1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: “Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!”
2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: “Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?”
3 І сказала вона: “Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей”.
4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.
5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.
6 І сказала Рахіль: “Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина”. Тому назвала ймення йому: Дан .
7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.
8 І сказала Рахіль: “Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла”. І назвала ймення йому: Нефталим .
9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.
10 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.
11 І сказала Лія: “Прийшло щастя”, і назвала ймення йому: Ґад .
12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.
13 І промовила Лія: “То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну”. І назвала ймення йому: Асир .
14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: “Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!”
15 А та відказала їй: “Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?” І сказала Рахіль: “Тому‑то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!”
16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: “Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого”. І лежав він із нею ночі тієї.
17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п’ятого сина.
18 І промовила Лія: “Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові”. І назвала ймення йому: Іссахар .
19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.
20 І промовила Лія: “Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів”. І назвала ймення йому: Завулон .
21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.
22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.
23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: “Бог забрав мою ганьбу!”
24 І назвала ймення йому: Йосип , кажучи: “Додасть Господь мені іншого сина!”
Заплата Якову за службу в Лавана
25 І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: “Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого.
26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі”.
27 І промовив до нього Лаван: “Коли я знайшов милість в очах твоїх , побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе”.
28 І далі казав: “Признач собі заплату від мене, — і я дам”.
29 А той відказав: “Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.
30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?”
31 І сказав Лаван : “Що ж я тобі дам?” А Яків промовив: “Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.
32 Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну — з‑поміж овець, і переполасе й крапчасте з‑поміж кіз, — і це буде заплата мені.
33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з‑поміж кіз і не чорне з‑поміж овець, — крадене воно в мене”.
34 А Лаван відказав: “Так, — нехай буде за словом твоїм!”
35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.
36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.
37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.
38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити.
39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.
40 І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.
41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.
42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.
43 І дуже‑дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.
1 Побачила ж Рахиль, що не народила дитини Якову, і сповнилася заздрощів Рахиль до своєї сестри, і промовила до Якова: Дай мені дітей! Якщо ж ні — я помру! 2 Тоді Яків обурився на Рахиль і сказав: Хіба ж я замість Бога, Який позбавив тебе плоду лона? 3 А вона сказала Якову: Ось моя рабиня Вала; увійди до неї, — і народить на мої коліна, тож матиму і я дітей від неї. 4 І вона дала йому свою рабиню Валу — за дружину, і Яків увійшов до неї. 5 Вала, рабиня Рахилі, завагітніла й народила Якову сина. 6 І сказала Рахиль: Бог присудив на мою користь, і почув мій голос, і дав мені сина. Тому-то й дала йому ім’я — Дан . 7 І завагітніла знову Вала, рабиня Рахилі, і народила другого сина Якову. 8 І сказала Рахиль: Підтримав мене Бог: я змагалася з моєю сестрою — і перемогла. Тож дала йому ім’я — Нефталим .
9 Побачила ж Лія, що перестала народжувати, і взяла свою рабиню Зелфу, і дала її Якову за дружину. 10 Яків увійшов до неї — і Зелфа, Ліїна рабиня, завагітніла і народила Якову сина. 11 Тож сказала Лія: Яке щастя! І вона дала йому ім’я — Ґад . 12 І ще завагітніла Зелфа, Ліїна рабиня, і знову народила Якову — другого сина. 13 А Лія сказала: Я щаслива, бо жінки називатимуть мене блаженною. І дала йому ім’я — Асир .
14 Якось вийшов Рувим у дні жнив пшениці й знайшов у полі мандраґорові яблука; він приніс їх своїй матері Лії. А Рахиль сказала Лії: Дай мені мандраґорових яблук твого сина. 15 Та Лія сказала: Хіба не досить тобі того, що ти забрала мого чоловіка? Невже ще й мандраґорові яблука мого сина забереш? А Рахиль відповіла: Гаразд, нехай за мандраґорові яблука твого сина цієї ночі він спить з тобою. 16 Прийшов же Яків увечері з поля, а Лія вийшла йому назустріч, та й сказала: Сьогодні заходь до мене, бо я найняла тебе за мандраґорові яблука мого сина. Тож тієї ночі він спав з нею. 17 І Бог вислухав Лію, і вона завагітніла, і народила Якову п’ятого сина. 18 І сказала Лія: Бог винагородив мене за те, що я дала мою рабиню своєму чоловікові. І дала йому ім’я — Іссахар, тобто Винагорода.
19 І знову завагітніла Лія, і народила Якову шостого сина. 20 І сказала Лія: Обдарував мене Бог чудовим даром. Саме тепер вибере мене мій чоловік, бо я народила йому шістьох синів. І дала йому ім’я — Завулон. 21 А після цього народила дочку і дала їй ім’я — Діна.
22 Згадав же Бог Рахиль, і Бог вислухав її, і відкрив її лоно. 23 Завагітнівши, вона народила Якову сина. І сказала Рахиль: Бог зняв з мене ганьбу; 24 і дала йому ім’я — Йосиф , кажучи: Нехай додасть мені Бог іншого сина.
25 Сталося ж: коли народила Рахиль Йосифа, то Яків сказав Лаванові: Відпусти мене, щоб я відійшов у свою місцевість і до свого краю. 26 Віддай моїх дружин і дітей, задля яких я на тебе працював, щоб я пішов. Бо ти знаєш ту примусову роботу, котру я відробив тобі. 27 А Лаван сказав йому: Якщо я знайшов у тебе ласку… адже через знамення я побачив, що поблагословив мене Бог з твоїм приходом. 28 Визнач мені, скільки тобі платити, — і я дам. 29 А Яків йому сказав: Ти знаєш, як для тебе я працював, і скільки було твоєї худоби зі мною. 30 Адже мало було того, що належало тобі до мого приходу , а стало численним, і поблагословив тебе Господь з моїм прибуттям. А тепер, коли я подбаю за власний дім? 31 А Лаван запитав його: Що тобі дати? Не давай мені нічого, — відповів йому Яків, — я знову пастиму і стерегтиму твоїх овець, якщо зробиш мені те, що я скажу: 32 Сьогодні обійди свою отару й вилучи звідти кожну рябу овечку з-поміж овець і кожну чисто білу та крапчасту тварину між козами. Оце буде моя платня. 33 І завтра свідчитиме про мене моя праведність, бо моя платня буде перед тобою; усе, що не крапчасте або чисто біле серед кіз та рябе серед овець, — те мною вкрадене. 34 А Лаван йому сказав: Нехай буде за твоїм словом.
35 І відділив того дня рябих і чисто білих козлів, і всі рябі та чисто білі кози, і все, що мало в собі біле, а все, що серед баранів було рябе, дав у руки своїх синів. 36 І розділив їх з Яковом відстанню в три дні ходи. Яків же пас ту отару Лавана, яка залишилася.
37 Взяв собі Яків зеленого галуззя з тополі, з мигдалевого дерева і з платана; нарізав Яків білих пасів, здираючи зелену кору ; на галузках появлялося те, що набіло обстругане — полосате. 38 І поклав палиці, котрі обстругав, у жолоби для води, щоб як вівці прийдуть пити біля палиць, то під час водопою 39 вівці паруватимуться при галузках. І народжували вівці чисто білих, крапчастих і крапчасто-рябих ягнят. 40 Яків розділив ягнят, а перед вівцями поставив чисто білого барана і також кожне крапчасте з ягнят. І відділив собі отари окремо — не змішував їх з вівцями Лавана. 41 Сталося ж, що в час, коли вівці парувалися і зачинали, Яків клав палиці перед вівцями в коритах, щоб вони парувалися перед палицями. 42 А коли вівці дали приплід, — палиць вже не клав. Тож непозначені належали Лаванові, а позначені — Якову. 43 І надзвичайно розбагатів той чоловік — і було в нього багато худоби і волів, рабів і рабинь, верблюдів і ослів.