на сховок для ваших поколінь”.
34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.
35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю.
36 А гомер — він десята частина ефи .
1 З Еліма вони вирушили далі. Уся громада синів Ізраїля прийшла в пустелю Сін, що між Елімом та Синаєм. А п’ятнадцятого дня другого місяця, відтоді, як вони вийшли з Єгипетської землі, 2 уся громада Ізраїльських синів почала нарікати на Мойсея і Аарона. 3 Ізраїльські сини сказали їм: Краще було б, аби ми, уражені Господом, померли в Єгипетській землі, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліб досита. А ви вивели нас у цю пустелю, щоб усю цю громаду вигубити голодом! 4 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Ось, Я дам вам хліб з неба, і народ вийде, і вони щодня збиратимуть денну норму, — щоб випробувати їх, чи будуть вони слідувати за Моїм законом, чи ні: 5 І буде, шостого дня вони приготують те, що принесли, — і виявиться, що буде вдвічі більше від того, що збирають щодня. 6 Тож Мойсей та Аарон промовили до всієї громади Ізраїльських синів: Увечері ви дізнаєтеся, що Господь вивів вас із Єгипетської землі, 7 а вранці побачите Господню славу, оскільки Він почув ваше нарікання на Бога. А ми хто такі, що нарікаєте на нас? 8 І сказав Мойсей: Оскільки Господь дасть вам звечора їсти м’ясо, а вранці — хліба досита, то Господь почув ваші нарікання, якими ви нарікаєте на нас! А ми хто такі? Тож ваше нарікання не проти нас, але проти Бога! 9 І Мойсей сказав Ааронові: Промов до всієї громади Ізраїльських синів: Прийдіть перед Бога, тому що Він почув ваші нарікання. 10 Коли ж промовляв Аарон до всієї громади Ізраїльських синів, то вони повернулися до пустелі, і Господня слава з’явилася в хмарі. 11 І Господь заговорив до Мойсея, кажучи: 12 Я почув нарікання синів Ізраїля. Скажи їм, промовляючи: Під вечір їстимете м’ясо, а вранці насититеся хлібом. І пізнаєте, що Я — Господь, ваш Бог! 13 Настав вечір, — і налетіли перепели та покрили табір. А вранці довкола табору, коли перестала випадати роса, — 14 аж ось, на поверхні пустелі щось дрібне, наче коріандр, і біле, наче іній на землі. 15 Побачивши це, сини Ізраїля сказали один одному: Що це? Оскільки вони не знали, що це було. А Мойсей сказав їм: Це хліб, який Господь дав вам їсти. 16 Це і є та справа, про яку Господь заповів: Нехай кожний збирає його для родини — гомор на особу, за кількістю ваших душ, кожний нехай збирає зі своїми співмешканцями. 17 Ізраїльські сини так і зробили, — хто зібрав більше, а хто менше. 18 Та виміряли гомором, і не мав надлишку той, хто багато зібрав , а той, хто мало зібрав , не мав недостачі. Кожний зібрав по потребі тих, які жили з ним. 19 Та Мойсей попередив їх: Хай ніхто не залишає його до ранку! 20 Але Мойсея не послухалися, і дехто залишив його до ранку; і завелися в ньому черв’яки, і воно засмерділося. Тож Мойсей був розсерджений ними. 21 Кожний збирав його рано-вранці згідно зі своєю потребою, а коли припікало сонце, воно тануло. 22 А шостого дня виявилося, що зібрали вдвічі більше від потрібного — по два гомори для кожного. І всі старійшини громади прийшли й доповіли Мойсеєві. 23 А Мойсей сказав їм: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Завтра субота — святий відпочинок для Господа. Що лише маєте пекти — печіть, і що лише маєте варити — варіть. А все, що зостанеться, залишіть те в сховок до ранку. 24 І залишили його на наступний день, як заповів їм Мойсей, — і не засмерділося, і черв’яки в ньому не завелися. 25 Тож Мойсей сказав: Їжте сьогодні, бо сьогодні — субота для Господа, — ви не знайдете його на полі. 26 Шість днів збиратимете, а сьомого дня — субота, цього дня не буде його . 27 А сьомого дня виявилося, що дехто з народу вийшов збирати, та вони нічого не знайшли. 28 І Господь сказав Мойсеєві: Доки не бажатимете дослухатися до Моїх заповідей і до Мого закону? 29 Глядіть, бо Господь дав вам цей день — суботу; тому Він дав вам шостого дня хліба на два дні. Нехай кожен сидить у своєму домі, — сьомого дня хай ніхто не виходить зі свого місця. 30 І народ дотримувався суботи — сьомого дня. 31 А Ізраїльські сини дали йому назву — манна , — воно було біле, як насіння коріандру, а його смак — як у коржа з медом. 32 А Мойсей сказав: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Наповніть гомором манни посудину для вашихнаступних поколінь, щоб вони побачили хліб, який ви їли в пустелі, коли Господь виводив вас з Єгипетської землі. 33 Ааронові ж Мойсей сказав: Візьми одну золоту посудину і насип в неї повний гомор манни, і поклади її на зберігання перед Богом для ваших наступних поколінь, — 34 як і заповів Господь Мойсеєві. І Аарон поклав її перед Свідченням на зберігання. 35 Сини Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли до заселеної землі, — їли манну, доки не прийшли до границі з Фінікією. 36 А гомор — це десята частина трьох мірок.