Самсон і Деліла
1 І пішов Самсон до Гази, і побачив там жінку‑блудницю, і ввійшов до неї.
2 А аззеянам донесли , говорячи: “Самсон прийшов сюди!” І оточили вони, і чатували на нього всю ніч у міській брамі. І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: “Будемо чатувати аж до ранішнього світу, — і заб’ємо його”.
3 І лежав Самсон аж до півночі. А опівночі встав, і схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки, та й вирвав їх разом із засувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхів’я гори, що навпроти Хеврону.
4 І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім’я їй Деліла .
5 І прийшли до неї филистимські володарі, та й сказали їй: “Намов його та й побач, — у чому його велика сила, і чим переможемо його та зв’яжемо його, щоб упокорити його? А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла”.
6 І сказала Деліла до Самсона: “Розкажи мені, у чому твоя велика сила, і чим можна зв’язати, щоб упокорити тебе?”
7 І сказав їй Самсон: “Якщо зв’яжуть мене сімома мокрими шнурами, що ще не висушені, то ослабну та й стану, як кожен із людей”.
8 І принесли їй филистимські володарі сім мокрих шнурів, що ще не були висушені, а вона зв’язала його ними.
9 А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті. І вона сказала до нього: “Филистимляни на тебе, Самсоне!” І він розірвав ті шнури, як розривається нитка з клоччя, коли понюхає огню. І не пізнана була його сила.
10 І сказала Деліла до Самсона: “Оце ти обманив мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені тепер, чим можна зв’язати тебе?”
11 А він їй сказав: “Якщо справді зв’яжуть мене новими суканими шнурами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей”.
12 І взяла Деліла нові шнури, та й зв’язала його ними, і сказала до нього: “Филистимляни на тебе, Самсоне!” А засідка сиділа в іншій кімнаті. І він зірвав їх зі своїх плечей, немов нитку.
13 І сказала Деліла Самсонові: “Досі ти обманював мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені, чим можна зв’язати тебе?” А він їй сказав: “Якщо утчеш сім кучерів моєї голови з основою”.
14 І вона прибила їх ткацьким клинком, та й сказала до нього: “Филистимляни на тебе, Самсоне!” А він обудився зі сну свого, та й вирвав ткацького клинка тканини та основу.
15 І сказала вона до нього: “Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною? Оце тричі обманив ти мене, і не розповів мені, у чому твоя велика сила”.
16 І сталося, коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпеливилася душа його на смерть.
17 І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: “Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назорей від утроби своєї матері. Якщо я буду оголений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна людина”.
18 І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських володарів, говорячи: “Прийдіть і цим разом, бо він розповів мені все своє серце”. І прийшли до неї филистимські володарі, і знесли срібло в своїй руці.
19 А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголити сім кучерів його голови. І став він слабнути, і відступила від нього сила його.
20 І сказала вона: “Филистимляни на тебе, Самсоне!” І збудився він зі сну свого та й сказав: “Вийду я, як раз у раз, і стрясуся”. А він не знав, що Господь відступився від нього.
21 І взяли його филистимляни, та й вибрали очі йому. І вони звели його до Гази, і зв’язали його мідяними ланцюгами, і він молов у домі ув’язнених.
22 А волос голови його зачав рости по тому , як був він оголений.
Самсонова смерть
23 А филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися. І сказали вони: “Наш бог передав у нашу руку Самсона, ворога нашого”.
24 І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: “Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю, який наші трупи намножив”.
25 І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: “Покличте Самсона, і нехай він посмішить нас”. І покликали Самсона з дому ув’язнених, і він витівав жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпами.
26 І сказав Самсон юнакові, що держав його за руку: “Пусти мене, і дай доторкнутися мені до тих стовпів, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпруся на них”.
27 А той дім був повен чоловіків та жінок, і туди зібралися всі филистимські володарі, а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, що приглядалися до жартів Самсона.
28 І кликнув Самсон до Господа, та й сказав: “Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього разу, Боже, і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх!”
29 І обняв Самсон обидва серединні стовпи, що на них міцно стояв той дім, і обперся на них, — на одного правицею своєю, а на одного лівицею своєю.
30 І сказав Самсон: “Нехай помру я разом із филистимлянами!” І він з великою силою сперся на стовпи , — і впав той дім на володарів та на ввесь той народ, що в ньому… І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя.
31 І зійшли його брати та ввесь дім його батька, і понесли його, і винесли та й поховали його між Цор’а та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його. А він судив Ізраїля двадцять літ.
1 Звідти Самсон пішов до Ґази. Він побачив там жінку-розпусницю і ввійшов до неї. 2 А мешканців Ґази сповістили, попереджаючи: Сюди прийшов Самсон! Тож вони оточили його і цілу ніч чатували на нього під брамою міста, — затаїлися на цілу ніч, кажучи: Залишимось аж до ранкового світла і вб’ємо його! 3 Самсон спав до півночі, а біля півночі встав й узяв двері міської брами і два стовпи, підняв їх разом із засувом, поклав на своє плече і поніс їх на верхів’я гори, яка є перед Хевроном, і поклав їх там.
4 І сталося після цього, що він полюбив жінку біля потоку Сорих, ім’я якої Даліла. 5 До неї прийшли сатрапи филистимців і сказали їй: Обмани його і довідайся, у чому полягає його велика сила і як зможемо подолати його? Ми зв’яжемо його, щоб його впокорити, а тобі ми дамо по тисячу сто срібних монет від кожного.
6 І Даліла говорила до Самсона: Сповісти мені, у чому твоя велика сила і чим будеш зв’язаний, щоб тебе впокорити? 7 А Самсон відповів їй: Якщо мене зв’яжуть сімома сирими, не ушкодженими тятивами, то стану слабким і буду, наче один із людей. 8 І принесли їй сатрапи филистимців сім сирих, неушкоджених тятив, і вона зв’язала його ними. 9 А вони сиділи в засідці на нього в кімнаті, і вона сказала йому: Филистимці на тебе, Самсоне! Та він розірвав тятиви, як розривається жмут клоччя, коли відчує вогонь. І вони не пізнали секрету його сили.
10 І сказала Даліла Самсонові: Ось ти мене обманув і сказав мені неправду, тож тепер сповісти мені, чим тебе можна зв’язати! 11 І він сказав їй: Якщо мене справді зв’яжуть сімома новими шнурами, які не були в роботі, то я ослабну і стану таким, як один із людей. 12 І взяла для нього Даліла нові шнури, зв’язала його ними і сказала йому: Филистимці на тебе, Самсоне! А засідка сиділа в кімнаті. Та він зірвав їх зі своїх рук, наче нитку.
13 І Даліла сказала Самсонові: Аж дотепер ти мене обманював і говорив мені неправду. Та врешті-решт сповісти мені, чим можна тебе зв’язати! І він сказав їй: Якщо сплетеш сім кучерів моєї голови з пряжею і приб’єш кілком до стіни, то буду слабкий, такий, як один з людей! 14 І Даліла приспала його, і взяла сім кучерів його голови з прядивом, прибила кілком до стіни і сказала йому: Филистимці на тебе, Самсоне! Він пробудився зі свого сну і витягнув кілки з пряжею зі стіни і з основою. І вони не пізнали секрету його сили.
15 І сказала йому Даліла: Як ти можеш говорити: Полюбив я тебе! — а твоє серце не зі мною? Це вже втретє обманув ти мене і не сповістив мені, у чому твоя велика сила! 16 І сталося, коли надокучила йому своїми словами цілу ніч, і дуже надокучила йому, і він ослаб аж до смерті. 17 І сповістив їй усе, що на його серці, розказуючи їй: Оскільки я є Божим назореєм від лона моєї матері, то до моєї голови не повинна торкатися бритва, та якщо я буду поголений, то моя сила відійде від мене, ослабну і буду таким, як усі люди.
18 І Даліла зрозуміла, що він сповістив їй усе зі свого серця, послала і покликала всіх сатрапів филистимців, кажучи: Прийдіть ще раз, бо він сповістив мені все, що на його серці. І всі сатрапи филистимців прийшли до неї, і принесли гроші у своїх руках. 19 Вона ж приспала його між своїми колінами, покликала стрижія, і той обстриг сім кучерів його голови. І він почав упокорятися, і його сила відійшла від нього. 20 А Даліла сказала йому: Филистимці на тебе, Самсоне! І він пробудився зі свого сну, і сказав: Вийду і вчиню так, як і завжди, скину їх із себе! Та він не знав, що Господь відступив від нього. 21 І филистимці схопили його, вибрали йому очі, повели його до Ґази і закували його мідними оковами, і він молов у домі в’язниці. 22 Та після того, як був пострижений, волосся його голови почало відростати.
23 Сатрапи филистимців зібралися приносити велику жертву їхньому богові Даґонові, розвеселилися і сказали: Наш бог передав у наші руки Самсона, нашого ворога! 24 І побачив його народ, і хвалили своїх богів, кажучи: Наш бог передав у наші руки нашого ворога, — того, який спустошив нашу землю, який помножив наші рани! 25 І сталося, коли розвеселилося їхнє серце, то вони сказали: Покличте Самсона з дому в’язниці, і нехай забавляє нас! І покликали Самсона з в’язничного дому, і забавлялися з нього, і поставили його між двома стовпами. 26 А Самсон звернувся до хлопчини, який водив його: Дай відпочити мені й учини, щоб я доторкнувся до стовпів, на яких стоїть дім, і опруся на них. Слуга ж учинив так. 27 А дім був повний чоловіків і жінок, і всі сатрапи филистимців були там, на даху приблизно три тисячі чоловіків і жінок, які спостерігали, як забавлялися із Самсона.
28 І заволав Самсон до Господа, кажучи: Господи, Господи, згадай мене і зміцни мене тільки ще на цей раз, і віддам помсту раз за два мої ока на филистимцях! 29 І Самсон обхопив два середні стовпи, на яких будинок тримався, і він оперся на них, — один в його правиці, а один в його лівиці. 30 І сказав Самсон: Нехай помре моя душа з филистимцями! І він нахилився із силою, і будинок упав на сатрапів і на весь народ, який був у ньому. І було мертвих, яких убив Самсон при своїй смерті, більше, ніж тих, яких убив за свого життя. 31 І прийшли його брати і весь дім його батька, вони взяли його, пішли і поховали його між Сараа і між Естаолом у гробниці Маноя, його батька. А судив він Ізраїля двадцять років.