Йосип відкривається братам
1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: “Виведіть усіх людей від мене!” І не було з ним нікого, коли Йосип відкрився браттям своїм.
2 І він голосно заплакав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.
3 І Йосип промовив до браттів своїх: “Я Йосип… Чи живий ще мій батько?”… І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його…
4 А Йосип промовив до братів своїх: “Підійдіть же до мене!” І вони підійшли, а він проказав: “Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту…
То Бог послав Йосипа до Єгипту
5 А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення.
6 Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п’ять літ, що не буде орки та жнив.
7 І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.
8 І виходить тепер, — не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.
Йосип запрошує батька до Єгипту
9 Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йосип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.
10 І осядь у землі Ґошен, і будеш близький до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.
11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.
12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.
13 І оповісте батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди”.
14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніямин плакав на шиї його…
15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними… А потому говорили брати його з ним.
Фараонові подарунки для Ізраїля
16 І розголошено в домі фараоновім чутку, говорячи: “Прийшли Йосипові брати!” І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.
17 І промовив фараон до Йосипа: “Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав’ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського.
18 І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам добра єгипетського краю. І споживайте ситість землі.
19 А ти одержав наказа сказати : Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.
20 А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю — ваше воно”.
21 І зробили так Ізраїлеві сини. А Йосип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.
22 І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п’ять перемін одежі.
23 А батькові своєму послав він оце: десять ослів, нав’ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав’ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.
24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: “Не сваріться в дорозі!”
25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого.
26 І розповіли йому, кажучи: “Ще Йосип живий”, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм…
27 І переказували йому всі слова Йосипові, що говорив він до них. І як побачив він вози, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.
28 І промовив Ізраїль: “Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!”
1 І не міг Йосиф стриматися при всіх, які стояли перед ним, і сказав: Відішліть усіх від мене! І нікого більше не було біля Йосифа, коли відкривався своїм братам. 2 Він підніс голос з плачем. І почули всі єгиптяни, і чути було в домі фараона. 3 Йосиф сказав своїм братам: Я — Йосиф! Чи живий ще мій батько? І брати не могли йому відповісти, бо оторопіли. 4 Та Йосиф сказав своїм братам: Підійдіть же до мене! І вони наблизилися. А він сказав: Я — ваш брат Йосиф, якого ви продали в Єгипет. 5 Однак, тепер не сумуйте, і хай не здається вам жорстоким, що ви мене сюди продали, бо заради життя Бог послав мене перед вами. 6 Ось другий рік голоду на землі, ізалишилося ще інших п’ять років, коли не буде ні оранки, ні жнив. 7 Тож мене послав Бог перед вами зберегти ваш останок на землі у цей час і прогодувати ваш великий останок. 8 Отже, не ви послали мене сюди, а Бог. І Він зробив мене, наче батьком фараонові й паном над усім його домом, і володарем усієї Єгипетської землі.
9 Тож поспішайте! Йдіть до мого батька і скажіть йому: Так говорить твій син Йосиф: Бог зробив мене паном усієї Єгипетської землі. Тому прибудь до мене — не барися. 10 Ти поселишся в землі Ґесем у Аравії, і будеш неподалік від мене, — ти й твої сини, і сини твоїх синів, твої вівці, і твої воли, і те, що в тебе є; 11 і прогодую тебе там, — бо ще п’ять років голоду, — щоб не загинув ти й твої сини, і все твоє майно. 12 Ось ваші очі та очі Веніамина, мого брата, бачать, що це мої уста промовляють до вас. 13 Отже, сповістіть моєму батькові про всю мою славу в Єгипті, та про те, що ви бачите, і, не гаючись, приведіть мого батька сюди. 14 І впавши на шию свого брата Веніамина, заплакав з ним, і Веніамин плакав на його шиї. 15 І поцілувавши всіх своїх братів, плакав з ними, а після цього його брати заговорили до нього.
16 І донесли чутку до дому фараона, розказуючи: Прибули брати Йосифа. Тож зрадів фараон і його слуги. 17 І промовив фараон до Йосифа: Скажи своїм братам: Ось що зробіть: навантажте ваші вози і вирушайте до Ханаанської землі. 18 Заберіть свого батька та ваше майно, прийдіть до мене, — і дам вам з усякого єгипетського добра, і ви споживатимете найкращі дари землі. 19 Ти ж накажи наступним чином: З Єгипетського краю необхідно взяти вози для своїх дітей та жінок. Заберіть свого батька і прибувайте. 20 І не шкодуйте за вашими особистими речами, бо всі блага Єгипту будуть для вас.
21 Сини Ізраїля так і зробили. А Йосиф дав їм вози, згідно з наказом фараона-царя, і дав їм харчів на дорогу, 22 і всім видав по дві зміни одягу, а Веніаминові він дав триста золотих монет і п’ять змін одягу; 23 і своєму батькові послав так само, і десять ослів, які везли з усіх благ Єгипту, і десять ослиць, які везли його батькові хліб на дорогу. 24 Тож він відіслав своїх братів — і вони пішли. І наказав їм: Не сваріться в дорозі.
25 Вони вирушили з Єгипту і прибули в Ханаанську землю, до свого батька Якова, 26 і сповістили йому, кажучи: Твій син Йосиф живий, і він панує над усією Єгипетською землею! І здивувався подумки Яків, бо він не повірив їм. 27 Вони ж розповіли йому все, сказане Йосифом, що той говорив їм. Та дух їхнього батька Якова загорівся, коли він побачив вози, які вислав Йосиф, щоби його забрати, 28 і Ізраїль сказав: Найважливіше для мене, що Йосиф, мій син, ще живе! Піду й побачу його, перш ніж я помру.