Ісак
1 А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.
2 І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.
3 І назвав Авраам ім’я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.
4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.
5 А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.
6 І промовила Сарра: “Сміх учинив мені Бог, — кожен, хто почує, буде сміятися з мене”.
7 І промовила: “Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його”.
8 І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
Недоля Аґари та Ізмаїла
9 І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.
10 І сказала вона Авраамові: “Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком”.
11 Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.
12 І промовив Господь Авраамові: “Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.
13 І також сина невільниці тієї — учиню його народом, бо він — твоє насіння”.
14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер‑Шева .
15 І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.
16 І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі — як стрілити луком, бо сказала: “Нехай я не бачу смерти цієї дитини!” І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.
17 І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: “Що тобі, Аґаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там.
18 Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його”.
19 І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.
20 І з хлопцем був Бог, — і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець‑лучник.
21 І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.
Умова між Авраамом та Авімелехом
22 І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: “Бог із тобою в усьому, що ти робиш!
23 А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш”.
24 І сказав Авраам: “Я присягаю!”
25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.
26 І сказав Авімелех: “Я не знаю, хто вчинив оту річ, — ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хіба що сьогодні”.
27 І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову.
28 І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
29 І сказав Авімелех до Авраама: “Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?”
30 А той відказав: “Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю”.
31 Тому‑то назвав він це місце Беер‑Шева, бо там поклялися вони.
32 І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.
33 А Авраам посадив тамариска в Беер‑Шеві, і кликав там Ім’я Господа, Бога Вічного.
34 І Авраам пробував у филистимській землі багато днів.
1 І Господь відвідав Сарру, так як сказав; і зробив Господь Саррі так, як говорив; 2 Сарра завагітніла й народила в старості Авраамові сина, у ту пору, на яку вказав йому Господь. 3 І дав Авраам ім’я своєму синові, який в нього народився, котрого народила йому Сарра, — Ісаак. 4 А восьмого дня Авраам обрізав Ісаака, — як і заповів йому Бог. 5 Авраамові ж було сто років, коли в нього народився його син Ісаак. 6 І сказала Сарра: Сміх учинив мені Господь; хто лише почує — радітиме зі мною. 7 Хто сповістить Авраамові, — промовила вона, — що Сарра грудьми годуватиме дитину? Адже я у своїй старості народила сина!
8 І підросла дитина, і була відлучена від грудей. У день, коли був відлучений його син Ісаак, Авраам влаштував велику гостину. 9 Сарра побачила сина Аґари-єгиптянки, який народився в Авраама, — як він грався з Ісааком, її сином, — 10 і сказала Авраамові: Прожени цю рабиню та її сина, бо син цієї рабині не отримає спадку разом з моїм сином Ісааком. 11 Дуже жорстоким видалося Авраамові рішення щодо його сина, 12 та Бог сказав Авраамові: Нехай рішення стосовно дитини і рабині не здається тобі жорстоким. Усе, що скаже тобі Сарра, — послухай її голосу, бо в Ісаакові назветься твоє потомство. 13 А від сина цієї рабині утворю великий народ, бо він — твоє насіння.
14 Тож Авраам устав вранці, узяв хліба й бурдюк води і дав Агарі, — поклав їй на плечі, — а також дитину, і відіслав її. Відійшовши, вона блукала пустелею біля Криниці клятви. 15 Та вода в бурдюкові закінчилася, тож вона покинула дитину під одною із сосен 16 і, відійшовши, сіла напроти нього десь на відстані пострілу з лука, і сказала: Щоб не бачити мені смерті мого хлопця. Вона сиділа напроти нього, а хлопець закричав і заплакав.
17 Бог почув голос хлопця з місця, де той був, і Божий ангел закликав з неба до Агари, і сказав їй: Що таке, Агаро? Не бійся, бо почув Бог голос твого хлопця з місця, де він є. 18 Устань, візьми хлопця і тримай його своєю рукою. Адже Я зроблю його великим народом. 19 І Бог відкрив їй очі, і побачила криницю живої води. Вона пішла, наповнила бурдюк водою і дала пити дитині. 20 Бог був із хлопчиком. Він виріс, поселився в пустелі та став лучником. 21 Він оселився в пустелі Фаран, і мати взяла йому жінку з Єгипетської землі.
22 Сталося ж того часу, Авімелех, Охозат, його приятель, і Фікол, полководець його війська, сказали Авраамові, промовляючи: Бог з тобою в усьому, що тільки робиш. 23 Тому тепер поклянися мені Богом, що не заподієш зла ні мені, ні моїм нащадкам, ні моєму імені, але за праведністю, яку виявив я тобі, — вияви й мені та тій землі, на якій ти оселився. 24 І Авраам відповів: Я клянусь! 25 Тоді Авраам поскаржився Авімелехові за водяні криниці, які відібрали слуги Авімелеха. 26 Та Авімелех йому сказав: Я не знаю, хто зробив цю справу, — ти мені не сповістив, і я не чув, — хіба що сьогодні. 27 І Авраам узяв овець і телят, дав Авімелехові, і вони обидва уклали завіт.
28 І поставив Авраам окремо сім овечок зі своєї отари. 29 І запитав Авімелех Авраама: Що це за сім овечок, котрих ти поставив окремо? 30 Авраам же відповів: Цих сім овечок приймеш від мене, аби були мені на свідчення, що я викопав цю криницю. 31 Тому він дав тому місцю назву — Криниця клятви, бо там вони обидва поклялися. 32 Тож вони уклали завіт біля Криниці клятви. Після цього Авімелех, Охозат, його друг, і Фікол, полководець його війська, підійнялися та повернулися до Филистимського краю. 33 А біля Криниці клятви Авраам засіяв ниву і прикликав там Ім’я Господа — Вічний Бог.
34 Прожив Авраам у Филистимській землі багато днів.