Про рабів
1 А оце закони, що ти викладеш перед ними: 2 Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю.
3 Якщо прийде він сам‑один, нехай сам‑один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.
4 Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, — та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам‑один.
5 А якщо раб той щиро скаже: “Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, — не вийду на волю”,
6 то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, — і він буде робити йому повіки!
7 А коли хто продасть дочку свою на невільницю, — не вийде вона, як виходять раби.
8 Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.
9 А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок.
10 Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй.
11 А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.
Про тяжкі переступи
12 Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий.
13 А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.
14 А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, — візьмеш його від жертівника Мого на смерть.
15 А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.
16 А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий.
17 І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.
18 А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю,
19 якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує.
20 А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.
21 Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він — його гроші.
22 А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.
23 А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу,
24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,
25 опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.
26 А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.
27 А якщо виб’є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.
Про битливого вола
28 А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м’ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний.
29 А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб’є той віл чоловіка або жінку, — буде він укаменований, а також власник буде забитий.
30 Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене.
31 Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, — буде зроблено йому за цим законом.
32 Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкаменований.
33 А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел,
34 власник ями відшкодує, — верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.
35 А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині.
36 А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.
37 Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п’ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку.
1 А це настанови, які викладеш перед ними. 2 Якщо купиш раба-єврея, то нехай шість років він працює для тебе, а на сьомий рік нехай він даром вийде на свободу. 3 Якщо він сам-один прийшов, то нехай сам і вийде. Якщо ж разом з ним прийшла дружина, то нехай і дружина вийде з ним. 4 Якщо ж господар дасть йому дружину, і та народить йому синів чи дочок, то дружина й діти хай залишаються в його господаря, а він нехай вийде сам. 5 Якщо ж раб у відповідь скаже: Я люблю мого господаря, дружину і дітей, — не поспішаю на волю! 6 Тоді нехай його господар приведе його до Божого судилища, а тоді приведе його до дверей і до одвірка, і господар шилом проколе йому вухо, і той служитиме йому навіки. 7 Якщо ж хтось продасть свою дочку як служницю, то не вийде вона так, як виходять рабині. 8 Якщо вона не догодить своєму господареві, з яким заручена, то нехай звільнить її за викуп. А чужому народові йому не дозволяється продати її, бо погордив нею. 9 Якщо ж заручив її синові, то нехай обходиться з нею за правами дочок. 10 Якщо ж візьме йому іншу, то хай не позбавить її необхідного, одягу і співжиття. 11 Якщо ж цих трьох речей не дотримається щодо неї, то нехай вона вийде даром, без грошей. 12 Якщо хтось когось ударить, і той помре, — він неодмінно має померти . 13 А тому, хто не хотів убивати , але Бог передав когось в його руки, — Я дам тобі місце, куди втече той, хто вбив. 14 Коли ж хто вистежив, щоб підступно вбити свого ближнього, і прибіжить туди , — такого забрати і від Мого жертовника, щоб видати на смерть. 15 Хто б’є свого батька чи свою матір, має неодмінно померти . 16 Хто проклинає свого батька чи свою матір, має неодмінно померти . 17 Коли хтось украде когось із синів Ізраїля, заволодіє ним, продасть, і срібло буде знайдене в нього — такий має неодмінно померти . 18 Якщо ж сваряться два чоловіки, і один з них ударить ближнього каменем чи кулаком, і той не помре, а зляже в ліжко, 19 і якщо чоловік устане та вийде з палицею надвір, тоді той, хто вдарив, буде звільнений від покарання. Лише нехай заплатить за втрату від його непрацездатності та за лікування. 20 Якщо хтось вдарить свого раба чи свою рабиню палицею, — так, що помре від його руки, той має бути неодмінно покараний . 21 Та коли проживе один день чи два, то не буде покараний, бо це — його гроші. 22 Якщо б’ються два чоловіки, і вдарять вагітну жінку, і її дитина появиться на світ не повністю сформованою, то такий неодмінно понесе кару , — він заплатить згідно з оцінкою, яку зробить чоловік жінки. 23 Та якщо дитина буде повністю сформована, то нехай дасть душу за душу, 24 око за око, руку за руку, зуб за зуб, ногу за ногу, 25 опік за опік, рану за рану, синець за синця. 26 Якщо хтось виб’є око своєму рабові чи око своїй рабині, і вони осліпнуть, то нехай відпустить їх на волю за їхнє око; 27 і якщо виб’є зуб рабові або зуб своїй рабині, — нехай відпустить їх на волю за їхній зуб. 28 Якщо віл рогами заколе чоловіка чи жінку, — так, що помре, то вола обов’язково поб’ють камінням , і його м’ясо не будуть їсти, а власник вола — невинний. 29 Якщо ж віл бив рогами вчора й третього дня , і про це попереджували його власника, але той не зарізав його, то коли рогами вб’є чоловіка чи жінку, нехай віл буде побитий камінням, і його власник також нехай буде покараний на смерть. 30 А якщо на нього накладуть викуп, то нехай за свою душу дасть викуп, який лише на нього накладуть. 31 І якщо рогами заколе сина чи дочку, — нехай учинять з ним за цим же приписом. 32 Якщо ж віл заколе рогами раба чи рабиню, — нехай власник вола дасть їхньому господареві тридцять дідрахм срібла, а вола поб’ють камінням. 33 Якщо хтось відкриє яму чи викопає яму і її не закриє, а туди впаде теля чи осел, 34 то власник ями відшкодує: їхньому господареві він заплатить гроші, а те, що загинуло, буде його. 35 Якщо ж чийсь віл рогами заколе сусіднього вола, і той здохне, то живого вола продадуть і розділять його ціну, і поділять вола, який загинув. 36 Та якщо було відомо, що віл колов рогами вчора і третього дня, і про це попередили його власника, але той не зарізав його, то він віддасть вола за вола, а мертвий буде його. 37 Якщо хтось вкраде бичка чи вівцю і заріже їх чи продасть, то віддасть за бичка п’ять бичків, а за вівцю — чотири вівці.