Гамуйте свого язика
1 Не багато хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.
2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.
3 От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.
4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.
5 Так само й язик, — малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!
6 І язик — то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.
7 Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,
8 та не може ніхто із людей язика вгамувати, — він зло безупинне, він повний отрути смертельної!
9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.
10 Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!
11 Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?
12 Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця .
Де заздрість та сварка, там безлад
13 Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!
14 Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, —
15 це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.
16 Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!
17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.
18 А плід правди сіється творцями миру.
Приборкати свого язика
1 Брати мої, хай не буде багато таких, які стають учителями, знаючи, що приймемо більший осуд.
2 Адже всі ми багато грішимо. Коли ж хто не грішить словом, — то досконалий чоловік, здатний приборкати й усе тіло.
3 Ось і коням вкладаємо вуздечку в рот, щоб нам корилися, і керуємо всім їхнім тілом.
4 Ось і кораблі, хоч які великі та гнані бурхливими вітрами, але керуються малим стерном, куди [лише] хоче стерновий.
5 Так само і язик: хоч і малий орган, а дуже хвалиться. Ось який невеликий вогонь, а спалює такий великий ліс!
6 І язик — це вогонь, світ неправди. Язик [так] поставлений між нашими органами, що опоганює все тіло і підпалює круг життя, а його самого запалює геєна .
7 Адже всякий рід звірів і птахів, плазунів і риб приборкується, — вони освоєні людською природою.
8 А язика ніхто з людей не може приборкати; він — зло невгамовне, повний смертоносної отрути.
9 Ним благословляємо Господа й Отця і ним проклинаємо людей, які створені за Божою подобою.
10 З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не годиться, брати мої, щоб так воно було!
11 Хіба з одного джерела виходить солодка й гірка вода?
12 Чи може, брати мої, смоківниця родити оливки, а виноградна лоза — смокви? І солончак не може давати солодкої води.
Мудрість, що від Бога
13 Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго способу життя.
14 Коли ж маєте гірку заздрість і суперництво у ваших серцях, не хваліться і не говоріть неправди на правду.
15 Це не та мудрість, яка сходить згори, а земна, душевна, бісівська.
16 Тому що де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло.
17 А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, покірна, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава.
18 Адже плід праведності сіється в мирі — і творцями миру.