Утиск ізраϊльського народу збільшується
1 А потім прийшли Мойсей і Аарон, та й сказали до фараона: “Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, — і нехай вони святкують Мені на пустині!”
2 А фараон відказав: “Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!”
3 І сказали вони: “Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми підемо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господеві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем”.
4 І сказав до них цар Єгипту: “Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!”
5 І сказав фараон: “Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт”.
6 І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:
7 “Не давайте більше народові соломи, щоб робити цеглу, як учора й позавчора . Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.
8 А призначене число цегли, що вони робили вчора й позавчора, накладете на них, — не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: “Ходім, принесімо жертву нашому Богові!”
9 Нехай буде тяжка праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова”…
10 І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: “Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.
11 Самі йдіть, наберіть собі соломи, де знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!”
12 І розпорошився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню на солому.
13 А погоничі наставали, говорячи: “Скінчіть вашу щоденну працю в час так, як коли б була солома”.
14 І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: “Чому ви не скінчили свого приділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?”
15 І прибули писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: “Для чого ти так робиш рабам своїм?
16 Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу — кажуть нам — робіть! І ось раби твої биті, — і грішиш ти перед народом своїм!”
17 А він відказав: “Нероби ви, нероби! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господеві.
18 А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте!”
19 І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: “Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!”
20 І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,
21 та й сказали до них: “Нехай побачить вас Господь — і нехай вас осудить, бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, — щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!”
22 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: “Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому Ти послав мені це?
23 Бо відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім’ям, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!”
1 Після того Мойсей та Аарон увійшли до фараона й сказали йому: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Відпусти Мій народ, щоб вони зробили свято для Мене в пустелі! 2 Та фараон сказав: Хто Він, щоб я дослухався до Його голосу, аби відпустити Ізраїльських синів? Я не знаю Господа, та й Ізраїля не відпущу! 3 А вони кажуть йому: Бог євреїв покликав нас! Отже, ми підемо в триденну подорож у пустелю, щоби принести жертву нашому Богові, аби часом не спіткала нас смерть або згуба. 4 А єгипетський цар сказав їм: Мойсею і Аароне! Навіщо ви відвертаєте мій народ від праці? Нехай кожен із вас повертається до своєї роботи! 5 Ось тепер народу на цій землі стало багато, — сказав фараон, — тож не даватимемо їм спочинку від праці. 6 І фараон наказав наглядачам над народом і обліковцям, кажучи: 7 Більше народові не давати соломи для виготовлення цегли, як учора й позавчора. Хай самі йдуть і збирають собі солому! 8 А норму цегли накладеш на них таку ж, скільки вони виробляють кожного дня, нічого не зменшуй, адже вони — бездіяльні! Тому вони і кричать, заявляючи: Підемо і принесемо жертву нашому Богові! 9 Нехай важкою стане праця цих людей, і хай за неї дбають, а пустими балачками хай не переймаються! 10 Тож наглядачі та обліковці підганяли їх і зверталися до народу, кажучи: Так говорить фараон: Більше я не даю вам соломи! 11 Ви самі йдіть, і де лише знайдете, збирайте солому, а норма ваша зовсім не зменшується. 12 Тож народ розсіявся по всьому Єгипті, щоби збирати стерню на солому. 13 А наглядачі підганяли їх, говорячи: Виконуйте роботи, призначені на кожний день, — так само, як тоді, коли вам давали солому! 14 Тож обліковців з роду синів Ізраїля, яких наставили над ними наглядачі фараона, бичували і приказували: Чому ви не закінчили і сьогодні призначеної вам кількості цегли, як учора й позавчора? 15 А обліковці з Ізраїльських синів прийшли і заволали до фараона, кажучи: Навіщо так чиниш із твоїми слугами? 16 Соломи не дають твоїм слугам, а цеглу кажуть нам робити! Дивись, твоїх рабів бичували, — так що ти кривдиш свій народ. 17 А той сказав їм: Ви — бездіяльні, нероби! Тому й кажете: Підемо принесемо жертву нашому Богові. 18 Тепер ідіть і працюйте, бо соломи вам не дадуть, а призначену кількість цегли ви здаватимете! 19 Обліковці з Ізраїльських синів бачили, що вони в біді, бо їм говорили: Не зменшуйте кількості цегли, призначеної на день. 20 А коли вони виходили від фараона, то зустріли Мойсея і Аарона, які йшли їм назустріч, 21 і вони сказали їм: Нехай спогляне на вас Бог і хай судить, бо ви зробили огидним наш запах перед фараоном і перед його слугами, оскільки дали йому в руки меча, щоб нас повбивав. 22 А Мойсей повернувся до Господа і сказав: Господи, чому вчинив Ти зло цьому народові? І чому Ти послав мене? 23 Відколи я ввійшов до фараона говорити від Твого Імені, він чинить зло цьому народові. Свого народу Ти не визволив.