Відіслання Якова до Лавана
1 І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: “Не бери жінки з дочок ханаанських.
2 Устань, піди до Падану арамейського, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї.
3 А Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, — і ти станеш громадою народів.
4 І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання, що Бог дав був її Авраамові”.
5 І послав Ісак Якова, і пішов він до Падану арамейського, до Лавана, сина Бетуїлового, арамеянина, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.
Ісав бере за жінку дочку Ізмаїла
6 І побачив Ісав, що Ісак поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти жінку, і поблагословив його, кажучи: “Не бери жінки з дочок ханаанських”,
7 і що послухався Яків батька свого й матері своєї, та й пішов до Падану арамейського.
8 І побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах Ісака, батька його,
9 і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, до жінок своїх за жінку.
З’явлення Бога Якову в Бет‑Елі
10 І вийшов Яків із Беер‑Шеви, і пішов до Харану.
11 І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці.
12 І снилось йому, — ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній.
13 І ото Господь став на ній і промовив: “Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, — Я дам її тобі та нащадкам твоїм.
14 І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі.
15 І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі”.
16 І прокинувся Яків зі свого сну, та й сказав: “Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!”
17 І злякався він, і сказав: “Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна”.
18 І встав Яків рано‑вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам’ятника, і вилив оливу на його верх.
19 І назвав він ім’я тому місцю: Бет‑Ел , а ймення того міста напочатку було Луз.
20 І склав Яків обітницю, говорячи: “Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись,
21 і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом,
22 і цей камінь, що я поставив за пам’ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, — щодо десятини, — дам десятину Тобі!”
1 Тож Ісаак, покликавши Якова, поблагословив його і наказав йому, кажучи: Не бери дружини з дочок ханаанських; 2 уставай та йди в Месопотамію, до дому Ватуїла, батька твоєї матері, і звідти візьми собі дружину з дочок Лавана, брата твоєї матері. 3 А мій Бог поблагословить тебе, зробить тебе великим і розмножить тебе, — і ти станеш громадою народів. 4 Нехай Він дасть тобі благословення мого батька Авраама, тобі й твоєму потомству після тебе, щоб успадкувати землю, в якій перебуваєш, котру Бог дав Авраамові. 5 І відіслав Ісаак Якова, і той пішов у Месопотамію, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.
6 Ісав побачив, що Ісаак поблагословив Якова, і той відійшов до сирійської Месопотамії, щоб узяти звідти собі дружину, і коли благословляв його, то повелів, кажучи: Не бери дружини з дочок ханаанських, 7 і що Яків послухав свого батька та свою матір і пішов у Месопотамію. 8 Тож побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах його батька Ісаака, 9 і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв собі за жінку Маелет — дочку Ізмаїла, Авраамового сина, Навайотову сестру, додатково до своїх жінок. 10 І вирушив Яків від Криниці клятви, і попрямував до Харана. 11 Він знайшов місце і заночував там, бо зайшло сонце. Він узяв з того місця камінь, поклав собі під голову і провів ніч у тій місцевості. 12 Він мав сон: ось драбина, що стояла на землі, а її верх сягав аж до неба, і Божі ангели піднімалися й спускалися по ній. 13 А Господь став на неї і промовив: Я — Господь, Бог твого батька Авраама, і Бог Ісаака; не бійся: землю, на якій ти спиш, дам її тобі та твоїм нащадкам. 14 А твоїх нащадків буде як земного піску; і поширяться на захід, на південь, на північ і на схід; і в тобі, і у твоїх нащадках будуть благословенні всі племена землі. 15 Ось Я з тобою — оберігатиму тебе на кожній дорозі, куди лише підеш; і поверну тебе в цю землю, бо Я не залишу тебе, аж доки не виконаю всього, що Я тобі сказав.
16 І прокинувся Яків від свого сну, та й сказав: Є Господь на цьому місці, а я й не знав. 17 Його охопив страх, і він сказав: Яке страшне це місце! Це ж ніщо інше, як Дім Божий! Це небесні брами! 18 Яків устав вранці, узяв камінь, який там поклав був собі під голову, і поставив його як стовп, і полив олією на нього зверху. 19 І назвав Яків те місце «Дім Божий» ; раніше назва міста була Уламлуз. 20 І звернувся Яків у молитві, промовляючи: Якщо Господь Бог буде зі мною і оберігатиме мене на цій дорозі, котрою я йду, і дасть мені хліба їсти та вбрання зодягнутися, 21 і здоровим поверне мене до дому мого батька, то Господь буде мені Богом, 22 і цей камінь, якого я поставив як стовп, буде мені Божим домом, і з усього, що тільки даси мені, — дам Тобі з того десятину!