Господь у своїй славі. Очищення Ісаї
1 Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.
2 Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.
3 І кликав один до одного й говорив: “Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!”
4 І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!
5 Тоді я сказав: “Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!”
6 І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з‑над жертівника.
7 І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: “Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений”.
Нове доручення Ісаї
8 І почув я голос Господа, що говорив: “Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?” А я відказав: “Ось я, — пошли Ти мене!”
9 А Він проказав: “Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте.
10 Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!”
11 І сказав я: “Аж доки, о Господи?” А Він відказав: “Аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім…”
12 І віддалить людину Господь, і буде велике опущення серед землі…
13 І коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде… Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них пень по зрубі, насіння‑бо святости — пень їхній!
1 І сталося в рік, коли помер цар Озія, я побачив Господа, Який сидів на високому і піднесеному престолі, і дім, сповнений Його слави. 2 І серафими стояли довкола Нього, шість крил в одного і шість крил у другого: двома вони покривали обличчя, двома покривали ноги і двома літали. 3 І вони вигукували один до другого, і казали: Святий, святий, святий Господь Саваот! Уся земля наповнена Твоєю славою! 4 І від голосу, яким вони гукали, піднялися одвірки, і дім наповнився димом. 5 І я сказав: О, я нещасний, бо я уражений, адже, будучи людиною і маючи нечисті уста, і я живу посеред народу, який має нечисті уста, та я на власні очі побачив Господа, царя Саваота.
6 І до мене був посланий один із серафимів, і він мав у руці вугілля, яке взяв щипцями з жертовника, 7 і доторкнувся до моїх уст, кажучи: Ось це доторкнулося до твоїх губ і забере твої беззаконня, і очистить твої гріхи! 8 І я почув голос Господа, Який промовляв: Кого пошлю, і хто піде до цього народу? І я сказав: Ось я! Пошли мене! 9 А Він промовив: Піди і скажи цьому народові: Ви будете слухати й слухати , та не зрозумієте, будете дивитися й дивитися , та не побачите! 10 Адже розтовстіло серце цього народу, і своїми вухами тяжко чують, і прижмурили свої очі, щоби часом не побачили очима, не почули вухами, не зрозуміли серцем і не навернулися, — щоб я їх не оздоровив.
11 І я запитав: Аж доки, Господи? А Він сказав: Аж доки не будуть спустошені міста, щоб не були заселені, і доми, щоб не було людей, і земля залишиться пусткою. 12 І після цього Бог відішле далеко людей, а ті, хто залишився на тій землі, розмножаться. 13 І ще є на ній десята частина, і знову буде на пограбування, як модрина і як жолудь, коли відпаде від своєї шляпки.