Ізраїль славить Господа
1 Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки.
2 Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить!
3 Думку, оперту на Тебе , збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає.
4 Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!
5 Бо знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто — понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його!
6 Його топче нога, — ноги вбогого, стопи нужденних…
7 Проста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш.
8 І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам’ять Твою пожадання моєї душі, —
9 за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!
10 Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить!
11 Господи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони! Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів Твоїх!
12 Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав!
13 Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє.
14 Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них.
15 Розмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув.
16 Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав.
17 Як жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, — так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм:
18 ми були вагітними та корчилися з болю, немовби родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились…
19 Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло, тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя — це роса зцілень , і земля викине мертвих!
20 Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!
21 Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, — і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!
1 У той день заспівають цю пісню в землі Юди, кажучи: Ось сильне місто, і Він покладе нашим спасінням мур і укріплення. 2 Відкрийте брами, нехай увійде народ, який зберігає праведність, і який зберігає правду, 3 який підтримує правду і береже мир! Бо на Тебе, 4 Господи, поклали надію аж до віку, великий вічний Боже, 5 Який, упокоривши, звів униз тих, хто жив на висотах. Ти знищиш сильні міста і зведеш вниз аж до основ, 6 і їх топтатимуть ноги лагідних і покірних.
7 Дорога побожних стала прямою, і дорога побожних приготовлена. 8 Адже Господня дорога — суд. Ми поклали надію на Твоє Ім’я і на пам’ять, 9 яку бажає наша душа. З ночі Ти будиш мій дух до Тебе, Боже, тому що Твої приписи — світло на землі. Навчіться праведності, ви, хто живе на землі! 10 Бо не стало безбожного, він не навчився праведності на землі, не чинитиме правди. Нехай буде забраний безбожний, щоб не побачив Господньої слави. 11 Господи, Твоє плече високе, та вони не пізнали, а пізнавши, засоромляться. Ревнощі охоплять неосвічений народ, і тепер вогонь пожирає противників.
12 Господи, Боже наш, дай нам мир, бо Ти віддав нам усе. 13 Господи, Боже наш, пануй над нами! Господи, крім Тебе, іншого не знаємо, називаємо Твоє Ім’я. 14 А мертві не побачать життя, і лікарі не воскресять. Через це Ти навів, і Ти знищив, і Ти забрав усякого їхнього мужа. 15 Додай їм зла, Господи, додай зла всім славним землі! 16 Господи, ми Тебе згадали в скорботі, у малій скорботі Твоє напоумлення для нас. 17 І так, як та, котра терпить болі, коли приходить час народжувати, кричить від свого болю, такими ми стали для Твого улюбленого через Твій страх, Господи. 18 Ми завагітніли, перетерпіли болі й породили. Ми не вчинили духу спасіння на землі, але впадуть ті, які живуть на землі.
19 Воскреснуть мертві та встануть ті, хто в гробницях, і зрадіють ті, хто в землі. Бо роса від Тебе для них є лікуванням, а земля безбожних пропаде. 20 Іди, мій народе, увійди у свої світлиці, замкни твої двері, сховайся на мить, аж доки не мине Господній гнів. 21 Бо ось Господь від святині наводить гнів на тих, які живуть на землі, і земля відкриє свою кров, і не покриє винищених.