1 І сказав Він до мене: “Сину людський, з’їж, що знайдеш! З’їж цього звоя, і йди, говори до Ізраїлевого дому!”
2 І відкрив я свої уста, і Він дав мені з’їсти цього звоя.
3 І сказав Він до мене: “Сину людський, нагодуй свого живота, і наповни своє нутро тим звоєм, що даю Я тобі!” І я з’їв. І був він в устах моїх солодкий, як мед.
Єзекіїль — вартовий Ізраїлевого дому
4 І сказав Він до мене: “Сину людський, іди, ввійди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми словами.
5 Бо ти посланий не до народу чужої мови та тяжкого язика, але до Ізраїлевого дому,
6 не до численних народів чужої мови та тяжкого язика, що ти не розумієш їхніх слів. Та коли б і до них послав тебе, вони будуть слухати тебе!
7 Але Ізраїлів дім не захоче слухатися тебе, бо вони не хочуть слухатися Мене, бо ввесь Ізраїлів дім — твердолобі та жорстокосерді вони!
8 Ось Я зробив твоє обличчя твердим проти їхнього обличчя, і чоло твоє твердим проти лоба їхнього.
9 Як той діямант, твердішим від скелі, зробив Я чоло твоє, — не бійся їх, і не лякайся перед ними, бо вони дім ворохобности!”
10 І сказав Він до мене: “Сину людський, усі Мої слова, які говорю Я до тебе, візьми в своє серце та слухай вухами своїми.
11 І йди, піди до вигнанців, до синів твого народу, і будеш говорити до них, і скажеш їм: Так говорить Господь Бог, — а вони чи послухаються, чи занехають”.
12 І підійняв мене Дух, і я почув за собою гуркіт громового голосу: “Благословенна слава Господня!” із свого місця,
13 і шум крил живих істот, що дотикались одне об одне, і цокіт коліс рівночасно з ними, і гуркіт громового голосу!..
14 І Дух підійняв мене, і взяв мене, і йшов я огірчений в лютості духа свого, а Господня рука була надо мною сильна!
15 І прийшов я до вигнанців в Тел-Авіві, що сидять при річці Кевар, і там, де вони сидять, сидів і я там серед них сім день остовпілий.
16 І сталося в кінці семи день, і було слово Господнє до мене таке:
17 “Сину людський, Я настановив тебе вартовим для Ізраїлевого дому, — і як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи їх від Мене.
18 Коли Я скажу безбожному: “Конче помреш”, а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки!
19 Але ти, коли остережеш несправедливого, а він не вернеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги, він помре за свою провину, а ти душу свою врятував.
20 А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду, то я покладу спотикання перед ним, — і він помре, бо ти не остеріг його. Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки Я буду жадати!
21 А ти, коли остережеш справедливого, щоб справедливий не грішив, і він не згрішив, то жити — буде він жити, бо був остережений, а ти душу свою врятував”.
Друге видіння слави Господньої
22 І була там надо мною Господня рука, і сказав Він до мене: “Устань, вийди до долини, і там Я буду говорити з тобою”.
23 І встав я, і вийшов до долини, аж ось там стояла слава Господня, як та слава, яку я бачив над річкою Кевар. І впав я на обличчя своє…
24 Та ввійшов у мене Дух, і звів мене на ноги мої. І Він говорив зо мною й сказав мені: “Увійди, замкнися в середині свого дому!
25 А ти, сину людський, — ось дадуть на тебе шнури, і зв’яжуть тебе ними, і ти не вийдеш з‑поміж них!
26 А язик твій приліплю до твого піднебіння, і ти занімієш, і не будеш їм більш докоряти, бо вони — дім ворохобний.
27 А коли Я говоритиму з тобою, то відкрию твої уста, і ти скажеш до них: “Так говорить Господь Бог”. Хто хоче слухати — нехай слухає, а хто хоче занехати — нехай занехає, бо вони дім ворохобний!
1 І Він сказав мені: Людський сину, з’їж цей сувій і піди та скажи синам Ізраїля. 2 І я відкрив мої уста, і Він мене нагодував сувоєм. 3 І промовив до мене: Людський сину, твої вуста їстимуть, і твій живіт наповниться цим даним тобі сувоєм. І я його з’їв, і він був у моїх устах як солодкий мед. 4 І Він сказав мені: Людський сину, іди, прийди до дому Ізраїля і скажи їм Мої слова. 5 Тому що не до складно-мовного і народу-заїки ти посланий, а до дому Ізраїля, 6 не до численних чужомовних, з дивною мовою народів, і не до тих, що тугі язиком, слова яких не зрозумієш. І якщо б Я тебе послав до таких, вони тебе вислухали б. 7 А дім Ізраїля не захоче тебе послухатися, тому що не бажають Мене слухатися. Адже весь дім Ізраїля — схильний сперечатися і твердого серця. 8 І ось Я дав твоє обличчя сильним перед їхнім обличчям і укріплю твою перемогу перед їхньою перемогою, 9 і завжди буде сильніше від каменя. Не бійся їх і не лякайся їхнього обличчя, бо він — Дім, що засмучує.
10 І Він сказав мені: Людський сину, усі слова, які Я тобі сказав, візьми до твого серця і почуй своїми вухами, 11 і йди, вийди до полонених, до синів твого народу, заговориш до них і скажеш їм: Так говорить Господь! Може послухають, а може здадуться. 12 І мене взяв дух, і я почув позаду себе шум великої бурі: Благословенна Господня слава з Його місця. 13 І я побачив шум крил тварин, що рухали крилами один до одного, і звук коліс поблизу них, і голос бурі. 14 І дух мене підняв, і взяв мене, і я пішов у пориві мого духу, і сильна Господня рука була на мені.
15 Я прийшов до полонених горою, і я обійшов тих, що живуть біля ріки Ховар, тих, що були там, і я сидів там сім днів, живучи посеред них. 16 І після сімох днів до мене було Господнє слово, кажучи: 17 Людський сину, Я призначив тебе сторожем для дому Ізраїля, тож послухай слова з Моїх уст, і погрожуватимеш їм від Мене. 18 Коли Я кажу беззаконному: Ти дійсно помреш! — а ти не сповістив йому, і ти не сказав, щоб сповістити беззаконному, аби він звернув зі своїх доріг, щоб він жив, то той беззаконний помре у своєму беззаконні, та його крові Я домагатимуся з твоєї руки. 19 Якщо ж ти сповістиш беззаконному, і він не відвернеться від свого беззаконня і від своєї дороги, той беззаконний помре у своєму беззаконні, а ти врятуєш твою душу. 20 І коли праведний відвернеться від своїх праведних учинків і чинитиме переступи, то дам кару перед його обличчям, — він помре, бо ти йому не сповістив. І він помре у своїх гріхах, оскільки не згадаються його праведності, які він робив, та його крові Я домагатимуся з твоєї руки. 21 А якщо ти сповістиш праведному, щоб той не грішив, і він не грішитиме, то праведний безсумнівно буде жити , бо ти йому сповістив, і ти врятуєш свою душу.
22 І на мені була Господня рука, і Він сказав мені: Встань і вийди на рівнину, і там говоритиметься до тебе. 23 І я встав, і вийшов на рівнину, і ось там стояла Господня слава, так, як видіння, і так, як слава, яку я побачив біля ріки Ховат, і я впав на своє обличчя. 24 І зійшов на мене дух, і поставив мене на мої ноги, і заговорив до мене, і сказав мені: Увійди і замкнися посеред твого дому! 25 І ти, людський сину, ось на тебе будуть накладені кайдани, і ними тебе зв’яжуть, і не вийдеш з-посеред них. 26 І Я зв’яжу твій язик, і занімієш, і не будеш їм за чоловіка, що картає, тому що це — Дім, що засмучує. 27 І коли Я говоритиму до тебе, то відкрию твої уста, і скажеш їм: Так говорить Господь: Хто слухає, нехай слухає, а хто не слухається, хай не слухається, тому що це — Дім, що засмучує.