Йосип у домі Потіфара
1 А Йосип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфар, царедворець фараонів, начальник царської сторожі, муж‑єгиптянин, з руки ізмаїльтян, що звели його туди.
2 І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина.
3 І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Господь щастить у руці його.
4 І Йосип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку.
5 І сталося, — відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, — у домі й на полі.
6 І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду.
Йосип і жінка Потіфарова
7 І сталося по тих пригодах, і звела свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: “Ляж зо мною!”
8 А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: “То ж пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку.
9 Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хіба що тебе, — бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?”
10 І сталося, що вона день у день говорила Йосипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею.
11 І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було нікого з людей дому.
12 І схопила вона його за одежу його, кажучи: “Лягай же зо мною!” А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір.
13 І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір,
14 то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: “Дивіться, — він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом.
15 І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір…
16 І я поклала його одежу при собі аж до приходу пана його до свого дому”.
17 І вона переказала йому цими словами, говорячи: “До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною.
18 І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір”.
19 І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: “Отакі‑то речі вчинив мені твій раб”, то запалився гнів його.
Йосип у в’язниці відгадує сни
20 І взяв його Йосипів пан, та й віддав його до дому в’язничного, до місця, де були ув’язнені царські в’язні. І пробував він там у тім домі в’язничнім.
21 А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в’язничного дому.
22 І начальник в’язничного дому дав у руку Йосипа всіх в’язнів, що були в домі в’язничнім, і все, що там робили, робив він.
23 Начальник в’язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь.
1 А Йосифа привели до Єгипту. І купив його з рук ізмаїльців, які привели його туди, Петефрій — євнух фараона, начальник охорони, чоловік-єгиптянин. 2 Та Господь був з Йосифом. Він був людиною здібною і перебував у домі біля пана-єгиптянина. 3 Його пан знав, що Господь з ним, і що б він не робив, — Господь виводить на добре. 4 І знайшов Йосиф ласку у свого пана, бо догоджав йому, і той настановив його над своїм домом, і все, що мав, він віддав у руки Йосифа.
5 Сталося ж після того, як поставив його над своїм домом, і над усім, що було в нього, — поблагословив Господь дім єгиптянина задля Йосифа, і Господнє благословення було на всьому його маєтку, у домі та на полі. 6 І все, що належало йому, він передав у руки Йосифа й нічого не знав про своє, хіба що про хліб, який сам їв. А Йосиф був гарної будови і дуже вродливий з обличчя. 7 І сталося після цих подій, що дружина його пана кинула свій погляд на Йосифа і сказала: Переспи зі мною. 8 Він же не захотів і сказав дружині свого пана: Якщо мій пан завдяки мені про ніщо у своєму домі не знає, а все, що належить йому, передав у мої руки, 9 і в цьому домі немає більшого від мене, і не заборонено мені нічого, крім тебе, бо ти — його дружина, — то як зроблю цей поганий учинок і згрішу перед Богом? 10 І хоч вона день у день говорила Йосифові, щоб лягти з нею і щоби зійтися з нею, та він її не слухав.
11 Сталося ж, що одного з таких днів Йосиф увійшов до будинку виконувати свої справи, а всередині не було нікого з прислуги, 12 вона схопила його за одяг, наполягаючи: Ляж зі мною! Та він утік, залишивши одяг у її руках, і вибіг надвір. 13 І сталося: коли вона побачила, що він залишив свій одяг у її руках і втік, і вибіг надвір, 14 то покликала тих, які були в домі, і сказала їм, стверджуючи: Дивіться, привів нам раба-єврея, щоб насміхався з нас! Він увійшов до мене, кажучи: Переспи зі мною, — та я закричала гучним голосом. 15 Коли ж він почув, що я зняла галас і закричала, то залишив свій одяг у мене, утік і вибіг надвір. 16 Вона залишила одяг при собі, доки не прийшов пан до свого дому. 17 До нього вона заговорила цими ж словами, кажучи: Увійшов до мене раб-єврей, якого ти привів до нас, аби поглузувати з мене, і сказав мені: Пересплю з тобою. 18 А коли він почув, що я зняла галас і закричала, то залишив свій одяг у мене, утік і вибіг надвір. 19 Сталося ж: коли його пан почув слова своєї дружини, які сказала йому, промовляючи: Так учинив мені твій раб, — то запалав гнівом.
20 І володар, взявши Йосифа, кинув його до в’язниці — до того місця, де в тій в’язниці тримали в’язнів царя. 21 Та Господь був з Йосифом і злив на нього милість, і дарував йому ласку перед начальником в’язниці; 22 і начальник в’язниці передав в’язницю та всіх ув’язнених, які були у в’язниці, і все, що там відбувалося, — в руки Йосифа. 23 Начальник в’язниці не вникав у жодну справу, оскільки все було в руках Йосифа, бо Господь був з ним, і все, що він чинив, Господь добре скеровував його руками.