Приготовлення до зустрічі з Ісавом
1 І встав Лаван рано‑вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, — і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.
2 А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи.
3 І Яків сказав, коли їх побачив: “Це Божий табір!” І він назвав ім’я тому місцю: Маханаїм .
4 І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.
5 І наказав їм, говорячи: “Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.
6 І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх”.
7 І вернулися посли до Якова, та й сказали: “Ми прийшли були до брата твого, до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним”.
8 І Яків сильно злякався, і був затурбований . І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.
9 І сказав: “Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб’є його, то вціліє позосталий табір”.
10 І Яків промовив: “Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: “Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, — і Я зроблю тобі добре”.
11 Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори.
12 Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.
13 А Ти ж був сказав: “Учинити добро — учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч”.
14 І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:
15 кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,
16 верблюдиць дійних та їх жереб’ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.
17 І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: “Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом”.
18 І він наказав першому, кажучи: “Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?
19 то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами”.
20 І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: “Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете його,
21 і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, — може, він підійме обличчя моє”.
22 І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.
23 І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.
24 І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.
Яковова боротьба в Пенуїлі
25 І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.
26 І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним.
27 І промовив: “Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря”. А той відказав: “Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене”.
28 І промовив до нього: “Як твоє ймення?” Той відказав: “Яків”.
29 І сказав: “Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль , бо ти боровся з Богом та з людьми, — і подужав”.
30 І запитав Яків, і сказав: “Скажи ж Ім’я Своє”. А Той відказав: “Пощо питаєш про Ймення Моє?” І Він поблагословив його там.
31 І назвав Яків ім’я того місця: Пенуїл , бо “бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя”.
32 І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно.
33 Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.
1 Уставши рано, Лаван поцілував своїх дітей та своїх дочок і поблагословив їх. І Лаван, повернувшись, пішов до своєї місцевості. 2 А Яків пішов своєю дорогою. Поглянувши, він побачив озброєний Божий полк — його зустріли Божі ангели. 3 Коли Яків їх побачив, то сказав: Це — Божий полк. Тож назвав те місце: Полки.
4 Перед собою Яків послав послів до свого брата Ісава, у землю Сиїр, до місцевості Едом, 5 і заповів їм, кажучи: Так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить раб твій Яків: У Лавана жив я і затримався аж дотепер. 6 І є в мене воли, осли, вівці, раби і рабині; тож послав я сповістити моєму панові Ісаву, аби твій слуга знайшов ласку в тебе. 7 І повернулися посли до Якова, кажучи: Ходили ми до твого брата Ісава. Він іде назустріч тобі, а з ним — чотириста чоловік. 8 І великий страх охопив Якова, і він розгубився. Тож поділив людей, які були з ним, волів і овець на два табори. 9 Якщо прийде Ісав до одного табору, — сказав Яків, — і знищить його, то другий табір врятується. 10 Яків промовив: Боже мого батька Авраама і Боже мого батька Ісаака, Господи, Який сказав мені: Повернися в землю свого народження — і зроблю тобі добро! 11 Достатньо мені всієї справедливості й усієї правди, яку вчинив Ти Своєму рабові. Бо з одним своїм посохом перейшов я цей Йордан, а тепер ось я виріс у два табори. 12 Визволи мене з руки мого брата Ісава, бо я його боюся, щоби часом, прийшовши, не вбив мене й дітей з матір’ю. 13 Ти ж сказав: Багато вчиню тобі добра й зроблю твоїх нащадків — як морський пісок, що не перерахувати через велику кількість.
14 Він провів там ту ніч. І взяв дари, котрі приніс, і послав своєму братові Ісаву: 15 двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів, 16 тридцять верблюдиць-годувальниць і їхніх верблюденят, сорок волів, десять биків, двадцять ослів і десять ослят. 17 Кожне стадо окремо він передав в руки своїх рабів, а своїм рабам сказав: Ідіть попереду мене і зберігайте відстань між стадом і стадом. 18 Він звелів першому, кажучи: Якщо тебе зустріне мій брат Ісав і запитає тебе, кажучи: Чий ти і куди йдеш, і чиє це стадо , яке йде перед тобою? — 19 ти відповідай: Твого раба Якова; дари послав моєму панові Ісаву, та ось і він сам за нами. 20 Так звелів він першому, і другому, і третьому, і всім, які йшли за цими стадами, кажучи: Такі слова промовте Ісаву, коли його зустрінете. 21 Ви також скажіть: Ось твій слуга Яків іде за нами! — оскільки він говорив собі : Зроблю лагідним його обличчя дарами, що йдуть перед ним, а потім побачу його в лице, тож, можливо, прийме й мою особу. 22 І дари випереджували його особу, — він ту ніч провів у таборі.
23 Устав він тієї ночі, взяв обох жінок, обох рабинь, своїх одинадцятеро дітей і переправив через брід Явок. 24 І взяв їх, і перевів через струмок, і перепровадив усе, що належало йому. 25 Тож Яків залишився сам… і якийсь Чоловік боровся з ним до ранку. 26 Та побачивши, що не здолає його, торкнувся до м’яза його стегна, і затерпнув м’яз стегна Якова, коли Він боровся з ним. 27 І сказав йому: Відпусти Мене, бо настав світанок. Той же сказав: Не відпущу Тебе, якщо не поблагословиш мене. 28 А Він запитав його: Яке твоє ім’я? Той відповів: Яків. 29 Він же відповів йому: Не буде більше ім’я твоє Яків, а Ізраїль буде твоє ім’я, бо ти витримав змагання з Богом і сильний є між людьми. 30 А Яків, запитуючи, сказав: Назви мені Своє Ім’я. Чого оце питаєш про Моє Ім’я? — промовив Той, і поблагословив його там. 31 І дав Яків назву тому місцю «Образ Божий». Адже я побачив Бога обличчям в обличчя, — сказав він , — та моя душа спаслася.
32 І засяяло йому сонце, коли проминув Образ Божий. Він кульгав на своє стегно. 33 Ось чому ізраїльські сини досі не їдять сухожилля, що затерпло, яке міститься в м’язі стегна, бо Він доторкнувся до сухожилля широкої частини стегна Якова — і воно затерпло.