Похорон Якова
1 І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його.
2 І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля.
3 І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят день.
4 А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: “Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так:
5 “Батько мій заприсяг був мене, говорячи: “Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, — там поховаєш мене”. А тепер нехай я піду, і поховаю батька свого, та й вернуся”.
6 І сказав фараон: “Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе”.
7 І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші єгипетського краю,
8 і ввесь дім Йосипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні Ґошен.
9 І вирушили з ним також колесниці та комонники. І був табір їх дуже великий.
10 І прийшли вони до Ґорен‑Атаду, що по другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем… І він учинив батькові своєму семиденну жалобу.
11 І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жалобу в Ґорен-Атаді, та й сказали: “То сильна жалоба для Єгипту!” Тому‑то кликнули ім’я його Авел-Міцраїм , що на тім боці Йордану.
12 І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був.
13 І понесли його сини його до ханаанського Краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре.
14 А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.
Чому Йосип був проданий до Єгипту
15 І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: “А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли?”
16 І переказали вони Йосипові, говорячи: “Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:
17 Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого!” І заплакав Йосип, як вони говорили до нього…
18 І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: “Ось ми тобі за рабів!”
19 А Йосип промовив до них: “Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?
20 Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, — щоб заховати при житті великий народ!
21 А тепер не лякайтеся, — я буду утримувати вас та дітей ваших!” І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.
Йосипова смерть
22 І осівся Йосип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ.
23 І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.
24 І сказав Йосип до братів своїх: “Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову”.
25 І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, говорячи: “Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої!”
26 І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ. І забальзамували його, і він був покладений у труну в Єгипті.
1 І Йосиф, припавши до обличчя свого батька, заплакав за ним і поцілував його. 2 Своїм слугам-бальзамувальникам Йосиф звелів підготувати до поховання тіло свого батька, і бальзамувальники підготували до поховання тіло Ізраїля. 3 І сповнилося йому сорок днів, тому що стільки днів триває бальзамування. А Єгипет оплакував його сімдесят днів.
4 Коли ж минули дні оплакування, Йосиф сказав вельможам фараона, промовляючи: Якщо я знайшов ласку перед вами, донесіть до вух фараона такі слова: 5 Мій батько взяв з мене клятву, кажучи: У гробниці, яку я собі викопав у Ханаанській землі, — там мене поховаєш. Тож тепер я піду й поховаю мого батька, та й повернуся. 6 А фараон відповів: Іди, поховай свого батька саме так, як з тебе взяв клятву.
7 І Йосиф пішов поховати свого батька, і пішли з ним усі слуги фараона і вельможі його дому, і всі вельможі Єгипетського краю, 8 і весь дім Йосифа, і його брати, і весь дім його батька. А рідних, овець і волів позалишали в ґесемській землі. 9 І вирушили з ним також колісниці та вершники, тож утворився дуже великий табір. 10 Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і оплакали його великим та дуже сильним голосінням. І Йосиф учинив семиденну жалобу за своїм батьком. 11 І мешканці Ханаанської землі побачили жалобу на току Атада, та й сказали: Це велика жалоба для єгиптян. Через це названо те місце, що за Йорданом: Жалоба Єгипту. 12 Як Яків їм заповів, так його сини йому і зробили, — там його і поховали. 13 Його сини перенесли його до Ханаанської землі, та й поховали його в подвійній печері, яку придбав у власність Авраам в Ефрона-хета, — печеру для гробниці, що напроти Мамре. 14 І Йосиф повернувся до Єгипту, — сам, його брати і ті, хто ходив ховати його батька.
15 Брати Йосифа побачили, що їхній батько помер, та й сказали: Щоби часом не пригадав нам Йосиф усього та таки не помстився нам за все зло, яке ми йому заподіяли. 16 І, прийшовши до Йосифа, вони сказали: Твій батько взяв з нас клятву перед своєю смертю, кажучи: 17 Так скажіть Йосифові: Прости їм злочин та їхній гріх, оскільки заподіяли тобі зло. Тож тепер прости зло Божих рабів твого батька. І Йосиф розплакався, коли вони йому це говорили. 18 А вони підійшли до нього, та й сказали: Ось ми — твої раби. 19 Та Йосиф до них промовив: Не бійтеся, адже я — Божий. 20 Ви змовилися проти мене на зло, однак Бог повернув це для мене на добро, аби лиш вийшло так, як є сьогодні: щоби прогодувати численний народ. 21 І він сказав їм: Не бійтеся, я надалі годуватиму вас і ваші родини. І втішив їх, промовляючи до їхнього серця.
22 І жив Йосиф у Єгипті, — він, його брати і весь дім його батька. І прожив Йосиф сто десять років. 23 І побачив Йосиф Єфремових дітей аж до третього покоління. І сини Махіра, Манасіїного сина, народилися біля ніг Йосифа. 24 І сказав Йосип своїм братам, промовляючи: Я вмираю, та Бог неодмінно відвідає вас і виведе вас із цієї землі в землю, яку Бог обіцяв нашим батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову. 25 І Йосиф взяв із синів Ізраїля клятву, говорячи: Коли відвідає вас Бог, — а Він неодмінно відвідає, — то заберете звідси й мої кості із собою. 26 Йосиф помер у віці ста десяти років, і зробили йому похорон, і поклали його в труну в Єгипті.