Не вчиню жару гніву Свого
1 Як Ізраїль був хлопцем, Я його покохав, і з Єгипту покликав Я сина Свого.
2 Як часто їх кликав, так вони йшли від Мене, — приносили жертви Ваалам, і кадили бовванам.
3 Я ж Єфрема ходити навчав, Я їх брав на рамена Свої, та не знали вони, що Я їх лікував.
4 Я тягнув їх шнурками, що людям лицюють, шнурками любови, і був Я для них, немов ті, що здіймають ярмо з‑над їхньої шиї, і Я їх годував.
5 До краю єгипетського він не вернеться, та Ашшур — він буде для нього царем, бо вони не хотіли вернутись до Мене .
6 А містами його ґрасуватиме меч, і засуви його повиламлює він та й пожере їх за задуми їхні.
7 А народ Мій схильний відпадати від Мене, і хоч кличуть його догори, він не підіймається разом.
8 Як тебе Я, Єфреме, віддам, як видам тебе, о Ізраїлю? Як тебе Я віддам, як Адму, учиню тебе, мов Цевоїм? У Мені перевернулося серце Моє, розпалилася разом і жалість Моя!
9 Не вчиню жару гніву Свого, більше нищити Єфрема не буду, бо Бог Я, а не людина, серед тебе — Святий, і не прийду в люті гніву.
10 За Господом підуть вони, а Він заричить, немов лев, і Він заричить, і від заходу прийдуть в тремтінні сини.
11 Вони прийдуть в тремтінні, як птах із Єгипту, і як голуб із краю Ашшура , і Я посаджу їх по їхніх домах, говорить Господь.
1 Тому що Ізраїль — дитина, і Я його полюбив, то з Єгипту Я покликав його дітей. 2 Так, як Я їх покликав, так відходили від Мого обличчя. Вони приносили жертви Ваалам і кадили ладан кованим божкам . 3 Я зв’язав Єфрема, Я взяв його на Мою руку, та вони не пізнали, що Я їх оздоровив. 4 У тлінні людей Я їх притягав пов’язями Моєї любові, та буду їм, наче той чоловік, що б’є когось по його щоках. І погляну на нього, здолаю його. 5 Єфрем поселився в Єгипті, Ассур — він його цар, бо не забажав повернутися. 6 І знеміг меч у його містах і спочив у його руках, тож їстимуть за їхніми задумами. 7 І його народ пристав до своїх поселень, і Бог розлютиться на його шановані речі , і не підніме його.
8 Що тобі припишу, Єфреме? Чи обороню тебе, Ізраїле? Що тобі припишу? Чи поставлю тебе, як Адаму і як Севоїм? Моє серце повернулося в собі, затривожилося Моє розкаяння. 9 Не вчиню за гнівом Моєї люті, не дозволю вигубити Єфрема. Тому що Я — Бог, а не людина. Посеред тебе Святий, і не ввійду до міста. 10 Піду за Господом. Наче лев, зареве, бо він зареве, і жахнуться діти вод. 11 І жахнуться, як птах із Єгипту і як голубка із землі ассирійців. І поверну їх до їхніх домів, — говорить Господь.