Кого Бог любить, того й карає
1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
3 Тож подумайте про Того, Хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
4 Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,
5 і забули нагад, що говорить до вас, як синів: “Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає”!
7 Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх , то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?
10 Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.
11 Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!
Накази про праведне життя
12 Тому то “опущені руки й коліна знеможені випростуйте”,
13 і “чиніть прості стежки ногам вашим”, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб “не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою”, і щоб багато хто не опоганились тим.
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.
18 Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,
19 і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: “Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита”.
21 І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: “Я боюся й тремчу”!..
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удосконалених праведників,
24 і до Посередника Нового Заповіту — до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.
25 Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: “Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом”.
27 А “ще раз” визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зі страхом.
29 Бо наш Бог — то “палючий огонь”!
Дивлячись на Проводиря
1 Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами,
2 дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу.
3 Подумайте ж про Того, Хто від грішників перетерпів таку наругу над Собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами.
4 Ви ще не боролися до крові, воюючи з гріхом.
Кого Бог любить, того й карає
5 І забули про заклик, що звернений до вас як до синів: Сину мій, не нехтуй Господніми картаннями і не падай духом, коли Він докоряє.
6 Адже кого Господь любить, того й карає, і б’є кожного сина, якого приймає.
7 Якщо зазнаєте докору, то з вами Бог поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає?
8 Якщо ж ви залишаєтеся без картання, якого зазнавали всі, тоді ви незаконні діти, а не сини.
9 До того ж ми мали наших тілесних батьків, які карали, і ми соромилися, то чи не значно більше повинні коритися Отцеві духів, аби жити?
10 Ті — на короткий час нас карали, коли вважали це за потрібне, а Цей — для нашої користі, щоб ми стали учасниками Його святості.
11 Усяке ж покарання в даний час не здається радістю, але смутком; та згодом ті, які навчені ним, приносять мирний плід праведності.
Жити у Божій присутності
12 Тому випростайте опущені руки і знеможені коліна,
13 і стежки для ваших ніг зробіть прямими, аби кульгаве не збочило, але радше щоб виправилося.
14 Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа.
15 Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої благодаті, аби хто не наробив прикрощів, коли випустить гіркий корінь, та щоб ним багато хто не опоганився;
16 аби не був хто блудником або нечестивим, як Ісав, який за одну страву віддав своє первородство.
17 Тож знайте, що й тоді, коли він забажав успадкувати благословення, — був відкинутий, хоча зі слізьми його шукав, бо не знайшов можливості покаятися.
18 Адже ви приступили не [до гори], до котрої можна доторкнутися, ні до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі,
19 і звука сурми, і голосу мови; його почувши, вони просили, аби більше не звучало до них слово,
20 тому що не могли знести наказу: Коли б і тварина доторкнулася до гори, то нехай буде побита камінням!
21 І таким страшним було те видовище, що Мойсей сказав: Я наляканий і тремчу.
22 Але ви приступили до гори Сіон, до міста Живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, до торжества,
23 до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога — Судді всіх, до духів праведників, які досягли досконалості,
24 до Посередника Нового Завіту — Ісуса — і до крові очищення, яка краще промовляє від крові Авеля.
25 Пильнуйте, аби не відректися Того, Хто говорить. Якщо ті, котрі зреклися того, хто пророкував на землі, не уникнули кари, то тим більше ми, коли зрікаємося Того, Хто з неба,
26 і голос Якого тоді захитав землею, і Який тепер обіцяв, кажучи: Ще раз Я захитаю не тільки землею, але й небом.
27 Оце «ще раз» означає заміну того, що хитається, як такого, що створене, аби залишилося непохитним.
28 Тому, одержуючи непохитне Царство, маємо благодать, якою служимо до вподоби Богові з побожністю і страхом.
29 Адже наш Бог — це нищівний вогонь.