Вавилонська башта. Помішання мов
1 І була вся земля — одна мова та слова одні.
2 І сталось, як рушали зі Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.
3 І сказали вони один одному: “Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо!” І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.
4 І сказали вони: “Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі”.
5 І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.
6 І промовив Господь: “Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.
7 Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного”.
8 І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, — і вони перестали будувати те місто.
9 І тому‑то названо ймення йому: Вавилон , бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.
Нащадки Симові
10 Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.
11 І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п’ять сотень літ. І породив він синів і дочок.
12 А Арпахшад жив тридцять і п’ять літ, та й породив він Шелаха.
13 І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.
14 Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.
15 І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.
16 Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа.
17 І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.
18 Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу.
19 І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев’ять літ. І породив він синів та дочок.
20 А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа.
21 І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.
22 А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора.
23 І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.
24 А Нахор жив двадцять літ і дев’ять, та й породив він Тераха.
25 І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев’ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.
26 Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.
27 А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.
28 Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.
29 І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім’я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски.
30 А Сара неплідна була, — не мала нащадка вона.
31 І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.
32 І було днів Терахових дві сотні літ та п’ять літ. І Терах помер у Харані.
1 Уся земля мала одну мову й одні слова для всіх. 2 І сталося, коли мандрували люди зі сходу, то знайшли рівнину в Сеннаарській землі й там оселилися. 3 І сказали вони одне одному: Давайте, наробимо цегли і випалимо її у вогні. І була їм цегла замість каменю, а смола була їм замість розчину. 4 Давайте, — сказали вони, — збудуємо собі місто й вежу, вершина якої сягатиме неба, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по поверхні всієї землі.
5 І зійшов Господь побачити місто й вежу, яку будували людські сини. 6 І сказав Господь: Ось рід один і мова одна в усіх; та ось почали робити, і тепер усе, що тільки забажають зробити, буде їм під силу. 7 Тож давайте, зійшовши, помішаємо там їхню мову, щоб ніхто не міг розуміти мови ближнього. 8 І розсіяв їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати місто і вежу. 9 Тому-то й названо його Замішання, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь Бог по поверхні всієї землі.
10 Ось родовід Сима: Симові було сто років, коли породив Арфаксада, — через два роки після потопу. 11 І прожив Сим після того, як породив він Арфаксада, п’ятсот років; і породив синів та дочок; і помер.
12 Арфаксад прожив сто тридцять п’ять років, — і породив Каїнана. 13 І прожив Арфаксад після того, як породив він Каїнана, чотириста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер. Каїнан прожив сто тридцять років — і породив Салу. І прожив Каїнан після того, як породив він Салу, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер. 14 Сала прожив сто тридцять років — і породив Евера. 15 І прожив Сала після того, як породив він Евера, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер.
16 Евер прожив сто тридцять чотири роки — і породив Фалека. 17 І прожив Евер після того, як породив він Фалека, триста сімдесят років, і породив синів та дочок; і він помер.
18 Фалек прожив сто тридцять років — і породив Раґава. 19 І прожив Фалек після того, як породив він Раґава, двісті дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.
20 Раґав прожив сто тридцять два роки — і породив Серуха. 21 І прожив Раґав після того, як породив він Серуха, двісті сім років, і породив синів та дочок; і він помер.
22 Серух прожив сто тридцять років — і породив Нахора. 23 І прожив Серух після того, як породив він Нахора, двісті років, і породив синів та дочок; і він помер.
24 Нахор прожив сімдесят дев’ять років — і породив Тару. 25 І прожив Нахор після того, як породив він Тару, сто двадцять дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.
26 Тара прожив сімдесят років — і породив Аврама, Нахора й Арана.
27 Ось родовід Тари: Тара породив Аврама, Нахора й Арана; Аран породив Лота. 28 Аран помер раніше за Тару, свого батька, у землі, в якій народився, у Халдейському краю. 29 І взяли Аврам і Нахор собі дружин: ім’я Аврамової дружини — Сара, а ім’я Нахорової дружини — Мелха, дочка Арана, який був батьком Мелхи і батьком Єсхи. 30 Сара була неплідна і не народжувала дітей. 31 І взяв Тара Аврама, свого сина, і свого внука Лота, Аранового сина, і Сару — свою невістку, дружину свого сина Аврама, — і вивів їх з Халдейської землі, щоб піти в Ханаанську землю; він дійшов аж до Харана, та й поселився там. 32 І було всього днів Тари в Харані двісті п’ять років; і помер Тара в Харані.