Ісак благословляє Якова замість Ісава
1 І сталося, що зостарівсь Ісак, і затемнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: “Мій сину!” А той відказав йому: “Ось я!”
2 І промовив до нього Ісак: “Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї…
3 А тепер візьми знаряддя своє, — сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здобич мисливську.
4 І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю, і принеси мені, і нехай я з’їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру”.
5 А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.
6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: “Ось я чула, як твій батько казав до Ісава, брата твого, говорячи:
7 “Принеси‑но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, — нехай з’їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю”.
8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу тобі.
9 Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить.
10 І принесеш батькові своєму, і буде він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю”.
11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: “Та ж брат мій Ісав — чоловік волохатий, а я — чоловік гладенький!
12 Може, обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокляття, а не благословення…”
13 І сказала йому його мати: “На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені”.
14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачний, як любив його батько.
15 І взяла Ревека гарні вбрання свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова.
16 А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його.
17 І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.
18 І прибув він до батька свого та й сказав: “Батьку мій!” А той відказав: “Ось я. Хто ти, мій сину?”
19 А Яків промовив до батька свого: “Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здобичі мисливської, щоб душа твоя поблагословила мене”.
20 І сказав Ісак до сина свого: “Як це ти так швидко знайшов, сину мій?” А той відказав: “Бо мені допоміг Господь, Бог твій”.
21 І промовив Ісак до Якова: “Підійди‑но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти — це син мій Ісав, чи ні”.
22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: “Голос — голос Яковів, а руки — руки Ісавові”.
23 І не впізнав він його, бо були його руки — як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.
24 І сказав він: “То ти син мій Ісав?” А той відказав: “Я”.
25 І промовив Ісак: “Подай же мені, і нехай з’їм з мисливської здобичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя”. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив.
26 І промовив до нього Ісак, його батько: “Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!”
27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: ”Дивись, запах сина мого — немов запах поля, що його Господь благословив!
28 І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого!
29 Нехай тобі служать народи, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для браттів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — проклятий, а хто поблагословить тебе — благословенний!”
30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки‑но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полювання свого…
31 І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: “Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!”
32 І озвався до нього Ісак, його батько: “Хто ти?” А той відказав: “Я син твій, — твій перворідний Ісав”.
33 І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: “Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благословенний!”
34 Як Ісав почув слова батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: “Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!”
35 А той відказав: “Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благословення твоє!”
36 І промовив Ісав : “Тому звалось ім’я його: Яків , і він обманив двічі мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благословення моє”. І сказав він: “Чи ти не заховав для мене благословення?”
37 А Ісак відповів і промовив до Ісава: “Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю, сину мій?”
38 І сказав Ісав до батька свого: “Чи в тебе одне те благословення, батьку мій? Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!” І підніс Ісав голос свій, та й заплакав…
39 І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: ”Ото буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори.
40 І зі свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї…”
Погрози Ісава
41 І зненавидів Ісав Якова через благословення, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: “Нехай наближаться дні жалоби по батьку моєму, — і я вб’ю Якова, брата свого”.
42 І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: “Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб’є тебе.
43 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, — і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану.
44 І посидиш у нього кілька часу, аж поки відвернеться лютість твого брата,
45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?”
46 І сказала Ревека Ісакові: “Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?”
1 Сталося ж, коли Ісаак постарів і зір його ослаб, то покликав він свого старшого сина Ісава, та й сказав йому: Сину мій! А той відповів: Ось я. 2 Він же промовив: Ось я зістарівся і не знаю дня моєї смерті. 3 Тому візьми тепер свою зброю, сагайдака та лука, і піди на рівнину, і вполюй мені дичини, 4 приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені, щоб я попоїв, аби моя душа поблагословила тебе, перш ніж я помру.
5 А Ревека почула, що говорив Ісаак своєму синові Ісаву. Тож пішов Ісав на рівнину вполювати дичину для свого батька, 6 а Ревека сказала Якову, своєму молодшому синові: Слухай-но, я почула, як твій батько говорив твоєму братові Ісаву, кажучи: 7 Принеси мені дичини і приготуй мені страву, щоби, попоївши, поблагословив я тебе перед Господом, перш ніж помру. 8 Тому послухай тепер мене, сину, що я тобі наказую. 9 Піди до отари, принеси мені звідти двоє молодих та гарних козенят, і я твоєму батькові приготую з них страву, яку він любить. 10 Ти занесеш своєму батькові й він попоїсть, — аби поблагословив тебе твій батько, перше ніж помре. 11 Та Яків сказав своїй матері Ревеці: Брат мій Ісав — волохатий чоловік, а я — чоловік гладкошкірий. 12 Ану ж, обмацає мене мій батько — і буду перед ним як той кепкун! Тож накличу на себе прокляття, а не благословення. 13 А мати сказала йому: На мені твоє прокляття, сину; лише послухайся мого голосу та піди й принеси мені.
14 Він, пішовши, взяв і приніс матері, а його мати приготувала страву, яку любив його батько. 15 Тоді Ревека, взявши гарний одяг свого старшого сина Ісава, котрий був у неї в хаті, одягнула свого молодшого сина Якова; 16 козлячими шкурами вона обмотала його руки і гладку його шию, 17 дала в руки свого сина Якова страву і хліб, що приготувала, 18 і той відніс своєму батькові, та й сказав: Батьку! Він же відізвався: Ось я. Хто ти, дитино? 19 А Яків сказав батькові: Я Ісав, твій первенець! Я зробив так, як ти мені сказав; уставай, сядь і їж мою дичину, аби мене поблагословила твоя душа. 20 Ісаак же сказав своєму синові: Як це ти так швидко знайшов, сину? Той же відповів: Те, що дав Господь, Бог твій, переді мною. 21 Тоді Ісаак сказав Якову: Підійди ближче до мене, сину, і я тебе обмацаю, — чи ти мій син Ісав, чи ні. 22 Тож Яків підійшов до свого батька Ісаака, і той обмацав його, та й сказав: Голос — це голос Якова, а руки — руки Ісава. 23 І не впізнав його, бо його руки були волохаті, як руки його брата Ісава; і поблагословив його. 24 І запитав: Чи ти мій син Ісав? Той відповів: Я. 25 Принеси мені й попоїм твоєї дичини, сину, — промовив він, — щоб поблагословила тебе моя душа. І той приніс йому, і він попоїв; і приніс йому вина, і він випив. 26 Тоді Ісаак, його батько, сказав йому: Підійди ближче до мене і поцілуй мене, сину. 27 Тож наблизившись, він поцілував його, а той понюхав запах його одягу і поблагословив його, та й сказав: Ось запах мого сина — як запах багатого поля, котре Господь поблагословив. 28 І нехай дасть тобі Бог від небесної роси, і від багатства землі, і багато пшениці та вина. 29 І хай тобі служать народи, і хай поклоняться тобі князі. Будь володарем над своїми братами, і тобі хай поклоняться сини твого батька. Хто проклинає тебе — проклятий; хто тебе благословляє — благословенний.
30 І сталося, коли закінчив Ісаак благословляти свого сина Якова, — це сталося, коли відійшов Яків від обличчя свого батька Ісаака, — то прийшов із полювання його брат Ісав. 31 Приготував і він їжу та приніс своєму батькові, і сказав батькові: Встань, мій батьку, і їж дичину свого сина, аби мене поблагословила твоя душа. 32 І озвався до нього його батько Ісаак: Хто ти? А той відповів: Я твій син-первенець Ісав. 33 Ісаака охопив надзвичайно великий жах, і він сказав: Хто ж тоді зловив дичину і приніс мені? І, перш ніж ти прийшов, я з’їв усе і його поблагословив, — тож буде благословенним! 34 Сталося ж, коли почув Ісав слова свого батька Ісаака, то закричав дуже гучним і пронизливим голосом, вигукнувши: Поблагослови ж і мене, батьку! 35 Та він сказав йому: Твій брат прийшов і обманом забрав твоє благословення. 36 А той сказав: Справедливо дано йому ім’я Яків. Адже ось уже вдруге він обманув мене: забрав моє первородство, а тепер забрав і моє благословення. І сказав Ісав своєму батькові: Чи не залишилося і мені благословення, батьку?
37 У відповідь Ісаак сказав Ісаву: Якщо я зробив його паном над тобою, а всіх його братів я зробив його слугами і забезпечив його пшеницею і вином, то що для тебе зроблю, сину? 38 Та Ісав запитав свого батька: Чи в тебе є одне благословення, батьку? Поблагослови ж і мене, батьку! Коли Ісаак розчулився, Ісав голосно заволав і заплакав. 39 А у відповідь Ісаак, його батько, сказав йому: Ось, від багатства землі та від небесної роси згори буде твоє житло. 40 Ти житимеш зі свого меча і служитимеш своєму братові. Але буде й так, що колись зламаєш і скинеш його ярмо зі своєї шиї.
41 І став ворогувати Ісав з Яковом — через благословення, яким його поблагословив його батько. А про себе Ісав сказав: Хай пройдуть дні жалоби за моїм батьком, і тоді я вб’ю мого брата Якова. 42 Та Ревеці передали слова її старшого сина Ісава. Тож вона, пославши, покликала свого молодшого сина Якова, та й сказала йому: Ось твій брат Ісав погрожує вбити тебе. 43 Тому тепер, сину, послухай мого голосу: піднявшись, втікай до Месопотамії, до мого брата Лавана, у Харан. 44 І поживи з ним деякий час, поки не пройде лють 45 і гнів твого брата на тебе, — він забуде те, що ти йому заподіяв! А тоді , пославши, я приведу тебе звідти… Щоби часом за один день не залишилася я без дітей — без вас обох. 46 А Ісаакові Ревека сказала: Набридло мені життя через дочок Хетових синів. Якщо візьме Яків дружину з дочок цієї землі, — то навіщо мені жити?